Справа № 344/9618/26
Провадження № 1-кс/344/3895/26
21 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025090000000630 від 07.10.2025, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000630 від 07.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у листопаді 2025 року у ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин у великих та особливо великих розмірах.
Реалізуючи свій злочинний план, у період часу з листопада 2025 року по березень 2026 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою отримання незаконного прибутку, скоїли ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, придбанням, перевезенням, пересиланням та зберіганням з метою збуту, а також незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, у великих та особливо великих розмірах, шляхом отримання та відправлення посилок з їх вмістом через послуги ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ «Міст Експерс» в різні міста України.
Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, здійснили 12 (дванадцять) фактів незаконного придбання, зберігання, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу обіг, якого обмежено - канабіс, загальною вагою 1636,06 грама; психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною вагою 9336,35 грама; особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною вагою 1620,74 грама; 214 таблеток із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - 3,4 метилендіоксиметамфетамін (МДМА), загальною вагою 81,21 грама; особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - 4-ММС 4-метилметкатинон), загальною вагою 867,36 грама.
Також, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою подальшого збуту психотропних речовин у особливо великих розмірах, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, неподалік річки Дністер, за межами с. Лука, Городенківської ТГ, Коломийського р-н., Івано-Франківської обл., в період часу з 24.03.2026 по 28.03.2026 шляхом проведення хімічних реакцій, незаконно виготовили психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною вагою близько 165 кг, що відноситься до особливо великих розмірах, після чого їх безпосередньо було затримано на місці вчинення кримінального правопорушення.
У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківська, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, студент Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України», неодружений, депутатом не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимий.
ОСОБА_4 28.03.2026 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
29 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.
У подальшому, 30.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави строком до 25.05.2026 включно.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у: протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.01.2026, 21.01.2026, 29.01.2026; візуального спостереження від 15.11.2025, 23.12.2025, 29.01.2026; огляд та виїмка кореспонденції; протоколі огляду від 29.03.2026; протоколах обшуків від 29.03.2026; протоколах допитів свідків: ОСОБА_9 від. 29.03.2026, ОСОБА_10 від 28.03.2026, ОСОБА_11 від 28.03.2026, ОСОБА_12 від 28.03.2026, ОСОБА_13 від 29.03.2026, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів й сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено, з метою отримання додаткових доказів; розсекречення матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій; зняття грифів таємності із клопотань, доручень, ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД; отримання висновків судових експертиз, які тривають; проведення фоноскопічних експертиз; завершення огляду речей та предметів вилучених під час проведення обшуків; здійснення тимчасових доступів до речей та документів та інформації, що містить охоронювану законом таємницю, про рух коштів підозрюваних; допиту усіх свідків вказаних кримінальних правопорушень; перевірки причетності підозрюваних до вчинення інших кримінальних правопорушень; вчинення процесуальні дії, пов'язаних із закінченням досудового розслідування; закінчити досудового розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави який застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 спливає 25.05.2026, у зв'язку з чим, виникла необхідність у його продовженні.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик є реальним, оскільки, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, за які, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже, він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчиняти такі дії;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_4 вчиняв інкриміновані йому кримінальні правопорушення у складі групи осіб, відповідно йому відомі анкетні дані та місце проживання інших підозрюваних, а також свідків, які допитані в ході досудового розслідування, однак не допитані судом, який безпосередньо сприймає їх показання під час судових засідань, тож існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на інших підозрюваних так і на свідків;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, хоча являється студентом Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, однак заняття не відвідував, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливих злочинів, а тому з метою отримання прибутку останній перебуваючи на волі може продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини.
Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованих злочинів, дані про особу ОСОБА_4 , його соціальні зв'язки, дають підстави вважати про те, що вказані ризики на даний час не зменшились і продовжують існувати і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження.
Застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
У відповідності до положень ст. 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти відповідним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. При цьому, розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням матеріального становища підозрюваного та даних, які дозволяють переконатися в достатній ефективності такого запобіжного заходу. Разом з тим, в ході досудового розслідування відсутні достатні дані, які дозволяють дійти висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави буде достатньо ефективним та забезпечить необхідну процесуальну поведінку підозрюваного на стадії досудового розслідування.
Особисте зобов'язання, не зможе запобігти заявленим ризикам, оскільки буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
У випадку застосування запобіжного заходу - домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про можливе застосування суворого покарання у виді позбавлення волі, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник посилаючись на недоведеність ризиків просив щодо застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Законний представник підозрюваного ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку захисника.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Представник служби у справах дітей вважала за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, законного представника, представника служби у справах дітей дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч.2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
ОСОБА_4 28.03.2026 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
29 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.
У подальшому, 30.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави строком до 25.05.2026 включно.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 313 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.01.2026, 21.01.2026, 29.01.2026; візуального спостереження від 15.11.2025, 23.12.2025, 29.01.2026; огляд та виїмка кореспонденції; протоколі огляду від 29.03.2026; протоколах обшуків від 29.03.2026; протоколах допитів свідків: ОСОБА_9 від. 29.03.2026, ОСОБА_10 від 28.03.2026, ОСОБА_11 від 28.03.2026, ОСОБА_12 від 28.03.2026, ОСОБА_13 від 29.03.2026, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів й сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.
В той же час 25.05.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим постановою Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000630 від 07.10.2025, до чотирьох місяців, тобто до 29.07.2026 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується характеризуючи дані підозрюваного, тяжкість злочинів, які йому інкримінуються та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочини підозрюваний вчиняв будучи неповнолітнім, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, і приходить до висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 25.05.2026 року, вважає, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання його під вартою в межах строку досудового розслідування до 18.07.2026 року, включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18 липня 2026 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1