21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 160/21989/24
касаційне провадження № К/990/31496/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Шишова О.О.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (далі - Товариство) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Баранник Н.П., Круговий О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення,
14.08.2024 року Товариство звернулось до суду з позовом до Митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000004/2 від 17.01.2024.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.08.2024 позовну заяву залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та встановив строк для усунення таких недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали від 19.08.2024 Товариство подало до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтувало тим, що позивач первісно Товариство звернулось до суду з позовом про скасування оспорюваного рішення 09.07.2024, що підтверджується експрес-накладною № 59001182886043 ТОВ «Нова Пошта». Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою віл 24.07.2024 позовну заву Товариства залишив без руху, проте у зв'язку з перебоями в роботі електронного кабінету, порушенням звичайного режиму роботи підприємства, Товариством було несвоєчасно отримано зазначену ухвалу і не усунуто недоліки позовної заяви, що, в свою чергу, призвело до її повернення згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2024. Разом з цим, Товариство невідкладно повторно звернулось до суду із позовною заявою, що свідчить про добросовісність дій позивача.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.08.2024 поновив Товариство строк звернення до суду з цим позовом як такий, що пропущений з поважних причин, та відкрив провадження у справі.
11.09.2024 Управління подало до суду заяву про залишення позовної заяви Товариства без розгляду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2024 у задоволенні клопотання Управління про залишення позову без розгляду відмовив.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2024 позов Товариства задовольнив повністю.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 23.06.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов Товариства залишив без розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, Товариство до 14.08.2024 двічі зверталося до суду із вищевказаними позовними вимогами. Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №160/18407/24 позовна заява Товариства повернута на підставі пункту 3 частини 4 стаття 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена ухвала Товариством в апеляційному порядку не оскаржувалася. 22.07.2024 Товариство знову подало позовну заяву, яка ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №160/19843/24 була повернута йому на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав усвідомлювати процесуальні наслідки обраної ним поведінки, яка полягає у не оскарженні в апеляційному порядку ухвал суду у справах №160/18407/24 та №160/19843/24. Про наявність інших обставин, які перешкоджали вчасному зверненні до суду, не повідомлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник покликається на пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі № 320/1753/23 та від 23.02.2023 у справі № 640/7095/22.
Також, скаржник зазначає, що системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинахє надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, що були зазначені ним у суді першої інстанції, тоді як суд апеляційної інстанції, здійснював апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у порядку письмового провадження та не надав позивачу можливості вказати інші причини поважності пропуску строку, зокрема, які пов'язані з введенням режиму воєнного стану в країні.
Верховний Суд ухвалою від 05.08.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.05.2026 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 13.05.2026.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний суд, виходить з такого.
Спірним питанням у даному випадку є правомірність залишення позову Товариства без розгляду судом з підстав не доведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що регулюється положеннями КАС України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини четвертої статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У сфері оподаткування права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Вказаний правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
В свою чергу, згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Аналогічний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Як установлено судами попередніх інстанцій, Товариство оскаржувало рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000004/2 від 17.01.2024.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом 14.08.2024.
Також, Товариство подало заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтувало тим, що первісно Товариство звернулось до суду з позовом про скасування оспорюваного рішення 09.07.2024, що підтверджується експрес-накладною № 59001182886043 ТОВ «Нова Пошта». Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою віл 24.07.2024 позовну заву Товариства залишив без руху, проте у зв'язку з перебоями в роботі електронного кабінету, порушенням звичайного режиму роботи підприємства, Товариством було несвоєчасно отримано зазначену ухвалу і не усунуто недоліки позовної заяви, що, в свою чергу, призвело до її повернення згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2024. Разом з цим, Товариство невідкладно повторно звернулось до суду із позовною заявою, що свідчить про добросовісність дій позивача.
Суд першої інстанції зазначені Товариством причини визнав обґрунтованими та поновив позивачу строк звернення до суду.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції постановою 23.06.2025 скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов Товариства без розгляду з підстав того, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом і вважає такі висновки суду передчасними з огляду на недослідження судом причин і обставин, на які покликався позивач в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також на те, що судом апеляційної інстанції не було здійснено зовнішньої оцінки (кваліфікації) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій Товариства перед зверненням до суду за захистом свого права. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, у постановах від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 та від 07.09.2023 у справі № 120/3622 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Вказані висновки підлягають застосуванню і у межах розгляду питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У статті 9 КАС України, окрім інших принципів адміністративного судочинства, закріплено й принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина третя статті 73 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно залишив позовну заяву Товариства без розгляду.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 122 КАС України, а тому підлягає скасуванню, касаційна скарга - частковому задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова О.О. Шишов