Справа № 344/1115/26
Провадження № 2/344/2963/26
14 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого- судді: Татарінової О.А.,
за участю секретаря: Гарасимів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Російської Федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона від свого народження проживала з батьками у м.Ізюм Харківської області.
У період з 23.07.2021 по 02.11.2023 задеклароване місце її проживання було за адресою: АДРЕСА_1 Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року, бойові дії невпинно поширювалися на різні регіони держави. Зокрема, місто Суми також опинилося у зоні бойових дій.
06 березня 2024 року місто Суми було внесено до переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії, як такі, що підпадають під категорію території можливих бойових дій, що означає реальну загрозу життю цивільного населення через відсутність повної безпеки навіть у межах міста.
З початком збройної агресії ситуація в місті загострювалась, були постійні обстріли міста з різних сторін з боку рф. Почали гинути люди, задля збереження життя, вона з неповнолітньою донькою були вимушені ночувати у бомбосховищах, перебували у постійному стресі.
21 березня внаслідок російського обстрілу в Сумах стався витік аміаку на заводі «Сумихімпром», внаслідок чого у зоні ризику опинилися всі в радіусі 2,5 кілометра. З початку квітня ЗСУ та Сили територіальної оборони витісняли окупантів із міста та околиць, проводили зачистку - знаходили, відстрілювали та відганяли росіян.
8 квітня українські військові повністю звільнили Сумську область від військ РФ. Проте загроза збройної агресії російської федерації для території Сумської області не припинилася. Обстріли територіальних громад Сумщини з боку збройних формувань рф з території держави-агресора тривають систематично і на теперішній час.
Тривале перебування в умовах постійної небезпеки, повітряних тривог, обстрілів та психологічного напруження негативно вплинуло на стан фізичного та психоемоційного здоров'я позивачки. Зокрема, 13 червня 2024 року вона пройшла ультразвукове дослідження щитоподібної залози на базі КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З.Й. Красовицького». Відповідно до медичного висновку лікаря ОСОБА_2 , за результатами проведеного обстеження у ОСОБА_1 виявлено ознаки аутоімунного тиреоїдиту (АІТ). Зазначене захворювання, з огляду на медичну практику та загальновідомі наукові дані, може бути пов'язане з тривалим впливом стресових факторів, у тому числі спричинених збройним конфліктом, постійною загрозою життю та безпеці, що є прямим наслідком збройної агресії російської федерації проти України.
Також 19 червня 2024 року ОСОБА_1 пройшла повторне ультразвукове дослідження щитоподібної залози на базі КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Відповідно до медичного висновку, за результатами проведеного обстеження у неї діагностовано аутоімунний тиреоїдит, гіпертонічна форма. Проведення повторного обстеження та підтвердження діагнозу в іншому закладі охорони здоров'я свідчить про сталість патологічних змін та їх об'єктивний характер, а також підтверджує погіршення стану її здоров'я внаслідок тривалого впливу стресових факторів, пов'язаних із збройною агресією російської федерації проти України.
Згідно з консультативним висновком спеціаліста КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» лікаря-ендокринолога ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було встановлено діагноз: аутоімунний тиреоїдит. У зв'язку з виявленим захворюванням лікарем надано медичні рекомендації, а саме дотримання дієти відповідно до віку, режиму харчування, включення до раціону морепродуктів, проведення контрольного ультразвукового дослідження щитоподібної залози, ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та обох нирок/наднирників, а також повторний огляд лікаря-ендокринолога.
Випискою Сумської обласної дитячої клінічної лікарні з медичної картки стаціонарного хворого № 7065 підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у соматичному відділенні КНП на ендокринному ліжку у період з 20 червня 2024 року по 25 червня 2024 року. Під час стаціонарного лікування їй було встановлено діагноз: хронічний аутоімунний тиреоїдит, гіпертонічна форма, стадія субклінічного гіпотиреозу; дисменорея; помірна білково-енергетична недостатність (ІМТ - 18,6); вегетативні дисфункції.
У період з 30.10.2024 по 09.11.2024 ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні КНП СОР «ОДКЛ» з діагнозом пупкова грижа. Погіршення стану здоров'я відбулося в умовах тривалого психоемоційного навантаження та стресу, спричинених воєнним станом в Україні.
Позивачці надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Дитина зазнала психологічного насильства, що підтверджується висновком оцінки потреб сім'ї 25.11.2024 року, складеним Сумським міським центром соціальних служб (додається).
24 лютого 2025 року за результатами обстеження зору в мережі центрів оптики «Оптика 1.0» ОСОБА_1 було встановлено діагноз: міопія середнього ступеня, складний міопічний астигматизм обох очей, екзофорія, що підтверджується відповідним медичним документом (копія додається). Зазначене погіршення стану зору знову ж таки було виявлено в період дії воєнного стану в Україні та пов'язане із тривалим підвищеним зоровим навантаженням, вимушеним перебуванням у закритих приміщеннях під час повітряних тривог, обмеженням активного способу життя, а також постійним психоемоційним напруженням, спричиненим умовами війни.
Ситуація з безпекою у місті Суми суттєво загострилася на початку 2025 року. Зокрема, у ніч на 25 лютого 2025 року російська федерація здійснила чергову атаку безпілотними літальними апаратами по житловому сектору м. Суми, внаслідок чого були постраждалі особи та значні руйнування житлової інфраструктури, що негативно вплинуло на її психологічний стан.
У зв'язку з реальною загрозою життю і здоров'ю ОСОБА_1 з мамою були вимушені залишити місце постійного проживання та вжити заходів для переміщення на більш безпечну територію України.
Після вимушеного переселення, зумовленого воєнними діями, стан здоров'я ОСОБА_1 істотно погіршився. За результатами офтальмологічного обстеження, проведеного 12.05.2025 на базі лікувально-діагностичного центру «Клініка святого Луки», лікарем-офтальмологом було встановлено діагноз: інші форми кератиту обох очей. У зв'язку з цим позивачці було рекомендовано медикаментозне лікування (флоксан, корнере гель), відмову від використання контактних лінз та корекцію зору за допомогою окулярів. Зазначене погіршення стану здоров'я виникло та було виявлено в умовах тривалого стресу, порушення звичного способу життя, зміни умов проживання та обмеженого доступу до повноцінного відновлення здоров'я, що є наслідком вимушеного переселення та дії воєнного стану в Україні.
25 липня 2025 року на базі СП «МДП» ОСОБА_1 було проведено УЗД щитоподібної залози та лікарем ОСОБА_4 зроблено висновок про те, що УЗ-ознаки помірних структурних змін щ/з та рекомендовано контроль через 12 місяців та консультацію ендокринолога.
ОСОБА_1 навчається на Факультеті управління Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «Бакалавр», 1 курс, за спеціальністю «Менеджмент» (освітня програма «Бізнес-адміністрування») на денній контрактній формі здобуття освіти. Передбачуваний строк завершення навчання - 30 червня 2029 року.
Позивачкою зазначається, що у її рідному місті Суми функціонує декілька закладів вищої освіти, зокрема Навчально-науковий інститут бізнесу, економіки та менеджменту (м. 9 Суми, вул. Петропавлівська, 57), у якому за нормальних життєвих умов вона мала реальну можливість навчатися та здобувати вищу освіту без необхідності додаткових витрат на проживання в іншому регіоні. Однак унаслідок обставин, що склалися з вини Відповідача, вона вимушена навчатись у місті Івано-Франківську, при цьому всі витрати, пов'язані з її навчанням, фактично несе її мати. Також з метою забезпечення належних житлових умов, мати позивачки, 15 жовтня 2025 року уклала договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого вона вступила у строкове платне користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , строком з 15.10.2025 по 15.10.2026, з щомісячною орендною платою у розмірі 10 000,00 грн.
Фактичне переміщення на підконтрольну Україні територію внаслідок збройної агресії російської федерації зумовило об'єктивну необхідність заново облаштовувати умови для життя. Завдана Відповідачем моральна шкода проявилася у погіршенні стану здоров'я ОСОБА_1 , емоційного та психологічного стану і має тривалий характер, продовжуючи спричиняти мені істотні моральні страждання. У зв'язку з істотним погіршенням зору вдалину, що виникло та прогресувало в період дії воєнного стану, 17 листопада 2025 року позивачка пройшла офтальмологічне обстеження на базі лікувально-діагностичного центру «Клініка святого Луки». За результатами обстеження лікарем ОСОБА_5 їй було встановлено діагнози: міопія та астигматизм обох очей, а також надано медичні рекомендації щодо постійної корекції зору. Зокрема, ОСОБА_1 було направлено до медичного закладу «Оптика горизонт» для виготовлення та носіння окулярів з відповідними діоптріями на постійній основі.
Крім того, 27 листопада 2025 року за результатами консультації лікаря ендокринолога СП «Міська дитяча поліклініка «ЦПМКДД» ОСОБА_1 було встановлено діагноз автоімунний тиреоїдит, гіпертонічна форма, стадія субклінічного гіпотиреозу, що також потребує постійного лікування та медичного нагляду. Вказані захворювання та погіршення стану здоров'я виникли та були діагностовані саме в період дії воєнного стану, на тлі тривалого стресу, порушення звичного способу життя, зміни умов проживання, що є прямим наслідком збройної агресії російської федерації.
Позивачкою зазначається, що до моменту вимушеного переселення вона була повноцінним членом суспільства, мала налагоджений побут, друзів, сталі соціальні зв'язки та можливість вести звичне, повноцінне життя підлітка. Унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, активних бойових дій та реальної загрози їх розширення на території Сумської області, ОСОБА_1 була вимушена разом із матір'ю залишити місце свого постійного проживання та набути статусу внутрішньо переміщеної особи. У результаті вона тривалий час позбавлена можливості проживати у квартирі, в якій залишилися її особисті речі, навчальні матеріали та інші елементи побуту, що формували її життєвий простір і відчуття стабільності та безпеки. Вимушене переселення спричинило не лише фактичну втрату звичного житла, а й істотні психологічні, емоційні та матеріальні втрати, які негативно вплинули на її моральний стан та загальну якість життя.
В умовах постійного стресу, тривоги за власну безпеку та майбутнє, у неї виникли та загострилися захворювання, які потребують тривалого лікування та медичного спостереження. Крім того, вона змушена адаптуватися до нового середовища та жити в умовах постійної економії коштів, оскільки вартість одного року навчання становить майже 40 000 грн. 00 коп., а додаткові витрати на канцелярські товари, навчальну літературу, харчування та медичні потреби істотно погіршують її фінансовий стан та спричиняють додаткове психологічне навантаження.
Завдана ОСОБА_1 моральна шкода проявилася, зокрема, у: постійному відчутті тривоги та психологічної нестабільності, пов'язаних із вимушеним переселенням та втратою відчуття безпеки; погіршенні стану здоров'я, у тому числі розвитку та загостренні хронічних захворювань на тлі стресу; втраті звичного соціального оточення, розриві дружніх і соціальних зв'язків; необхідності повної перебудови способу життя та адаптації до нових умов проживання і навчання; постійному емоційному напруженні, пов'язаному з матеріальними труднощами та невизначеністю майбутнього. Наявність довідки внутрішньо переміщеної особи, вимушене залишення місця постійного проживання внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, погіршення стану її фізичного та психічного здоров'я, підтверджене медичними документами та розпорядженням Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 31.01.2025 №34-ОД, а також пов'язані з цим психологічні, емоційні та матеріальні втрати є належними та допустимими доказами існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями Відповіача та завданою ОСОБА_1 моральною шкодою.
Враховуючи масштаб заподіяних втрат, тривалість негативного впливу, характер пережитих страждань, позивачка також керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, вважає обґрунтованим визначення розміру компенсації моральної шкоди у сумі 5 000 000 грн 00 коп., що еквівалентно 99 127 ЄВРО 68 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.01.2026, яка є справедливою сатисфакцією за перенесені нею моральні та психологічні страждання.
Враховуючи наведене просить суд стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок, що еквівалентно 99 127 ЄВРО 68 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.01.2026.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовні заяві, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошень на сайті судової влади, своїм правом подання відзиву не скористався.
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , батьками якої зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 22.01.2008 року (а.с.26).
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.03.2013 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано, після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_7 змінено на « ОСОБА_8 » (а.с.28).
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 10.11.2023 року ОСОБА_9 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.28).
З копії витягу з реєстру Сумської територіальної громади від 02.11.2023 року щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , вбачається, що позивачка з 23.07.2021 року по 02.11.2023 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
13 червня 2024 року ОСОБА_1 пройшла ультразвукове дослідження щитоподібної залози на базі КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. З.Й. Красовицького». Відповідно до медичного висновку лікаря ОСОБА_2 , за результатами проведеного обстеження у ОСОБА_1 виявлено ознаки аутоімунного тиреоїдиту (АІТ) (а.с.30).
Із виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 7065 Сумської обласної дитячої клінічної лікарні вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у соматичному відділенні КНП на ендокринному ліжку у період з 20 червня 2024 року по 25 червня 2024 року. Під час стаціонарного лікування ОСОБА_1 було встановлено діагноз: хронічний аутоімунний тиреоїдит, гіпертонічна форма, стадія субклінічного гіпотиреозу; дисменорея; помірна білково-енергетична недостатність (ІМТ - 18,6); вегетативні дисфункції. За результатами лікування та обстеження ОСОБА_1 були надані медичні рекомендації (а.с.33).
19 червня 2024 року ОСОБА_1 пройшла ультразвукове дослідження щитоподібної залози на базі КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Відповідно до медичного висновку, за результатами проведеного обстеження у ОСОБА_1 діагностовано аутоімунний тиреоїдит, гіпертонічна форма (а.с.31).
Згідно з консультативним висновком спеціаліста КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» лікаря-ендокринолога ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було встановлено діагноз: аутоімунний тиреоїдит (а.с.32).
У період з 30.10.2024 року по 09.11.2024 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в хірургічному відділенні КНП СОР «ОДКЛ» з діагнозом пупкова грижа (а.с.34).
Із копії витягу з розпорядження Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 31.01.2025 року «Про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка фактично проживає у квартирі АДРЕСА_4 . Дитина зазнала психологічного насильства, що підтверджується висновком оцінки потреб сім'ї 25.11.2024 року, складеним Сумським міським центром соціальних служб (а.с.24).
Згідно копії витягу з реєстру Сумської територіальної громади від 02.02.2025 року щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , позивачка з 24.01.2025 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.22).
24 лютого 2025 року за результатами обстеження зору в мережі центрів оптики «Оптика 1.0» ОСОБА_1 було встановлено діагноз: міопія середнього ступеня, складний міопічний астигматизм обох очей, екзофорія. Лікарем рекомендовано постійне використання окулярів або м'яких контактних лінз, дотримання зорового режиму, достатнє перебування на свіжому повітрі, а також обмеження надмірної роботи на короткій відстані, зокрема з використанням телефону, планшета та інших цифрових пристроїв. (а.с.35).
Згідно копії довідки від 04.03.2025 року № 2615-7002207824 про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 (а.с.25).
За результатами офтальмологічного обстеження, проведеного 12.05.2025 на базі лікувально-діагностичного центру «Клініка святого Луки», лікарем-офтальмологом було встановлено діагноз: інші форми кератиту обох очей, що підтверджується відповідним медичним документом. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було рекомендовано медикаментозне лікування (флоксан, корнере гель), відмову від використання контактних лінз та корекцію зору за допомогою окулярів (а.с.36).
25 липня 2025 року на базі СП «МДП» ОСОБА_1 було проведено УЗД щитоподібної залози та лікарем ОСОБА_4 зроблено висновок про те, що УЗ-ознаки помірних структурних змін щ/з та рекомендовано контроль через 12 місяців та консультацію ендокринолога (а.с.37).
Згідно копії Договору оренди нерухомого майна від 15 жовтня 2025 року ОСОБА_9 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , строком з 15.10.2025 року по 15.10.2026 року, з щомісячною орендною платою у розмірі 10 000,00 грн (а.с.41).
Із копії довідки Декана Факультету управління Карпатського національного університету імені Василя Стефаника від 10.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 навчається у Факультеті управління Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «Бакалавр», 1 курс, за спеціальністю «Менеджмент» (освітня програма «Бізнес-адміністрування») на денній контрактній формі здобуття освіти. Передбачуваний строк завершення навчання - 30 червня 2029 року, що також підтверджується копією Договорами про навчання (а.с.42,43,44).
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 пройшла офтальмологічне обстеження на базі лікувально-діагностичного центру «Клініка святого Луки». За результатами обстеження лікарем ОСОБА_5 . ОСОБА_1 було встановлено діагнози: міопія та астигматизм обох очей, а також надано медичні рекомендації щодо постійної корекції зору (а.с.38).
Із спеціалізованого офтальмологічного центру та магазину оптики в Івано-Франківську «Оптика горизонт» ОСОБА_1 надано рекомендації для виготовлення та носіння окулярів з відповідними діоптріями на постійній основі (а.с.39).
27 листопада 2025 року за результатами консультації лікаря ендокринолога СП «Міська дитяча поліклініка «ЦПМКДД» ОСОБА_1 було встановлено діагноз: автоімунний тиреоїдит, гіпертонічна форма, стадія субклінічного гіпотиреозу, що також потребує постійного лікування та медичного нагляду (а.с.40).
Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції станом на 09.05.2014 року Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( ст. 23 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3 та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Згідно частини 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.
Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21 квітня 2015 року зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм, зокрема, друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року). Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
Постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором.
Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено поняття «судовий імунітет», відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Згідно з частиною четвертою цієї статті, у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
Відповідно до ч.9 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції на час розгляду справи відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Відповідачем по справі - російською федерацією, як країною агресором, у 2014 році було окуповано частини території Луганської і Донецької областей. Військові дії російської федерації на території України були фактично визнані та засуджені різними міжнародними інстанціями.
Суд вважає, що наслідком саме збройної агресії російської федерації щодо України, що є загальновідомим фактом, а тому не підлягає доказуванню відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України, стала окупація частини території України. Зокрема ведення активних бойових дій державою-агресором спричинило вимушене залишення позивачкою місця свого постійного проживання.
До початку вторгнення російської федерації на територію України позивачка проживала у м.Ізюм.
Проте, в подальшому позивачка разом з мамою переїхала в м.Суми, та після початку активних бойових дій у м.Суми переїхали проживати у м.Івано-Франківськ. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації проти України з 24.02.2022 року ОСОБА_1 була позбавлена звичного для неї способу життя.
Нанесена позивачу російською федерацією моральна шкода виявилась у погіршенні емоційного, психологічного стану та продовжує їй завдавати чималих моральних страждань.
Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду позивачем доведено, що внаслідок її вимушеного переселення внаслідок саме збройної агресії російської федерації проти України вона відчуває душевні страждання, значно погіршився стан здоров'я.
Позивач звернулася до суду з позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої їм у зв'язку із значним погіршенням її здоров'я, погіршенням психоемоційного стану, внаслідок збройної агресії російської федерації на території України. У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ, оскільки російська федерація вийшла за межі суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, тому що будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну, і суди України, мають право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Особливістю правового статусу держави як суб'єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли російська федерація заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року по справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782св21).
Своїми діями відповідач надав мовчазну згоду на участь у справі, як це передбачено Законом України «Про міжнародне приватне право» та узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 754/10080/19 (провадження № 61-584св21), яка відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом.
Оскільки постійне відчуття тривоги та психологічної нестабільності, пов'язані із вимушеним переселенням та втратою відчуття безпеки, погіршення стану здоров'я, у тому числі розвитку та загостренні хронічних захворювань на тлі стрессу, втраті звичного соціального оточення, розриві дружніх і соціальних зв'язків; необхідності повної перебудови способу життя та адаптації до нових умов проживання і навчання; постійному емоційному напруженні, пов'язаному з матеріальними труднощами та невизначеністю майбутнього, внаслідок збройної агресії російської федерації, суд вважає, що саме на відповідача російську федерацію покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.
Отже, враховуючи доведений характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, порушені нормальних життєвих зв'язків, тривалість негативних змін у житті Позивачки, враховуючи неможливість усунення негативних наслідків, суд вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок, що еквівалентно 99 127,68 Євро за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.01.2026 року.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачі у цій справі від сплати судового збору звільнені відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 15 140,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі представницького органу: Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України задовольнити.
Стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок, що еквівалентно 99 127,68 Євро за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.01.2026 року.
Стягнути з держави Російської Федерації на користь держави Україна судовий збір у розмірі 16 640 гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Татарінова О.А.
Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року