21 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7793/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративними позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2025 за №083850023385 про відмову (припинення) в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком та відновити нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу роботи: періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 на території Республіки Білорусь; періоду роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985 на території Республіки Білорусь; періоду роботи з 08.05.1986 по 31.12.1991 на території Республіки Білорусь; періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.09.2024 звернулася до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком, за якою позивачці було призначено пенсію з 05.10.2024 по 31.12.2024, далі з 01.01.2025 - довічно. На початку серпня 2025 року позивачка отримала лист-повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Відповідач 2) від 04.08.2025 із Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Відповідач 1) від 17.07.2025 № 083850023385, з якого вбачається, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік, так, вік становить 60 років. На підставі службової записки № 14719/03-16 від 28.07.2025, у зв'язку із документами, які містять недостовірні відомості, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за яким Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято Рішення № 083850023385 від 31.07.2025 та припинена сплата пенсійного забезпечення. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового страхування (далі - персоніфікований облік) є трудова книжка. Страховий стаж з 01.07.2000 зараховується згідно даних персоніфікованого обліку. З даного Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2025 № 083850023385 вбачається, що позивачкою при зверненні до органу ПФУ зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього РСР, зокрема, особа, що звертається до органу ПФУ із заявою про призначення пенсійних виплат, у відповідній заяві вказує інформацію про те, що вона отримує або не утримує пенсійні виплати в інших державах. Згідно статті 24-1 Закону періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це не передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У своєму рішенні № 083850023385 від 17.07.2025 пенсійний фонд посилається на п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), було припинено дії таких міжнародних договорів з Республікою Білорусь: Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припиняє дію 23 грудня 2023 року. Згідно п. 4 Постанови 562, у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. Крім того, зазначає, що у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. За результатами розгляду органом ПФУ наданих позивачкою пенсійних документів, встановлено, що доданих до заяви при зверненні, страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 10 місяців 20 днів, таким чином, до страхового стажу не зараховано: - Період навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983; - Період роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985; - Період роботи з 08.05.1986 по 31.12.1991; - Періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження, виданого Відділом РАЦС м. Гомель, Республіки Білорусь; - Період роботи з 01.01.1992 року по 22.12.1993 року. З даного Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2025 № 083850023385, вбачається, що орган ПФУ відмовляє у призначенні пенсії позивачці через відсутність документального підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 № 562, крім того, через те, що зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з яким не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено. Від так, Позивачка, яка отримувала пенсію з 05.10.2024, за Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2025 № 083850023385 фактично «відмовлено» в отриманні пенсійних виплат через відсутність необхідного страхового стажу, що становить 31 рік. Зазначено, що позивачка матиме право на отримання пенсійної виплати з 05.10.2029, крім того, вказано, що позивачка на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Так, зважаючи на викладені обставини, позивачка звернулася за правничою допомогою до адвоката. 26.08.2025 представником позивачки - адвокатом Мітасовим М.І. направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області із проханням про надання: належним чином засвідченої копії Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 із зазначенням підстав та дати ухвалення; надання належним чином засвідченої копії документів, на підставі яких було прийнято відповідне Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та розрахунки страхового стажу; інформації про підстави та строк, на який було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 . Крім того, 29.08.2025 представником позивачки - адвокатом Мітасовим М.І. направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області із проханням про надання: належним чином засвідченої копії Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 із зазначенням підстав та дати ухвалення; надання належним чином засвідченої копії документів, на підставі яких було прийнято відповідне Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та розрахунки страхового стажу; інформації про підстави та строк, на який було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 . Станом на день подачі позову до Запорізького окружного адміністративного суду відповіді на зазначені вище адвокатські запити відсутні. Позивачка вважає таке Рішення протиправним та зазначає, що факт роботи ОСОБА_1 в зазначені вище спірні періоди підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 крім того оригіналами відповідних письмових документів, наявних у позивачки, а саме: диплома № НОМЕР_2 , виданого Гомельським професійним технічним училищем МТ БРСР, на ім'я (мовою оригіналу) « ОСОБА_2 », де зазначено дошлюбне прізвище позивачки, однак, після укладення шлюбу змінила прізвище з дошлюбного « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 02.07.1988 відділом РАЦС Залізнодорожного райвиконкома м. Гомель, Республіки Білорусь та свідоцтвом про народження сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 , виданого 19.06.1989 відділом РАЦС Залізнодорожного райвиконкома м. Гомель, Республіки Білорусь. У зв'язку з цим відмова пенсійного фонду в зарахуванні до її страхового стажу спірного періоду роботи, що дає право на призначення пенсії за віком та відмова (припинення) у призначенні пенсії є протиправними та такими, що порушують її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2025 за №083850023385 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 05.10.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням до стажу роботи/страхового стажу: періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983; періодів роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985, з 08.05.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 22.12.1993; періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку.
В іншій частині позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що з 22.06.2023 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995. Відтак, починаючи з цієї дати відсутні правові основи врегулювання відносин у зазначеній сфері. Висновок суду щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 та періоду роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985 та з 08.05.1986 по 31.12.1991, а також періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку є протиправним, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562.
Крім того, протиправним є висновок суду щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 22.12.1993, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Паспорта громадянина України НОМЕР_5 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами розгляду заяви від 17.09.2024 щодо призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято Рішення від 17.07.2025 за №083850023385 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: «… Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_6 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до Пенсійного фонду України 17.09.2024. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Вік заявниці 60 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фоату відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Страховий стаж з 01.07.2000 зараховується згідно даних персоніфікованого обліку. Згідно статті 24-1 Закону періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), було припинено дії таких міжнародних договорів з республікою білоруеь; - Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припиняє дію 23 грудня 2023 року. Відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 у разі, коли в документах, що подаються особою до територіального органу ПФУ для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах. Згідно пункту 4 Постанови 562 у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Результати розгляду документів, доданих до заяви: Страховий стаж особи становить 21 рік 10 місяців 20 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 та періоди роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985 та з 08.05.1986 по 31.12.1991, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 № 562; період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку згідно свідоцтва про народження, виданого Відділом РАГс м. Гомель Республіки Білорусь, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562; період роботи з 01.01.1992 по 22.12.1993, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з яким не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено. Для зарахування до страхового стажу: періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983, періодів роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985 та з 08.05.1986 по 31.12.1991, та періодів догляду за дитиною (30.05.1989 р.н.) заявниці необхідно надати документальне підтвердження неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення республіки Білорусь. Звертаємо увагу, що дані документи мають бути легалізовані (містити апостиль); Працює. Відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 05.10.2029. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058- ІV).
За змістом частини 4 статті 26 Закону 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі статтею 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України ухвалив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
Листом від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 Міністерство закордонних справ України повідомило Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України повідомленням від 10.01.2023, опублікованим у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
Таким чином, у спірний період роботи позивачки Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховані до страхового стажу позивачки періоди роботи на території Республіки Білорусь.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23, від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації чи в Республіці Білорусь, або на підприємстві зареєстрованому на території цих держав після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в таких державах. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Як вже було зазначено судом, 01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» №2783-IX (далі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що в даному випадку відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення.
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (пункт 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1).
Окрім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача.
Суд наголошує, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки, а саме первинним документам, які підтверджують характер виконуваної роботи, підприємства, на яких працював позивач, для призначення пенсії.
Отже, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
Отже, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.
Відповідач не заперечує достовірність записів щодо роботи позивачки в Республіці Білорусь.
Проте, пенсійним фондом до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 та періоди роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985 та з 08.05.1986 по 31.12.1991, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 № 562; період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку згідно свідоцтва про народження, виданого Відділом РАГс м. Гомель Республіки Білорусь, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562; період роботи з 01.01.1992 по 22.12.1993, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з яким не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено. Для зарахування до страхового стажу: періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983, періодів роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985 та з 08.05.1986 по 31.12.1991, та періодів догляду за дитиною (30.05.1989 р.н.) заявниці необхідно надати документальне підтвердження неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення республіки Білорусь.
Таким чином, колгія суддів зазначає, що на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії були наявні усі підстави для зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи з 19.07.1983 по 19.11.1985, з 08.05.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 22.12.1993; періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 на території Республіка Білорусь, а тому, з огляду на викладене, відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивачки вказані періоди.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки зазначених вище спірних періодів, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2025 за №083850023385 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Щодо інших доводів скаржника колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров