Справа № 320/10477/25 Головуючий у 1 інстанції: Марич Є.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
20 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку з 01 березня 2025 року та виплати пенсії за віком відповідно до вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - першого заступника голови комітету Верховної Ради України, з урахуванням надбавки за інтенсивність праці, надбавки за почесне звання «заслужений» та доплати за науковий ступінь кандидата наук, на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28.01.2025, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, без обмеження граничного розміру пенсії та із збереженням проценту нарахування індексації пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - першого заступника голови комітету Верховної Ради України, з урахуванням надбавки за інтенсивність праці, надбавки за почесне звання «заслужений» та доплати за науковий ступінь кандидата наук, на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28.01.2025, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, та виплачувати йому пенсію без обмеження граничного розміру пенсії та із збереженням проценту нарахування індексації пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку з 01 березня 2025 року та виплати пенсії за віком відповідно до вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - першого заступника голови комітету Верховної Ради України, з урахуванням надбавки за інтенсивність праці, надбавки за почесне звання «заслужений» та доплати за науковий ступінь кандидата наук, на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28.01.2025, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, без обмеження граничного розміру пенсії та із збереженням проценту нарахування індексації пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - першого заступника голови комітету Верховної Ради України, з урахуванням надбавки за інтенсивність праці, надбавки за почесне звання «заслужений» та доплати за науковий ступінь кандидата наук, на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28.01.2025, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, та виплачувати йому пенсію без обмеження граничного розміру пенсії та із збереженням проценту нарахування індексації пенсії.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що норма щодо перерахунку раніше призначених пенсій народним депутатам України була передбачена абзацом шостим частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» № 2790-ХІІ у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії. Разом з тим, з 01 жовтня 2017 року частину дванадцяту статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» викладено у новій редакції, відповідно до якої пенсійне забезпечення народних депутатів України здійснюється згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з цим норма, яка передбачала перерахунок раніше призначених пенсій народним депутатам України у разі зміни розміру заробітної плати працюючих народних депутатів України, втратила чинність, а тому правові підстави для здійснення такого перерахунку на час звернення позивача були відсутні.
25 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ворошиловським районним відділом УМВС України в місті Донецьку 03 лютого 2003 року.
ОСОБА_1 обирався народним депутатом України четвертого, п'ятого та шостого скликань Верховної Ради України.
У період з 07 червня 2002 року по 12 січня 2004 року ОСОБА_1 обіймав посаду Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України четвертого скликання з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
З 18 липня 2006 року по 22 лютого 2007 року ОСОБА_1 працював на посаді Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України п'ятого скликання з питань аграрної політики та земельних відносин.
У період з 26 грудня 2007 року по 11 березня 2010 року ОСОБА_1 обіймав посаду члена Комітету Верховної Ради України шостого скликання з питань аграрної політики та земельних відносин.
ОСОБА_1 має почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України», присвоєне Указом Президента України від 13 листопада 2001 року № 1078/2001, а також науковий ступінь кандидата економічних наук, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 27 червня 2000 року.
З серпня 2011 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції, чинній на момент призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати працюючого народного депутата України, а саме, заробітної плати Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.
Управлінням справами Апарату Верховної Ради України видано ОСОБА_1 довідку про заробітну плату працюючого народного депутата України № 15/59-281 від 28 січня 2025 року, відповідно до якої заробітна плата працюючого народного депутата України - голови комітету Верховної Ради України станом на 29 травня 2024 року становить 73 291,80 грн, у тому числі: посадовий оклад - 31 188,00 грн, надбавка за інтенсивність праці - 31 188,00 грн, надбавка за почесне звання «заслужений» - 6 358,80 грн, доплата за науковий ступінь кандидата наук - 15 відсотків посадового окладу.
11 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив здійснити з 01 лютого 2025 року перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час призначення мені пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати працюючого народного депутата України - Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України, з урахуванням надбавки за інтенсивність праці, надбавки за почесне звання «заслужений» та доплати за науковий ступінь кандидата наук, на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28.01.2025, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, і виплачувати без обмеження граничного розміру пенсії та із збереженням проценту нарахування індексації пенсії.
До вказаної заяви ОСОБА_1 додав оригінал довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28 січня 2025 року, належним чином засвідчену копію довідки Управління кадрів Апарату Верховної Ради України від 04 липня 2024 року № 20-18/879, а також супровідний лист від 11 лютого 2025 року, у якому наведено правове обґрунтування заявлених вимог щодо здійснення перерахунку пенсії.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вказане звернення по суті не розглянуло та відповіді за результатами його розгляду позивачу не надало.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, є Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року № 2790-XII (далі - Закон України №2790-ХІІ).
Відповідно до абзацу 1 частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше 90 відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи нараховуються з усієї суми заробітної плати народного депутата у Верховній Раді України.
Абзацом 6 частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) передбачено, що у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється з усієї суми заробітної плати працюючих народних депутатів з дня виникнення права на перерахунок пенсій без обмеження граничного розміру пенсії.
Частиною 17 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що положення частин другої, третьої, п'ятої, шостої, одинадцятої, дванадцятої, тринадцятої, чотирнадцятої, п'ятнадцятої, шістнадцятої цієї статті поширюються також на народних депутатів України починаючи з першого скликання і не можуть бути скасовані чи звужені іншими законодавчими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є правомірність нездійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання № 15/59-281 від 28 січня 2025 року, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність письмового повідомлення за результатами розгляду заяви позивача не може бути самостійною підставою для задоволення позову, оскільки, визначальним, у даному випадку, є наявність або відсутність у відповідача передбаченого законом обов'язку здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії позивача, як народного депутата, мають застосовуватися положення законодавства України, які діяли на момент призначення йому пенсії, а саме, положення ч. 12 ст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. у редакції, чинній станом на день призначення позивачу пенсії, які надають позивачу право на перерахунок пенсії, у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючого народного депутата - першого заступника голови комітету Верховної Ради України діючого скликання.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, оскільки, при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, тобто, станом на час звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 11.02.2025 про здійснення перерахунку пенсії.
При цьому, колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо призначення пенсії та правовідносини щодо її подальшого перерахунку є різними за своєю правовою природою та регулюються законодавством, чинним на момент виникнення відповідних правовідносин.
Так, право особи на призначення пенсії визначається нормами законодавства, чинними на час призначення пенсії, тоді як питання щодо наявності підстав, умов та порядку здійснення перерахунку пенсії підлягають вирішенню відповідно до законодавства, чинного на момент звернення особи із заявою про такий перерахунок.
Відтак, сам по собі факт призначення позивачу пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус народного депутата України» у редакції, чинній на час її призначення, не свідчить про наявність у нього безумовного права на подальший перерахунок пенсії після зміни законодавчого регулювання спірних правовідносин.
Слід зазначити, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, згідно з пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідний період діяли положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, згідно яких у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Водночас, 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон України №2148-VIII), пунктом 14 якого частину 12 статті 20 Закону України №2790-ХІІ викладено у новій редакції.
Згідно таких змін, з 11 жовтня 2017 року пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Фактично, у зв'язку із набуттям чинності цього Закону, норми ч.12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата, втратили чинність.
Разом з тим, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058) не містить норм, які би передбачали перерахунок пенсії у разі втрати годувальника у разі підвищення заробітної плати працюючих народних депутатів.
Також, слід зазначити, що, згідно пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції, яка набрала чинності з 11 жовтня 2017 року, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус народного депутата України», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (11.02.2025) положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було передбачено можливості здійснення перерахунку пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про статус народного депутата України» до 01 жовтня 2017 року.
Беручи до уваги викладене, вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок (звернення із заявою про перерахунок).
Враховуючи те, що на момент коли, як вважає позивач, виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі за заявою «Великода проти України», яким звернуто увагу на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Також, на залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У цьому рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Крім цього, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії». Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки, у законодавстві, яке регулює питання перерахунку пенсії вказаної категорії осіб, відбулись зміни, тобто, по новому врегульовано відносини у даній сфері.
За схожих обставин аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 640/8366/20.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин право позивача на перерахунок пенсії, у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючих народних депутатів України, законодавством не було передбачено, а тому, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не мало передбачених законом підстав для здійснення такого перерахунку.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що апеляційну скаргу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було враховано клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також встановлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було повернуто апелянту.
При цьому, повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції 31 липня 2025 року, тобто, у максимально короткий строк після постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги.
З урахуванням наведених обставин, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано поважними та поновлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.