21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 620/10528/24
адміністративне провадження № К/990/21847/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 27 червня 2024 року № 27/25-01-09-03-10, видане Головним управлінням ДПС у Чернігівській області про розгляд заяви на одержання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним; зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛПГ РІТЕЙЛ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцями торгівлі: вул. Корнєва, буд. 69, смт. Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, АГЗП, термін дії з 1 липня 2024 року по 1 липня 2029 року; вул. Довженка, 13-а, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, АГЗП, термін дії з 1 липня 2024 року по 1 липня 2029 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27 червня 2024 року № 27/25-01-09-03-10 про розгляд заяви на одержання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним; зобов'язано Головне управління ДПС у Чернігівській області повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ РІТЕЙЛ» про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за місцями торгівлі: вул. Корнєва, буд. 69, смт. Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, АГЗП, термін дії з 1 липня 2024 року по 1 липня 2029 року; вул. Довженка, 13-а, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, АГЗП, термін дії з 1 липня 2024 року по 1 липня 2029 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» та Головного управління ДПС у Чернігівській області залишено без задоволення; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» в задоволенні позовних вимог повністю.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник у касаційній скарзі вказує підставою касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, наполягає на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 та від 4 лютого 2026 року у справі № 560/656/25 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, згідно з абзацом третім пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційного Суду України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.
У рішенні від 27 вересня 1990 року в справі «Коссі проти Сполученого Королівства» (заява №10843/84, пункт 35) ЄСПЛ зазначив, що, хоч він формально не зв'язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення.
У рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (заява №27238/95, пункт 70) ЄСПЛ також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Отже, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська