21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 420/18032/25
адміністративне провадження № К/990/21332/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000010/2 від 30 квітня 2025 року визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000074 від 30 квітня 2025 року Одеської митниці.
Ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у справі та встановлено, що ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2025 року № UA500130/2025/000010/2 та картку відмови від 30 квітня 2025 року № UA500130/2025/000074, а також стягнув з Одеської митниці судовий збір.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Одеської митниці у повному обсязі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України 22 грудня 2005 року №3262 «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Одеська митниця зверталась до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами у цій справі раніше, які Верховний Суд ухвалами від 19 березня 2026 року, від 2 квітня 2026 року та від 29 квітня 2026 року повернув особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.
При цьому, повертаючи раніше подані відповідачем касаційні скарги, суд касаційної інстанції визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень визначених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки учетверте поданої скаржником касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, Верховним Судом встановлено, що її зміст та обґрунтування щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України для касаційного оскарження спірних у цій справі рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного адміністративного суду є аналогічним до попередньої, яку суд касаційної інстанції вже визнав необґрунтованою.
Скаржником лише формально зазначено про подібність правовідносин у цій справі та справах № 808/865/18, № 808/3022/17, № 813/8725/14, № 804/3702/16, № 804/769/16, № 810/2463/17, проте у тексті касаційної скарги відсутній порівняльний аналіз правовідносин цієї справи та справ на які здійснюється посилання.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Вчергове подана касаційна скарга так і не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, додаткових переконливих обґрунтувань не містить.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Попередніми ухвалами Суд акцентував увагу касатора на невиконанні приписів процесуального закону та вимог Суду, що, однак не мало дієвих наслідків. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи вказане, недоцільним є повторне роз'яснення скаржникові, чому такі доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на те, що системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що заходи процесуального примусу вживаються судом у чітко визначених КАС України випадках і мають на меті спонукати певних осіб до дотримання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та/або запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
При цьому, перелік дій, які підпадають під ознаки зловживання процесуальними правами, закріплений нормою частини другої статті 45 КАС України, проте, за будь-яких умов, визнання певних дій зловживанням процесуальними правами здійснює виключно суд, керуючись власним розсудом та виходячи з конкретних обставин справи.
Суд наголошує, що особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська