21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 240/20514/24
адміністративні провадження № К/990/9235/26, К/990/12669/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Фабрика м'яких меблів» та BIESEF INVESTMENTS LIMITED (БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (судді: Боровицький О.А., Ватаманюк Р.В., Курко О.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фабрика м'яких меблів» до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - BIESEF INVESTMENTS LIMITED (БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Приватне акціонерне товариство «Фабрика м'яких меблів» (далі - ПАТ «Фабрика м'яких меблів», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - BIESEF INVESTMENTS LIMITED (БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) (далі - БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, третя особа), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2024 № 00228942301.
Позовна заява аргументована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.10.2024 № 00228942301 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та заниження податкового зобов'язання щодо утриманого податку з доходів нерезидента Biesef Investment Limited із джерелом походження з України за період перевірки в сумі 520 021,44 грн. Позивач вказував, що висновок контролюючого органу про здійснення компанією Biesef Investment Limited діяльності через постійне представництво на території України є хибним, враховуючи, що повіреним нерезидента контрагента ПАТ «Фабрика м'яких меблів» вчинялися виключно підготовчі та/або допоміжні функції, а саме: підписання договорів позики, без здійснення господарської діяльності компанії нерезидента.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ «Фабрика м'яких меблів» та БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просять: позивач - скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції; третя особа - скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ПАТ «Фабрика м'яких меблів» на обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувану постанову судом апеляційної інстанції прийнято з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін, що позбавило позивача можливості реалізувати свої процесуальні права на участь у розгляді справи.
Також наголошує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо визначення бенефіціарного власника доходу, без урахування правового висновку щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 120/693/24.
Звертає увагу на те, що БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД відповідає визначенню «бенефіціарного власника доходів», а, отже, ПАТ «Фабрика м'яких меблів» мало право на застосування положень Конвенції в частині пониженої ставки податку з доходів нерезидента.
Третя особа на обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що всупереч вимогам статті 301 КАС України, ні компанія БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, ні її представник фактично не отримували жодних документів від суду апеляційної інстанції, включаючи копію апеляційної скарги, додані до неї матеріали або ухвалу про відкриття апеляційного провадження, що повністю позбавило її можливості знати про існування апеляційного провадження та брати участь у ньому.
У відзиві на касаційну скаргу позивача ГУ ДПС у Житомирській області зазначає про її безпідставність та просить у її задоволенні відмовити, оскільки апеляційним судом правильно установлено, що компанія БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД здійснювала свою діяльність в Україні через постійне представництва у вигляді постійного місця діяльності, в якому частково, але в значних обсягах здійснювалась господарська діяльність нерезидента, яка виходила за межі підготовчого та допоміжного характеру, з огляду на той факт, що діяльність постійного представництва співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину.
Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі з викликом (повідомленням) сторін.
Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 12 лютого 2025 року компанію БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача.
Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 21 травня 2025 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Рішення суду першої інстанції від 08 жовтня 2025 року ухвалено в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження.
Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою від 08 грудня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Житомирській області на рішення суду першої інстанції та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив розгляд справи здійснювати за участю його представника.
23 лютого 2026 року апеляційний суд в порядку письмового провадження ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу контролюючого органу, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону під час ухвалення оскаржуваної постанови, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Положеннями частини першої статті 11 КАС України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються: копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Положеннями статті 301 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі (крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет).
Відповідно до частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
1) з'ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
2) з'ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
3) з'ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;
4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;
7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;
8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 306 КАС України підготовчі дії, визначені пунктами 4-6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав усіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Отже учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.
Виключний перелік обставин, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи визначений законодавцем у частині першій статті 311 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що, враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Натомість, колегія суддів зауважує, що в дійсності ця справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Проте апеляційний суд, розглядаючи справу в порядку письмового провадження, не звернув уваги на це, як і на те, що положення пункту 3 частини першої статті 311 КАС України надають право суду апеляційної інстанції здійснювати апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні лише у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
А, отже, підстав для розгляду апеляційним судом цієї справи в порядку письмового провадження, не було.
Слід зауважити, що позивач 09 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» отримав копію ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження і 16 грудня 2025 року надіслав відзив на скаргу, в якому заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі його представника.
Крім того в матеріалах справи відсутні докази надсилання третій особі чи її представнику (який зареєстрований в системі «Електронний суд» апеляційної скарги та будь-яких процесуальних документів.
Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції не виконав процесуальну вимогу щодо належного повідомлення позивача, як учасника справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для апеляційного перегляду цієї справи по суті та третьої особи, як учасника справи про перебування апеляційної скарги на розгляді, дату, час та місце розгляду справи та результати її розгляду.
Отже апеляційний суд під час розгляду цієї справи не забезпечив дотримання основних засад адміністративного судочинства, таких як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи.
Враховуючи відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, передбачених статтею 311 КАС України та неповідомлення третьої особи про наявність апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження у справі, - доводи скаржників про позбавлення їх права на справедливий публічний апеляційний перегляд справи є обґрунтованими.
Виходячи з наведеного колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, і не дають можливості перевірити обґрунтованість інших аргументів касаційної скарги.
Аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права неодноразово демонструвався Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2025 року у справі № 320/23141/23, від 25 серпня 2023 року у справі № 826/17150/18, від 29 липня 2021 року у справі № 540/1214/19 та інших.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, то постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фабрика м'яких меблів» задовольнити частково, а касаційну скаргу BIESEF INVESTMENTS LIMITED (БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) задовольнити повністю.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року скасувати, справу № 240/20514/24 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх
Судді: Н.Є. Блажівська
М.М. Яковенко