Справа № 703/8731/25 Суддя (судді) першої інстанції: Крива Ю.В.
20 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-ка позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в якому просив суд:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R267211 від 22.12.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - закрити.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема апелянт посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 29 квітня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 травня 2026 року.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 20 травня 2026 року о 10:20 у справі №703/8731/25 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У судове засідання відповідач та третя особа не з'явилися та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови №R267211 від 22.12.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Колегія суддів звертає увагу, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов'язок і військову службу» «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» та інші нормативні акти.
Об'єктом правопорушення, встановленого ст.210-1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Мобілізаційна підготовка - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме; нез'явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройні сили України, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням Державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов'язків згідно зі ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни, з урахуванням того, що відповідними законодавчими актами у сфері оборони, мобілізації та мобілізаційної підготовки перелік суб'єктів може конкретизуватися.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» ураховуючи, що згідно наявних відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_2 не пройшов(ла)/відмовився(лась) від проходження ВЛК.
Колегія суддів звертає увагу, що 04.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21.03.2024 року, набрав чинності 04.05.2024).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, зазначеною нормою закону визначено певну категорію осіб, на яку покладається обов'язок у певний спосіб до відповідної дати пройти повторний медичний огляд.
У разі невиконання вказаного обов'язку взагалі або невиконання у визначений законом строк, таких осіб може бути притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП. При цьому, визначення законом певної категорії осіб вказує на спеціальний суб'єкт правопорушення: громадянин України, вік - від 25 до 60, за медичними показниками має статус обмежено придатним до військової служби, встановлений до 04.05.2024року.
З матеріалів справи не вбачається, та колегією суддів не встановлено, що позивач відноситься саме до зазначеної категорії осіб.
Будь-яких об'єктивних доказів щодо цього відповідачем не надано. Згідно записів військового квитка, позначка «обмежено придатним до військової служби» відсутня.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не є суб'єктом порушення вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3621-IX, та може бути притягнутий за невиконання приписів зазначеної правової норми до відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП.
Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та встановлення судом першої інстанції вини позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами статті 255 КУпАП визначається коло посадових осіб, уповноважених складати протоколи лише у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до вимог абз.6 ст.268 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративний протокол в справі не складався, пояснення у порушника не відбиралися та його права йому не роз'яснювалися.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач викликався до ТЦК для дачі пояснень та на виклик без поважних причин не з'явився. Також, відповідачем суду не надано доказів того, що за даними відповідних реєстрів та особистої справи військовозобов'язаного (призовника, резервіста), останній відповідає категорії осіб, зазначених у п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3621-IX.
Суд першої інстанції на всі ці обставини уваги не звернув та ухвалив судове рішення на неповно з'ясованих обставинах справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є наслідком скасування такого рішення.
Отже доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R267211 від 22.12.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 20.05.2026р.)