Справа № 357/16649/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бебешко М.М.
20 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
У жовтні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив скасувати постанову від 15 вересня 2025 року №БЦ-3866 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано рішення суб'єкта владних повноважень - постанову від 15 вересня 2025 року № БЦ-3866 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що правові висновки у даній категорії справ є усталеними, а підготовка процесуальних документів не потребує значного інтелектуального ресурсу чи опрацювання значного об'єму нормативно-правових актів.
Додатково звернув увагу суду на те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн за підготовку позову та участь у справі є неспівмірним та очевидно завищеним. Крім того позивачем не надано деталізації наданих послуг, а судом першої інстанції не здійснено аналізу заявленої суми, як і витраченого адвокатом часу.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
16 січня 2026 року представником позивача направлено до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000,00 грн. з відповідними доказами на їх підтвердження.
Приймаючи додаткове рішення у справі №357/16649/25 про задоволення заяви позивача, суд першої інстанції враховуючи неподання відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як вбачається з зі змісту позовної заяви позивачем було заявлено клопотання, зокрема про стягнення витрат на правничу допомогу та зазначено про те, що докази будуть надані додатково.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 12 грудня 2025 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. При цьому позивачем у позовній заяві заявлено відповідну вимогу та зазначено про подання відповідних доказів додатково.
16 січня 2026 року представником позивача направлено до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000,00 грн. з відповідними доказами на підтвердження понесення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу зазначених норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати належать компенсації стороні, що не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 та адвокатом Гарнага Н.Ю. укладено договор про надання правничої (правової) допомоги від 26 вересня 2025 року №20, відповідно до п. 1 адвокат приймає в провадження доручення клієнта про надання йому правничої (правової) допомоги з питань представництва та захисту законних інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємства, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними особами, а також у судових органах України всіх інстанцій будь-якої підвідомчості та підсудності у справі про захист майнових, особистих немайнових прав клієнта, його інтересів та свобод.
Відповідно до п. 2.1 договору за результатами виконання доручення клієнта щодо надання йому правничої (правової) допомоги за даним договором адвокат подає клієнту для підписання два примірника акта здавання-приймання виконаного доручення, кожен з яких є невід'ємною частиною даного договору і має юридичну силу.
Пунктом 3.1 договору визначено, що клієнт щоразу авансом (попередньо) сплачує (вносить) адвокату гонорар на банківський поточний рахунок, зазначений у розділі 6 даного договору, у фіксованому розмірі за надання адвокатом правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару адвоката визначається згідно затверджених адвокатом розмірів гонорарів, які діють на момент надання такої правничої (правової) допомоги клієнту.
Згідно з додатком від 26 вересня 2025 року №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 26 вересня 2025 року №20 між адвокатом та клієнтом погоджено розмір гонорару у фіксованому розмірі який вносить за надання правничої (правової допомоги) - складання позовної заяви про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення 10000,00 грн.
Відповідно до квитанції від 26 вересня 2025 року №@2PL737151 ОСОБА_1 перераховано на рахунок адвоката Гарнаги Н.Ю. кошти у розмірі 10000,00 грн, призначення платежу "гонорар за складання позовної заяви згідно договору від 26 вересня 2025 року №20".
Також в матеріалах справи наявний ордер від 31 березня 2026 року року серія АІ №2166166 та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18 січня 2007 року №3200/10.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції підтверджується належними та допустимими у розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, водночас ІНФОРМАЦІЯ_3 не скористався своїм правом подати до суду першої інстанції відповідне клопотання. Крім того, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 04 грудня 2024 року по справі №380/13261/23.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку