21 травня 2026 року справа №200/9454/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 р. у справі № 200/9454/25 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.10.2025 №052530004994 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняту за результатами розгляду заяви від 29.09.2025 зареєстрованої за № 6049;
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.09.2025 р. зареєстрованої за №6049 щодо не зарахування до: пільгового стажу передбаченого ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів: з 20.09.1999 р. по 30.06.2000 р. (навчання), з 04.09.2000 р. по 29.04.2004 р., з 10.12.2015 р. по 31.08.2016 р., з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. (перебування у безоплатній відпустці), з 01.09.2025 р. по 29.09.2025 р.; пільгового стажу, як працівнику провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів: з 26.12.2002 року по 29.04.2004 р.; страхового та пільгового стажу періодів: з 01.06.2013 р. по 31.12.2015 р. (код страхувальника 26258078), з 01.05.2017 р. по 30.06.2017 р. (код страхувальника 32116851);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до: пільгового стажу передбаченого ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів: з 20.09.1999 р. по 30.06.2000 р. (навчання), з 04.09.2000 р. по 29.04.2004 р., з 10.12.2015 р. по 31.08.2016 р., з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. (перебування у безоплатній відпустці), з 01.09.2025 р. по 29.09.2025 р. пільгового стажу, як працівнику провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів: з 26.12.2002 року по 29.04.2004 р. страхового та пільгового стажу періодів: з 01.06.2013 р. по 31.12.2015 р. (код страхувальника 26258078), з 01.05.2017 р. по 30.06.2017 р. (код страхувальника 32116851);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при обчисленні пільгового стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком відповідно до ч.3.ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосувати роз'ясненя Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 та Постанови КМУ № 81 від 22 лютого 1992 року Про заходи щодо застосування Закону України Про пенсійне забезпечення, шляхом зарахування за кожен повний рік роботи на провідних професіях за період з 26.12.2002 р. по 29.04.2004 р. та з 05.05.2004 р. по 18.06.2006 р. додатково по 3 місяці (тобто додатково зарахувати 9 місяців);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6049 від 29.09.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_1 з 29.09.2025 року пенсію за віком відповідно до ч.3.ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його: пільгового стажу передбаченого ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів з 20.09.1999 р. по 30.06.2000 р. (навчання), з 04.09.2000 р. по 29.04.2004 р., з 10.12.2015 р. по 31.08.2016 р., з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. (перебування у безоплатній відпустці), з 01.09.2025 р. по 29.09.2025 р.; пільгового стажу, як працівнику провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів з 26.12.2002 року по 29.04.2004 р.; страхового та пільгового стажу періодів з 01.06.2013 р. по 31.12.2015 р. (код страхувальника 26258078), з 01.05.2017 р. по 30.06.2017 р. (код страхувальника 32116851) та зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи, що дають право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення» із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 та Постанови КМУ № 81 від 22 лютого 1992 року Про заходи щодо застосування Закону України Про пенсійне забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.10.2025 №052530004994 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6049 від 29.09.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням:
- до пільгового стажу, як працівнику провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду з 26.12.2002 по 29.04.2004;
- до страхового та пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.09.2025 по 29.09.2025;
- до пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання з 20.09.1999 по 30.06.2000;
та обрахувати пільговий стаж ОСОБА_1 при повторному розгляді заяви, за провідними професіями з повним робочим днем в шахті періоди з 26.12.2002 по 29.04.2004, з 05.05.2004 по 18.06.2006, з урахуванням роз'яснень Міністерства Соцполітики населення України від 20.01.1992 № 8 “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування скарги зазначено наступне.
На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 29.09.2025. та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про що винесено рішення №052530004994 від 07.10.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Пільговий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5.
Скаржник зазначає, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу не зараховано період навчання з 20.09.1999 р. по 30.06.2000, оскільки відомості про нарахування навчальним закладом позивачу доходу та сплату страхових внесків за вказаний період в системі персоніфікованого обліку відсутні.
Скаржник зазначає, що аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 18.07.2018 року по справі №521/10502/14-а.
Згідно матеріалів пенсійної справи спірні періоди трудової діяльності з 04.09.2000 по 29.04.2004 та з 10.12.2015 по 31.08.2016 зараховані за Списком 1, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що відповідні періоди роботи у поданій звітності страхувальником визначені як пільговий стаж за Списком №1, без зазначення, що такий стаж обліковується відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Чинне пенсійне законодавство розмежовує пільговий стаж за Списками № 1 і № 2 (як окремий вид спеціального стажу) та стаж, що зараховується на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Скаржник зазначає, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків за спірні періоди з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р., з 01.09.2025 р. по 29.09.2025 р., з 01.06.2013 р. по 31.12.2015 р. та з 01.05.2017 по 30.06.2017 р.
Оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату страхових внесків за вищезазначені періоди, для призначення пенсії до страхового та пільгового стажу не враховано відповідні періоди.
Скаржник стосовно обрахування пільгового стажу при повторному розгляді заяви, за провідними професіями з повним робочим днем в шахті періоди з 26.12.2002 по 29.04.2004, з 05.05.2004 по 18.06.2006, з урахуванням роз'яснень Міністерства Соцполітики населення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначає, що роз'яснення № 8 за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз'ясненні були довільно і помилково розтлумачені норми всупереч правового регулювання, запровадженого ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок щодо застування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 викладено Верховним Судом в постанові від 08.07.2021 у справі №212/1743/17-а.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач, 29.09.2025 звернувся із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до ч 3 ст 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву про призначення пенсії від 29.09.2025 було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатом розгляду заяви від 29.09.2025 та документів доданих до неї, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №052530004994 від 07.10.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком незалежно від віку.
Згідно вищезазначеного рішення, вік заявника 43 роки.
Результати розгляду заяви та додаткових документів поданих до заяви було встановлено:
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
Пільговий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5.
Страховий стаж становить 22 роки 07 місяців 08 днів.
Підсумок по стажу з урахуванням кратності - 46 років 07 місяців 08 днів.
Пільговий стаж роботи на провідних професіях становить 02 роки 01 місяць 14 днів, робота згідно постанови №202 становить 18 років 01 місяць 17 днів, всього пільговий стаж роботи для визначення права на призначення пенсії (по пост №202) -20 років 03 місяці 01 день.
Враховуючи вищевикладені обставини прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Відповідно до трудової книжки сер. BA №003122 (в частині спірних періодів) позивач працював:
- з 20.09.1999 по 30.06.2000 - проходив навчання за професією “електрослюсар підземний» (запис 1-2);
- з 04.09.2000 - проходження практики за професією “електрослюсар підземний» в умовах шахти (запис 3);
- з 18.12.2000 - прийнято електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті (запис 4);
- з 26.12.2002 по 29.04.2004 - гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем у шахті (запис 5-7);
- з 05.05.2004 - 18.06.2006 - гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем у шахті (запис 8-9);
- з 07.03.2009 по 08.12.2015 - заст.начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті (запис 11-13);
- з 10.12.2015 по 17.12.2015 - заняття в учбовому пункті (запис 14);
- з 18.12.2015 - помічником начальника дільниці з повним робочим днем у шахті (запис 155-28);
- з 19.12.2015 по 31.08.2016 - заст.начальника дільниці з повним робочим днем у шахті (запис 16-17);
- з 07.09.2016 по 30.06.2017 - заст.начальника дільниці з повним робочим днем під землею (запис 18-19);
- з 22.02.2020 - заст.начальника дільниці з повним робочим днем під землею (запис 24).
Відомостей про звільнення Позивача трудова книжка не містить.
Відповідно до диплому та свідоцтва №3744, вбачається, що ОСОБА_1 навчався з 20.09.1999 по 30.06.2000 у професійному училищі №105 (з підземною практикою з 30.08.2000 по 04.12.2000) та присвоєно розряд п'ятий та професію “електрослюсар підземний».
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) судом встановлено, що до стажу позивача зараховано періоди роботи (в частині спірних періодів):
- з 20.09.1999 по 30.06.2000 до страхового стажу;
- з 04.09.2000 по 29.04.2004 - Список №1;
- з 05.05.2004 по 18.06.2009 - Ст. 14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р. 1 п.а-в;
- з 01.01.2012 по 08.12.2015 - Ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, р.1, п.а-в;
- з 10.12.2015 по 31.08.2016 - Список №1;
- з 10.12.2015 по 31.08.2016 - Список №1;
- з 07.09.2016 по 30.06.2017 - Ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, р.1, п.а-в.
Відомості щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періодів 09.12.2013, з 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.09.2025 по 29.09.2025 відсутні.
Згідно відомостей по спеціальному стажу у довідці індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) позивача вбачається, в частині спірних періодів за 2000 - 2004 код підстави для обліку спец стажу - ЗПЗ013А1; 2004 - ЗПЗ014А2; з 2013 - вересень 2025 - ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А2, ЗПЗ014А4.
Відповідно до довідки № 08/09-1 від 08.09.2025р. про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль» 02.07.2017 по теперішній час. Виконував роботи в підземних умовах на вугільних шахтах (на глибині більше 150 м) з 02.07.2017 по 31.12.2018 та з 01.03.2019 по 21.02.2020 на посаді заступника начальника дільниці підземного, що передбачена Списком 1 розділ 1 “Гірничі роботи», підрозділ 1 “Підземні роботи в шахтах...», позиція 1.1, ст..114 ч.3 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» код КП 1222.2 підстава Постанова КМУ № 461 від 24.06.2016 р.
Відповідно до довідки б/н , що видана ТОВ “Вуглетехнік» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, ОСОБА_1 працював у ТОВ “Вуглетехнік» з 06.09.2016 по 30.06.2017 та виконував роботи заступника начальника дільниці на посаді заступника начальника дільниці, що передбачена Списком 1 розділ 1» Гірничі роботи», підрозділ 1 “Підземні роботи в шахтах...», позиція 1.16 код КП 1222 підстава Постанова КМУ № 36від 16.01.2003 р.
Відповідно до довідки №135 від 04.05.2016 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в підземних умовах в Пат “Укрвуглебуд» з 01.09.2006 по 08.12.2015 та виконував гірничі роботи на посаді гірничого майстра дільниці підземного, заступника начальника дільниці підземного, що передбачена Списком 1 розділ 1» підрозділом 1.1б, підстава Постанова КМУ № 36від 16.01.2003 р.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
За частиною 1 статті 14 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить дані для визначення зазначеного періоду роботи в якості загального та пільгового стажу (як за Списком № 1 так і Списком № 202).
Щодо посилання скаржника на те, що чинне пенсійне законодавство розмежовує пільговий стаж за Списками № 1 і № 2 (як окремий вид спеціального стажу) та стаж, що зараховується на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає, що чинне законодавства передбачає можливість у разі відповідності посади (професії) та умов праці віднесення періоду роботи особи як до пільгового стажу за Списком № 1 та до пільгового стажу за Списком № 202.
Щодо зарахування навчання до стажу, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом “д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.
За правилами пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Згідно п. 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
За п.27 Порядку №637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовується, що позивач навчався в навчальному закладі який надає професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Доказів які б спростовували вказані висновки не надано.
Таким чином, вказані періоді роботи позивача з урахуванням встановлених обставин у справі повинні бути зараховані до загального та пільгового стажу позивача.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у цій частині.
Щодо посилання скаржника на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Скаржник посилається, як на підставу для не зарахування спірного періоду роботи на те, що підприємством не сплачено внески до Пенсійного фонду України, у зв'язку з відсутністю інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів з цього приводу зазначає, що не сплата, несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого не сплата страхового внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а.
Щодо застосування до спірних правовідносин роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 суд враховує наступне.
Згідно із пунктом 5 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
На виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення"».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення»» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Тобто відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.
Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій є Додаток, який містить перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз'яснення від 20.01.1992 №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постанова КМУ №81 від 22.02.1992 є чинною.
У листі Міністерства соціальної політики України № 12281/0/2-18/21 від 26.06.2018 року зазначено, що пунктом 5 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України. Згідно вказаного листа, у зв'язку з тим, що роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечений» втратило чинність і право та порядок призначення пенсій на пільгових умовах працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначаються відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав зараховувати позивачу до стажу кожного повного року роботи гірничим очисного забою - за 1 рік роботи 3 місяці.
У листі від 02 жовтня 2018 року № 19997/0/2-18 адресованому Пенсійному фонду України Міністерство соціальної політики України зазначило про доцільність застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення»».
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року № 1209-27, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз'яснення № 8.
Колегія суддів зазначає, що статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а Роз'ясненням № 8 лише розтлумачено як правильно застосовувати цю норму.
Таким чином у даному випадку, підлягає застосуванню роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 та Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 Про заходи щодо застосування Закону України Про пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року справа № 200/1009/24, від 09 квітня 2025 року у справі №200/6443/23.
Таким чином з урахування встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до його загального та пільгового стажу роботи відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо посилання скаржника на розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності, суд зазначає наступне.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Колегія суддів зауважує, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (статті 113, 116 та 117 Конституції України).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року яку залишено без змін Верховним Судом у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22, відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними (такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили) та нечинними положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 7 липня 2014 року) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Також, Верховний Суд за результатами аналізу положень статей 5, 44 Закону № 1058-IV, підпункту 2 пункту 10 Положення №280, абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2, 3 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 вважав за необхідне сформулювати такі правові висновки:
- відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону;
- правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України, зокрема, і щодо порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії;
- з моменту набрання чинності змін до абзацу 13 пункту 4.2 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1, а саме з 1 квітня 2021 року, після реєстрації заяви, зокрема і щодо перерахунку пенсії, та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу;
- рішення за результатами розгляду заяви, розподіленої за принципом екстериторіальності, у тому числі про перерахунок пенсії, приймається не пізніше 10 днів після її надходження та підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків) та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
У даному випадку відповідно до матеріалів справи, спірне рішення прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити повторний розгляд заяви позивача, оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась саме цим Головним управлінням і рішення приймалось саме ним.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22, від 24 травня 2024 року справа №460/17257/23.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 р. у справі № 200/9454/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 р. у справі № 200/9454/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 21 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Пивовар