Справа № 344/9570/26
Провадження № 1-кс/344/3886/26
20 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №62026140150000372 від 20.04.2026, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, 19.05.2026 року звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140150000372 від 20.04.2026, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для проходження військової служби до Збройних Сил України.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2026 № 45 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 вказаної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу в Збройних Силах України солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.
В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.
Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдат ОСОБА_6 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 24.02.2026 приблизно о 14 годині 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза його розташуванням, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його із проходженням військової служби.
27.04.2026 ОСОБА_6 скеровано письмове повідомлення про підозру за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного злочину та обґрунтованість оголошеної йому підозри повністю підтверджується зібраними доказами.
18.05.2026 винесено постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.05.2026 за місцем проживання ОСОБА_6 проведено санкціонований обшук в ході проведення якого виявлено підозрюваного ОСОБА_6 .
Прокурор у судовому засіданні просив клопотання задовольнити, заставу не визначати.
Слідчий доповнивши пояснення прокурора, вказав, що підозрюваний після поведеного обшуку та затримання вчинив опір працівникам ДБР, про що складено відповідні документи. Окрім того, направлений до суду обвинувальний акт, що перебуває на розгляді.
Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що заявлені прокурором ризики є необґрунтованими та належним чином не підтверджені. Просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підозрюваний не вважає себе громадянином України, і як наслідок не визнає будь які обов'язки перед державою, в тому числі військової служби. Дане кримінальне провадження порушено щодо підозрюваного незаконно.
Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечив, зазначивши, що є вільною особою та не має військового обов'язку. Вказав, що його дружина (яка є полькою) є особою з інвалідністю ІІ групи. Крім того, послався на наявність захворювання та незаконність порушення щодо нього кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тривалий час перебував у злочинному стані з моменту вчинення злочину до 19.05.2026, цим самим переховувався від органу досудового розслідування, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу ОСОБА_6 , його соціальні зв'язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 § 1 (c) Конвенції, передбачає наявність обставин, або відомостей, як переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у п. п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час існують.
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи в т.ч. домашній арешт не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя враховує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт виходу підозрюваного з громадянства України чи припинення ним громадянства у встановленому законом порядку. Натомість матеріали кримінального провадження містять відомості про особу підозрюваного, відповідно до якої станом на 05.05.2026 року місцем його народження та місцем перебування зазначена «Україна, місто Коломия».
Крім того, органом досудового розслідування підтверджено, те що підозрюваний останній період проживав по місцю реєстрації та вів та господарську діяльність.
Окрім того, слідчий суддя бере до уваги, що згідно з наданою довідкою, 19.02.2026 року Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області підозрюваному ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а 25.02.2026 року до суду скеровано обвинувальний акт, який на даний час перебуває на розгляді у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що доводи підозрюваного щодо відсутності у нього громадянства України не є доведеними, належними доказами не підтверджені та спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження відомостями.
Інші доводи сторони захисту не підлягають деталізації та не впливають на висновок слідчого судді.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання, а саме з 19.05.2026 року.
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 39 днів - до 26 червня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_6 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 ..
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 21 травня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_8