про відмову у відкритті касаційного провадження
21 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/31626/25
адміністративне провадження № К/990/21275/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №160/31626/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення №047350008805 від 24.10.2025 ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №1 період навчання в професійно-технічному училищі №40 м.Першотравенськ з 01.09.2003 по 16.01.2007 за професією «електрослюсар підземний»; до пільгового стажу роботи по Списку № 1 період перебування в учбовій відпустці: з 17.09.2007 по 28.09.2007, з 12.02.2008 по 29.02.2008, з 20.05.2008 по 29.05.2008, 06.10.2008 по 17.10.2008, з 02.03.2009 по 18.03.2009, з 19.01.2010 по 28.01.2010, та період роботи на посаді «електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею» з 26.06.2009 по 22.07.2009, з 22.02.2010 по 04.03.2010;
- призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 21.08.2025.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №047350008805 від 24.10.2025 щодо відмови позивачу в призначенні з 15.10.2025 року пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: період навчання з 01.09.2003 по 16.01.2007; періоди перебування в учбовій відпустці з 17.09.2007 по 28.09.2007, з 12.02.2008 по 29.02.2008, з 20.05.2008 по 29.05.2008, з 06.10.2008 по 17.10.2008, з 02.03.2009 по 18.03.2009, з 19.01.2010 року по 28.01.2010; періоди роботи з 26.06.2009 по 22.07.2009, з 22.02.2010 по 04.03.2010.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого страхового та пільгового стажу і висновків суду викладених у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На адресу Верховного Суду 11.05.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Одеській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність обставини, наведеної у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими.
Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Одночасно заявник касаційної скарги посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 484/2323/16-а, від 02.10.2019 у справі № 522/16724/16, у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №21-352а13та стверджує, що ці висновки є подібними до обставин цієї справи і суди попередніх інстанцій не врахували їх при ухваленні судових рішень.
Верховний Суд звертає увагу, що обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника в цій частині, оскільки правовідносини, викладені у наведеній ним постанові, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням.
Зокрема, висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 06.11.2013 у справі №21-352а13 виник щодо поновлення на службі в податковій міліції.
Висновок суду касаційної інстанції про зарахування періодів роботи фізичної особи до пільгового стажу роботи у справі №484/2323/16-а сформовано за відсутності необхідних записів у трудовій книжці та підтвердженням необхідними первинними документами спірного стажу роботи, зокрема архівними довідками.
Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16, оскільки вказана справа була розглянута судом касаційної інстанції за правилами Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням норм Цивільного кодексу України.
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №160/31626/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін