Справа № 758/90/25
20 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову від 10.11.2024 № 4А-1161 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Подільського районного суду м.Києва від 04 квітня 2025 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2024 року №4А-1161 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрито.
Позивачем подано до суду заяву про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає наявними підстави для здійснення розподілу судових витрат, оскільки це питання не було вирішено під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №6664-9538-5765-5585 від 29.12.2024 (а.с.7), а за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн, що підтверджується квитанцією №5416-9351-2585-1832 від 10.04.2025.
Беручи до уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу та позовні вимоги задоволено, однак не змінено розподіл судових витрат, тобто не вирішено питання про судові витрати, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення про присудження за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі, понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, а саме, за подання до суду першої інстанції даного позову в сумі 1211,20 грн та до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Соколовською О.О. укладено договір від 27.12.2024 про надання правничої допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами будь-якої правової допомоги клієнту. Згідно з п.4.2 вказаного договору сторони домовились, що при підписанні договору клієнт сплачує адвокату суму за підготовку до справи, подання та представництво інтересів клієнта в суді 1 інстанції 10000,00 грн. Відповідно до п.4.4 цього договору подальше надання правової допомоги у разі необхідності здійснюється на підставі рахунків, виставлених клієнту за результатами наданих послуг, не пов'язану з п.4.2 договору (а.с.60-62).
Оплата позивачем послуг з правничої допомоги в суді першої інстанції здійснена на підставі рахунку №56 від 27.12.2024 згідно з квитанцією від 03.01.2025 на суму 10000,00 грн (а.с.63-64).
Відомості про надані позивачу послуги містяться в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №56 від 30.12.2024, за яким позивачу було надано наступні послуги: юридична консультація вартістю 3000,00 грн, підготовка позовної заяви - 6000,00 грн; подача позовної заяви - 1000,00 грн (а.с.65).
Згідно з додатком №2 від 09.04.2025 до договору про надання правничої допомоги від 27.12.2024, клієнт доручив адвокату представництво інтересів у спорі з ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови №4А-1161 від 10.11.2024 про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції. Сторони погодили, що гонорар за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції становить 20000,00 грн.
Оплата позивачем послуг з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції здійснена на підставі рахунку №4065 від 16.04.2026 згідно з квитанцією №1.626844031.1 від 20.04.2026 на суму 20000,00 грн.
До суду апеляційної інстанції подано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4065 від 17.04.2026, відповідно до якого позивачу було надано наступні послуги з правничої допомоги: аналіз рішення суду першої інстанції - 2 год.; підготовка та подання апеляційної скарги - 5 год.; ознайомлення з матеріалами справи, подання та складання процесуальних документів - 3 год.; виїзд до суду для отримання інформації по справі - 1 год.; написання та надсилання адвокатських запитів до суду щодо стану справи - 2 год.; комунікація з клієнтом - 3 год. Всього 17 годин вартістю 20000,00 грн.
Крім того, матеріали справи містять ордери на надання правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанції серії АВ №1174369 та серії АВ №1196139, копії витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000558, а також позивачем надано звіт за період грудень 2024 року - квітень 2026 року про виконання правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанції загальною тривалістю 28 год. на суму 30000,00 грн.
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги (гонорар адвоката) у сумі 10000,00 грн в суді першої інстанції та 20000,00 грн в суді апеляційної інстанції звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання вказаного договору при надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданих позивачем доказах зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, тому вони є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
При цьому, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідачем не подавалось жодних заперечень на заявлені позивачем до відшкодування судові витрати, а також не надавалось будь-яких заяв про зменшення розміру судових витрат, що підлягають розподілу.
Отримавши 23.04.2026 засобами поштового зв'язку заяву позивача щодо здійснення розподілу судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, відповідач жодних пояснень, заяв чи клопотань до суду не подавав, внаслідок чого у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для дослідження заявлених позивачем до розподілу судових витрат на предмет їх співмірності.
В той же час, подані до суду докази в повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг, опис виконаних робіт, залучення до надання правничої допомоги адвоката Соколовської О.О. відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 27.12.2024.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу шляхом стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 252, 325 КАС України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.), судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 80 коп.), витрат на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) та витрат на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст додаткової постанови складено 20 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
В.В.Файдюк