21 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6839/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету на суму 854540,03 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року позов повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання. Скаржником наголошено на тому, що суд першої інстанції, відраховуючи шестимісячний строк від 29.12.2025 (дати податкової вимоги) та 03.11.2025 (дати ППР), фактично ігнорує процедуру узгодження, встановлену ст. 56 ПКУ. Оскільки матеріалами справи (корінцем рекомендованого повідомлення про вручення) підтверджується факт надіслання та вручення платнику податків ППР, та за відсутності доказів її адміністративного або судового оскарження, грошове зобов'язання, визначене цим ППР, є узгодженим після спливу 10 робочих днів з дня, коли платник їх отримав. Таким чином, станом на дату подання позову (19.03.2026) був наяний узгоджений податковий борг. Позивач не пропустив строк, оскільки керувався датою узгодження, а не датою винесення ППР. З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст. 59 ПК України, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом вживалися заходи щодо його стягнення в межах чинного законодавства. Зокрема, позовна заява містить вимоги про стягнення боргу, що виник на підставі ППР № 0598422407 від 03.11.2025. Згідно з матеріалами справи, процедура узгодження сум податкового боргу та направлення відповідних вимог відбувалася у повній відповідності до ідентифікаційних даних платника податків, що містяться в ЄДР. Слід також звернути увагу суду, що податкова вимога №0042179- 1310-0436 від 11.12.2025 сформована автоматично на адресу 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Койнаша, буд. 33 та направлена на адресу: АДРЕСА_1 згідно відомостей з ЄДР та ідентифікаційних даних платника податків. Згідно з п. 95.2 ПКУ, право на звернення до суду про стягнення коштів виникає у контролюючого органу не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги (29.12.2025). Отже, з вищевказаного виходить наступне: Дата податкової вимоги: №0042179-1310-0436 від 11.12.2025; Дата вручення ПВ: 29.12.2025; Мінімальний строк для стягнення (п. 95.2 ПКУ): 30календарних днів з дня надіслання податкової вимоги. 29.12.2025 (надіслання) + 30 днів = 28.01.2026 (день, після якого можна звернутися до суду). Дата подання позову до суду: 19.03.2026 Таким чином, строк, після якого позивач набув право на звернення до суду, настав 28.01.2026. Позов подано 19.03.2026, тобто після спливу 30-денного строку, що підтверджує дотримання вимог п. 95.2 ПКУ та відсутність передчасності позову. Таким чином, висновок суду першої інстанції про передчасність позову є помилковим і суперечить як спеціальній нормі п. 95.2 ПКУ, так і загальному строку для суб'єктів владних повноважень, встановленому КАС України. Отже, контролюючий орган набув право для звернення до суду через 30 днів з дня надіслання (вручення) вимоги.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Спірним питанням у цій справі є правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб'єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб'єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України
Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, від 30 жовтня 2025 року у справі №120/14997/24, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Судом першої інстанції установлено, станом на день звернення до суду із цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.
Відповідно до наданих доказів відправки податкового повідомлення - рішення № 0598422407 від 03.11.2025 на суму 854540,03 грн, на підставі якого виник спірний податковий борг, таке вважається врученими відповідачу 11.11.2025, а податкова вимога від 11.12.2025 №0042179-1310-0436 на суму 854540,03 грн- 29.12.2025.
За вказаних обставин, шестимісячний строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення - рішення № 0598422407 від 03.11.2025 на суму 854540,03 грн спливає 1250.2026, а податкової вимоги - 30.06.2026.
Контролюючий орган з позовом про стягнення податкового боргу, який виник на підставі вищевказаного податкового повідомлення - рішення № 0598422407 від 03.11.2025, звернувся до суду у березні 2026 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позов у цій справі поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, у суб'єкта владних повноважень право на пред'явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов був обґрунтовано повернутий.
Аналогічний висновок було підтримано у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/23809/25.
Колегія суддів наголошує, що у даному випадку, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, застосовує практику Великої Палати Верховного суду, висловлену у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 щодо визначення строків оскарження податкового повідомлення-рішення, на відміну від практики судів, на застосуванні яких наполягає скаржник.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров