Справа № 127/11690/26
Провадження 3/127/2418/26
21 травня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
18.03.2026 інспектором з ЮП СВГ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Форманюк Т.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145087. З даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 «17.03.2026 о 23 год. 40 хв,. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання обов'язків передбачених ст. 150 СК України, відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявилося в тому, що матір перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння та залишила дитину в небезпеці для життя і здоров'я і у подальшому дитину поміщено до лікарні». Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме: шляхом надіслання повісток засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Судом враховано, що день проставлення у поштовому відправлення відмітки про відсутність особи за місцем проживання, враховуючи при цьому повідомлення адреси безпосередньо цією особою, про що вказано в протоколі, є днем вручення судової повістки, зважаючи, що іншої адреси цією особою суду повідомлено не було. Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Причини неявки ОСОБА_1 суду не повідомлено. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. При цьому, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості забезпечити явку свого захисника до суду, надати письмові пояснення по справі, докази тощо.
Судом прийнято до уваги, що реалізація прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна здійснюватися таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановлені КУпАП строки. При цьому, судом враховано, що явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Крім того, судом прийнято до уваги, що особа зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що безпосередньо її стосується. Безпідставне й умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, якими є, зокрема, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.
Судом встановлено, що 17.03.2026 о 23 год. 40 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , батьки малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в присутності дитини вживали алкогольні напої, застосовували у спілкуванні ненормативну лексику. При цьому мати дитини - ОСОБА_1 перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння, втративши здатність самостійно пересуватись, у зв'язку із чим їй було надано медичну допомогу та госпіталізовано до медзакладу.
З повідомлення т.в.о. начальника Відділу поліції № 1 ВРУ поліції начальнику Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 19.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 вчиняє подібні дії не вперше, часто зловживає алкогольними напоями та не доглядає за дитиною. Дитина перебувала в наляканому стані, тряслась, плакала та просила забрати її від батьків, оскільки їй страшно там перебувати. У подальшому дитину було вилучено від батьків та поміщено до КНП ВМКЛ «ЦМтаД».
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані:
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ;
- поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Пунктом першим і другим статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Судом прийнято до уваги, що під незабезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання неповнолітніх. Ухилення батьків і осіб, що їх замінюють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності. Виховання складається з різного роду дій батьків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначена відповідальність батьків за розвиток дитини, а саме: виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Вживання батьками алкогольних напоїв, перебування, зокрема, матері в алкогольному сп'янінні, ненормативна лексика в присутності малолітньої дитини, негативно впливають на її розвиток як складову виховання, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування її батьків. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини матір'ю, внаслідок її поведінки.
Ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством своїх батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стало наслідком складання 18.03.2026 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Таким чином, факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання малолітньої дитини мав місце.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винна у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145087 від 18.03.2026 та наявними у справі належними доказами.
Санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 184 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.
Встановивши неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, суд вважає за необхідне повідомити про це відповідний орган опіки та піклування для вжиття необхідних і відповідних заходів.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, та стягнути з неї штраф в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Повідомити службу у справах дітей Вінницької міської ради про встановлення судом неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків по відношенню до своєї малолітньої дитини для вжиття необхідних і відповідних заходів.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя