Унікальний номер справи 757/61314/18-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6313/2026
Головуючий у суді першої інстанції Є. С. Хайнацький
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
29 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»(правонаступник
акціонерного товариства «Альфа банк»
відповідач Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited)
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Є. С. Хайнацького, в примішенні Печерського районного суду м. Києва,
У листопаді 2021 року третя особа АТ «Сенс Банк» (раніше Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 05березня 2020 року з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 423 ЦПК України.
Заява мотивована тим, що постанова Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у цій справі є нововиявленою обставиною, оскільки нею скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.
При цьому, в касаційному порядку за постановою Верховного Суду від 12 липня 2023 року справі № 757/61314/18-ц переглядалося рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 20.10.2020 в справі № 757/61314/18-ц тільки в частині вирішення позову ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (Позову 1) та в частині вирішення позову ОСОБА_2 (Позову 2).
В апеляційному порядку (на новому розгляді) за постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у справі № 757/61314/18-ц переглядалося рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 року тільки в частині вирішення позову ОСОБА_2 (Позову 2).
При цьому, рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 20.10.2020 у справі № 757/61314/18-ц в частині вирішення позову третьої особи AT «Сенс Банк» (Позову 3) не було предметом касаційного оскарження за постановою Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 757/61314/18-ц, як не було і предметом апеляційного оскарження за постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у справі № 757/61314/18-ц.
У той же час, прийняття рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 в справі № 757/61314/18-ц про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 (Позову 2) стало підставою для відмови у задоволенні позову третьої особи AT «Сенс Банк» (Позову 3).
Оскільки, в подальшому постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021, ухваленою у справі № 757/61314/18-ц вказане рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_2 (Позову 2) скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, AT «Сенс Банк» на підставі пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України просило скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі № 757/61314/18-ц в частині вирішення позовних вимог третьої особи, - Акціонерного товариства «Сенс Банк», та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказаний позов Банка задовольнити. Визнати наявним за Акціонерним товариством «Сенс Банк», як правонаступником АТ «Укрсоцбанк», право іпотекодержателя за Іпотечним договором № 02-10/3541, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В. 18.10.2007 року за реєстровим № 4889. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію зміни (вилучення) обтяжень - заборони на нерухоме майно ЄРЗ: 5863821 від 18.10.2007 року час 15:35 та рішення реєстратора про державну реєстрацію зміни (вилучення обтяження) іпотеки з Держав реєстру іпотек: 6089626 від 23.11.2007 року час 14:05. Відновити записи шляхом перенесення до спеціальних розділів новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: про обтяження нерухомого майна, Тип обтяження: заборона на нерухоме майно, Реєстраційний номер обтяження: 5863821; Зареєстровано: 18.10.2007 15:35, реєстратором: Приватним нотаріусом Кравченко І.В., щодо земельної ділянки площею 0,082 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , та про іпотеку нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 6089626; Тип обтяження: іпотека; Зареєстровано: 23.11.2007 14:05 реєстратором: Приватний нотаріус Кравченко І.В., щодо земельної ділянки площею 0,082 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за адресою: АДРЕСА_1 . У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Сенс Банк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року у загальній сумі 329 324,88 Євро, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02-10/3541 від 18.10.2007 року (з врахуванням змін та доповнень від 24.06.2009 року), а саме, на земельну ділянку, площею 0,082 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, яка була розділена на земельну ділянку, площею 0,0410 га кадастровий номер 8000000000:82:130:0060, та земельну ділянку, площею 0,0410 га кадастровий номер 8000000000:82:130:0061, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу через прилюдні торги у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви третьої особи АТ «Сенс Банк», яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року в частині вирішення позову Банка.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу третьої особи АТ «Сенс Банк», яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 02.10.2024 року постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року залишено без змін.
05.11.2024 року матеріали цивільної справи було передано судді Хайнацькому Є.С. для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року заяву третьої особи у справі АТ «Сенс Банк» (раніше АТ «Альфа-Банк») з самостійними вимогами на предмет спору про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року у справі за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «БРІТІКО», АТ «Альфа-Банк», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом третьої особи ОСОБА_2 , яка заявляє самостійні вимоги, до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, що існувало до порушення права, за позовом третьої особи АТ «Альфа-Банк» з самостійними вимогами на предмет спору до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ТОВ «БРІТІКО» про визнання права, скасування рішення, відновлення записів та звернення на предмет іпотеки, задоволено.
Скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №757/61314/18-ц в частині вирішення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - АТ «Альфа-Банк» до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ТОВ «БРІТІКО» про визнання права, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вказаний позов задоволено частково.
Визнано наявним за АТ «Сенс Банк» право іпотекодержателя за Іпотечним договором № 02-10/3541, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В. 18.10.2007 року за реєстровим № 4889.
У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Сенс Банк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року у загальній сумі 329 324,88 Євро, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02-10/3541 від 18.10.2007 року (з врахуванням змін та доповнень від 24.06.2009 року), а саме, на земельну ділянку, площею 0,082 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, яка була розділена на земельну ділянку, площею 0,0410 га кадастровий номер 8000000000:82:130:0060, та земельну ділянку, площею 0,0410 га кадастровий номер 8000000000:82:130:0061, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу через прилюдні торги у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.
Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скакргою.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 261 ЦК України (відновлення строку), проігнорувавши факт спливу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та недобросовісність Банку у попередніх вимогах (2013 рік) та спробах (2017 рік) заволодіти та розпорядитися іпотечним активом.
Так, звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що Банк ще у 2013 році направив вимогу про дострокове повернення кредиту чим реалізував своє право на звернення стягнення, звертаючись із відповідними позовами до суду.
Отже, саме з цього моменту Банк дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, що відповідно до ст. 261 ЦК України є моментом початку перебігу позовної давності.
На думку апелянта, посилання Банку на те, що він вважав свої права реалізованими у зв'язку з реєстрацією права власності, не може визнаватися поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки: матеріали справи підтверджують, що Банк уже отримав значну грошову суму внаслідок неправомірної реалізації предмета іпотеки.
Зауважує, що відсутні докази повернення отриманих коштів, не доведено їх зарахування у рахунок погашення заборгованості, суд першої інстанції не здійснив перевірку фактичного стану виконання зобов'язання.
За таких обставин, на думку апелянта, повторне звернення стягнення на той самий предмет іпотеки призводить до подвійного задоволення одного й того самого зобов'язання, що суперечить положенням ст. 13 ЦК України та загальним засадам цивільного права.
У серпні 2015 року банк звернувся із позовною вимогою про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 .
Кредитор помилково вважає, що за наслідком звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості, строки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки переривалися.
Така думка кредитора спростовується наведеним висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16, за яким Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Зазначає, що п. 2.1. Договору визначеною була вартість земельної ділянки, яка складала 7 462 673,63 грн. (том 2, аркуш 48 (оборона сторона без нумерації).
Таку ціну предмету продажу - земельної ділянки без вартості житлового будинку станом на 10.04.2017 року Банк вважав для себе прийнятною.
За другим Договором було продано житловий будинок, який був розташований на земельній ділянці та умовами Договору продажу (абзац 4 п. 3.5.) зазначено наступне: «Продавець свідчить, що на земельній ділянці розташований житловий будинок, який належить Продавцю на підставі Рішення Печерського районного суду від 31 липня 2013 року у справі №757/14247/13-ц. Житловий будинок переходить у власність Покупця одночасно з земельною ділянкою». Ціна продажу житлового будинку становить 37 326, 37 грн.
При цьому, у судовій справі № 757/14247/13-ц обсяг заборгованості, який було розраховано кредитором за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4439 від 18.10.2007 року складав 10 715 190, 48 грн та в рахунок часткового погашення якого судом було визнано суму 9 617 000, 00 грн за наслідком проведення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком на земельну ділянку (визначена вартість - 10 715 190,00 грн ) та житлового будинку (визначена вартість 57 000,00 грн.).
Отже, в рахунок покриття заборгованості Позичальника такі кошти мали би бути зараховані 10.04.2017 року в рахунок зменшення суми боргу Позичальника та повернуті Покупцю 13.06.2018 року із відповідним збільшенням боргу. Банк не надав суду документальне підтвердження зменшення та збільшення заборгованості за кредитним договором з дати його підписання до теперішнього часу.
Відновлення іпотеки як обтяження за наслідком задоволення віндикаційних вимог Позичальника не дорівнює відновленню позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотека - похідне забезпечення. Позовна давність застосовується до вимоги, а не до статусу майна. Положення ст. 261, 267 ЦК України не передбачають «оживлення» строків у разі віндикації. Actio in rem має самостійний строк, який не переривається віндикацією.
Правова визначеність та неможливість безмежного переслідування за висновками ЄСПЛ виключає відновлення іпотеки за наслідками відновлення віндикації за договором, ініціатором та учасником якого був банк.
Професійний статус Банку зобов'язував його діяти обачно із розумінням правових наслідків його неправових вчинків.
Без доведення факту повернення або зарахування отриманих коштів звернення стягнення означає подвійне задоволення одного й того ж самого зобов'язання.
Юридична основа такої заборони підтверджується положеннями ст. 13 ЦК України - заборона зловживання правом, принципом еквівалентності виконання та відсутності перевірки судом балансу інтересів сторін.
Право на забезпечення не може реалізовуватися повторно без попереднього відновлення сторін у первісному майновому становищі.
АТ «Сенс Банк» через представника ОСОБА_5 подано до суду відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що 05.03.2020 рішенням Печерського районного суду міста Києва, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.10.2020 у справі №757/61314/18-ц за позовом ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Брітіко», АТ «Сенс Банк», ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки (далі Позов 1), за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, що існувало до порушення права (далі Позов 2), за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - АТ «Сенс Банк», до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ТОВ «Брітіко», про визнання права іпотекодержателя, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки (далі Позов 3),
Позов ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Брітіко», АТ «Сенс Банк», ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, що існувало до порушення права та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - АТ «Сенс Банк» до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ТОВ «Брітіко», про визнання права іпотекодержателя, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без задоволення.
Зауважує, що АТ «Сенс Банк» (попереднє найменування АТ «Альфа-Банк») не оскаржувало дані рішення в касаційному порядку в частині відмови у задоволенні Позову-3 АТ «Сенс Банк» як третьої особи про визнання права іпотекодержателя, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В касаційному порядку переглядався тільки Позов 1 Позов ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» та Позов 2 ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, за касаційною скаргою ОСОБА_2
11.10.2021 постановою Київського апеляційного суду від у справі №757/61314/18-ц апеляційну скаргу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 у частині позовних вимог за Позовом 2 та прийнято в цій частині нове рішення яким, позов ОСОБА_2 задоволено.
Витребувано у Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited) та ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0820 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, що мала кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та була поділена на дві земельні ділянки площею по 0,041 га кожна з присвоєнням кадастрових номерів: 8000000000:82:130:0061 та 8000000000:82:130:0060.
Відновлено становище, яке існувало до порушення, щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0820 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що мала кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та була поділена на дві земельні ділянки площею по 0,041 га кожна з присвоєнням кадастрових номерів: 8000000000:82:130:0061 та 8000000000:82:130:0060,
АТ «Сенс Банк» подавалась касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 11.10.2021 в частині задоволення Позову 2 ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища.
12.07.2023 постановою Верховного Суду від у справі №757/61314/18- цкасаційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 11.10.2021 змінено, доповнивши мотивами, викладеними в цій постанові, а саме, того, що наслідком витребування земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та відновлення становища, яке існувало до порушення його прав щодо земельної ділянки, є обтяження цього майна відповідно до іпотечного договору від 18.10.2007 року, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_2 . Оскільки земельна ділянка, яка була обтяжена іпотекою, витребувана у власність ОСОБА_2 , тому іпотечний договір від 18.10.2007 року залишається чинним.
04.11.2021 АТ «Сенс Банк» подано до Печерського районного суду м.Києва заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м.Києва від 05.03.2020 у справі №757/61314/18-ц в частині вирішення позовних вимог АТ «Сенс Банк», як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, на підставі п.3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Печерський районний суд м.Києва своєю ухвалою від 26.09.2023 відмовив у перегляді рішенні за нововиявленими обставинами посилаються на відсутність визначених у п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Проте, АТ «Сенс Банк» подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м.Києва від 05.03.2020 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а не на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
На думку Банка, постанова Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у справі №757/61314/18-ц являється нововиявленою обставиною, оскільки нею скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №757/61314/18-ц в частині позовних вимог ОСОБА_2 та прийнято в цій частині нове рішення яким, позов ОСОБА_2 (Позов 2) задоволено в повному обсязі.
За рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №757/61314/18-ц підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» (Позову 3) стало те, що ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні його позову (Позову 2).
Тобто, якби рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №757/61314/18-ц позов ОСОБА_2 (Позов 2) був задоволений, то і позов АТ «Сенс Банк» (Позов 3) також був би задоволений.
Отже, постанова Київського апеляційного суду від 11.10.2021 являється нововиявленою обставиною для перегляду рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 та вирішення позову АТ «Сенс Банк» з врахуванням постанови Київського апеляційного суду від 11.10.2021.
Позивач компанія «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «БРІТІКО» правом на подачу відзиву на апеляціну скаргу не скористалися, представників в судове засідання не направили.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону, свого представника для участі у розгляді справи не забезпечив.
Відповідач компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «БРІТІКО» у засідання суду апеляційної інстанції не з'явилия, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог закону. Враховуючи те, що відповідач, треті особи повідомлялась про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідачів, та відсутності третьої особи.
Представник АТ «Сенс Банк» - Самокиша В.Ю. у судовому засіданні суду апеляційої інстанції проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечила, рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року просила залишити без змін як законне та обгрунтоване.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника АТ «Сенс Банк», перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні задоводенню не підлянають з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як рзподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Із матеріалів справи вбачається, що в грудні 2018 року ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент») звернулося до суду з позовом до Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Компанії «Аджіндо Лімітед», ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, яке існувало до порушення права.
У червні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого було АТ «Альфа-Банк», звернулося до суду з позовом до Компанії «Аджіндо Лімітед», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року залучено ПАТ «Укрсоцбанк» до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року замінено АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року позов ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ТОВ «БРІТІКО» звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 липня 2018 року із змінами і доповненнями від 12 липня 2018 року та від 04 грудня 2018 року на підставі статті 39 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), а саме: на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:130:0060), площею 0,0410 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить компанії «Аджіндо Лімітед» на підставі договору про поділ майна у натурі від 19 липня 2018 року за реєстровим № 1367, та на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:130:0061), площею 0,0410 га, за цією ж адресою, що належить ОСОБА_1 на підставі договору про поділ майна у натурі від 19 липня 2018 року за реєстровим № 1367, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У позовах третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , АТ «Альфа-Банк» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , АТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у частині позовних вимог ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» скасовано, провадження у цій частині закрито. Повідомлено ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент», що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року в скасованих частинах втратили законну силу та виконанню не підлягають.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва 05 березня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове рішення в цій частині про задоволення позову.
Витребувано у Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0820 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 8000000000:82:130:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , яка була поділена на дві земельні ділянки площею по 0,041 га кожна з присвоєнням кадастрових номерів: 8000000000:82:130:0061 та 8000000000:82:130:0060. Відновлено становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0820 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що мала кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , та була поділена на дві земельні ділянки площею по 0,041 га кожна з присвоєнням кадастрових номерів: 8000000000:82:130:0061 та 8000000000:82:130:0060, шляхом визнання недійсним договору про поділ майна в натурі серія та номер: 1367, виданий 19 липня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сохнич K. M., щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0820 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, по АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 29158609 від 28 листопада 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:130:0061, та за номером запису про право власності: 29161048 від 28 листопада 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:130:0060, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Сохнич К. М.
Постановою Верховного Суду від 12.07.2023 в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково, касаційні скарги Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 11.10.2021 змінено, доповнено мотивами, викладеними в цій постанові.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2023 року відмовлено у задоволенні заяви третьої особи АТ «Сенс Банк», яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 14.02.2024 року апеляційну скаргу третьої особи АТ «Сенс Банк», яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.09.2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.
Судом установлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 29.04.2003 року на праві власності належать житловий будинок і земельна ділянка площею 0,0820 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 8000000000:82:130:0010) за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 149923, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0820 га за адресою: АДРЕСА_1 .
18.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та наразі правонаступником є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит у межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 624 000,00 Євро з кінцевим терміном повернення 17.10.2022 року.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 18.10.2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка загальною площею 0,0820 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування від 29.04.2003 року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором від 18.10.2007 року за ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 1 027 651, 78 Євро, що за курсом Національного банку України складало 10 715 190,48 грн.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2017 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено: у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18 жовтня 2007 року у розмірі 9 617 000, 00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що складається з: житлового будинку, позначеного на плані літ. «А», загальною площею 75, 3 кв м, житловою площею 33 кв м, сараю-гаражу, що позначений на плані літ. «Б», сараю, що позначений на плані літ. «В», вбиральні, що позначені на плані літ. «Г», вбиральні, що позначені на плані літ. «Д», споруджень, що позначені на плані № 1-5 та земельну ділянку загальною площею 0, 0820 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
03.03.2014 заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року у справі № 757/14247/13-ц виконано шляхом внесення записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ПАТ «Укрсоцбанк» на земельну ділянку, загальною площею 0,0820 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та на зазначений будинок, загальною площею 75, 3 кв м, житловою - 33 кв м.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28.02.2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 757/14247/13-ц заяву ОСОБА_2 , який діє через представника ОСОБА_6 , задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2013 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28.02.2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2019 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2016 року у справі № 757/30497/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Альфа - Банк», який є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа - Банк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3503 від 01 червня 2007 року у розмірі 2 093 395 грн 46 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4028 від 16 серпня 2007 року у розмірі 34 728 266 грн 14 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4439 від 18 жовтня 2007 року у розмірі 8 002 214 грн 43 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4955 від 28 грудня 2007 року у розмірі 9 800 577 грн 48 коп., а всього стягнуто заборгованість на суму 54 624 453 грн 51 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Надалі, постановою Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі № 757/30497/15-ц постанову Київського апеляційного суду від 03.12.2019 року залишено без змін.
Поряд із цим, 10.04.2017 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «БРІТІКО» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 674, та підписано акт прийому-передачі, за яким ТОВ «БРІТІКО» придбало земельну ділянку, площею 0,082 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.4 даного договору відчужувана земельна ділянка належала ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у справі № 757/14247/13-ц.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Сохнич К. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34713476, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку з реєстраційним номером 311457080000, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за ТОВ «БРІТІКО».
10.07.2018 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором процентної поворотної позики від 03.04.2017 року № 30/17 між ТОВ «БРІТІКО» та ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» укладено договір іпотеки, за яким ТОВ «БРІТІКО» передало в іпотеку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:130:0010 з оцінкою в 7 462 673,63 грн.
12.07.2018 року ТОВ «БРІТІКО» продало вищезазначену земельну ділянку в рівних частках по 1/2 Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO LIMITED) та фізичній особі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу.
Також, 12.07.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Сохнич К. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42034995, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1/2 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за ОСОБА_1 ; та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42035209, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1/2 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за компанією «Аджіндо Лімітед» (AGINDO LIMITED).
Одночасно, 12.07.2018 року компанія «Аджіндо Лімітед» (AGINDO LIMITED) та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавці) передали в іпотеку ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» (далі - іпотекодержатель) належну їм на праві спільної часткової власності земельну ділянку площею 0,0820 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:130:0010 за договором про внесення змін до договору іпотеки від 10 липня 2018 року.
На підставі наданої ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» згоди Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO LIMITED) та ОСОБА_1 , як іпотекодавцям, між вказаними особами укладено договір про поділ майна в натурі від 19.07.2018 року.
Приймаючи рішення від 05.03.2020 року в справі № 757/61314/18-ц про відмову в задоволенні позову третьої особи АТ «Альфа-Банк» з самостійними вимогами на предмет спору суд зазначив, що оскільки АТ «Альфа-Банк» після звернення стягнення на предмет іпотеки та реєстрації права власності на нього за собою здійснило продаж майна третій особі, після чого нею дане майно було відчужено, а новими власниками - передане в іпотеку позивачеві за первісним позовом, то з огляду на реалізацію предмета іпотеки, зазначена іпотека припинилася у силу положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку» і може бути відновлена лише за умови відновлення права власності ОСОБА_2 , проте у задоволенні його позовних вимог суд відмовляє, тому відхиляються і позовні вимоги банку.
Отже, правовими підставами для відмови в задоволенні позову третьої особи АТ «Альфа-Банк» з самостійними вимогами на предмет спору в рішенні суду від 05.03.2020 року в справі № 757/61314/18-ц визначено припинення іпотеки внаслідок реалізації предмета іпотеки та відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про відновлення його права власності на нерухоме майно, що перебувало в іпотеці.
Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва 05 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове рішення в цій частині про задоволення позову. Таким чином, право власносні на вказані вище будинок і земельні ділянки повернулось до позичальника і іпотекодавця ОСОБА_2 .
Витребувано у Компанії «Аджіндо Лімітед» (AGINDO Limited), ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0820 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 8000000000:82:130:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , яка була поділена на дві земельні ділянки площею по 0,041 га кожна з присвоєнням кадастрових номерів: 8000000000:82:130:0061 та 8000000000:82:130:0060. Відновлено становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0820 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що мала кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , та була поділена на дві земельні ділянки площею по 0,041 га кожна з присвоєнням кадастрових номерів: 8000000000:82:130:0061 та 8000000000:82:130:0060, шляхом визнання недійсним договору про поділ майна в натурі серія та номер: 1367, виданий 19 липня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сохнич K. M., щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0820 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, по АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 29158609 від 28 листопада 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:130:0061, та за номером запису про право власності: 29161048 від 28 листопада 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:130:0060, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Сохнич К. М.
Таким чином, скасування рішення Печерського районного суду м. Києва 05 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову, яким відновлено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що перебувало в іпотеці, є істотною для даної справи обставиною в розумінні пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити проценти за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України «Про заставу», за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України «Про заставу»).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язань за кредитним договором його повним виконанням є підставою для задоволення вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.03.2018 у справі № 910/6968/17, іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання, іпотека не припиняється, якщо основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним. Зазначений висновок узгоджується з положеннями статті 599 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 3 та частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 року в даній справі № 757/61314/18, наслідком витребування земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та відновлення становища, яке існувало до порушення його прав щодо земельної ділянки, є обтяження цього майна відповідно до іпотечного договору від 18.10.2007 року, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа -Банк») та ОСОБА_2 . Отже, оскільки земельна ділянка, яка була обтяжена іпотекою, витребувана у власність ОСОБА_2 , тому іпотечний договір від 18.10.2007 року залишається чинним.
Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що іпотека за Іпотечним договором № 02-10/3541 від 18.10.2007 року не припинилася, оскільки строк дії іпотечного договору не закінчився, основне зобов'язання ОСОБА_2 , з погашення боргу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року не є припиненим, а право власності на предмет іпотеки за АТ «Сенс Банк» було скасовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наразі право власності ОСОБА_2 , на спірне нерухоме майно відновлено за постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021 року, відтак іпотечний договір від 18.10.2007 року продовжує свою дію.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Судом установлено, що право власності на нерухоме майно, яке виступає предметом іпотеки за Іпотечним договором № 02-10/3541 від 18.10.2007 року, відновлено за іпотекодавцем ОСОБА_2 , на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11.10.2021 року в справі № 757/61314/18-ц.
Ураховуючи викладене, права іпотекодержателя АТ «Сенс Банк» підлягають відновленню шляхом визнання права іпотекодержателя за Іпотечним договором № 02-10/3541 від 18.10.2007 року.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).
Як слідує з наданих АТ «Сенс Банк» доказів, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Сенс Банк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року становить 329 324,88 Євро.
Доказів погашення ОСОБА_2 боргу в повному обсязі за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року та виконання рішення суду у справі № 757/30497/15-ц матеріали справи не містять.
На думку колегії суддів, суд дійшов вірного висновку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02-10/3541 від 18.10.2007 року в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Сенс Банк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року у загальній сумі 329 324,88 Євро.
Звернувшись з апеляційною скаргою, апелянт порушує питання щодо добросовісності та зазначає, що має місце подвійне стягнення, а заборгованість ОСОБА_2 мала бути зменшена на вартість продажу земельної ділянки за договором від 10.04.2017.
На таке твердження апелянта, апеляційний суд зазначає наступне.
В постанові Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у даній справі 757/61314/18 встановлено, що зупинення судового рішення стосувалося лише переходу права власності від ОСОБА_2 до Банку, яке на той час вже було виконане в повному обсязі і право власності було зареєстроване за банком ще 12.03.2014 року, а отже, жодних правових наслідків ухвала ВССУ від 03.04.2017 року не мала.
Натомість, будь-яких арештів та заборон щодо самого майна на його відчуження станом на дату укладення договору купівлі-продажу між Банком та ТОВ «Брітіко» не існувало, а дія ухвали ВССУ від 03.04.2017 року, саме на укладення договору купівлі-продажу не розповсюджувалася, оскільки не є в розумінні вимог ЦПК України накладенням арешту чи заборони щодо нерухомого майна.
13.06.2018 постановою Верховного Суду у справі 757/14247/13 скасовано заочне рішення від 31.07.2013 та рішення судів попередніх інстанцій та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову Банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельну ділянку.
Дане судове рішення аргументовано тим, що лише в позасудовому порядку можливо визнавати право власності на предмет іпотеки, а в судовому порядку неможливо.
В рішенні Печерського районного суду м.Києва від 31.07.2013 у справі 757/14247/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки було встановлено розмір боргу за кредитом за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №1029/4439 від 18.10.2007 року в сумі 634945,37 євро.
В серпні 2015 року у зв'язку з тим, що в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки частина заборгованості за кредитним договором залишилась непогашеною, Банком до суду було подано позов про її стягнення з ОСОБА_2 .
У постанові Київського апеляційного суду від 03.12.2019 та у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 757/30497/15-ц про стягнення боргу визначена сума заборгованості за кредитом за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4439 від 18.10.2007 року у розмірі 329 234,88 Євро.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.09.2024 у справі 500/5194/16 зазначала, що стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права.
За умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року кредит ОСОБА_2 наданий саме в іноземній валюті, а тому необгрунтованим є доводи апелянта про необхідність визначення суми боргу у даній справі в гривні.
Так, у справі 757/30497/15-ц про стягнення боргу стягнуто гривневий еквівалент заборгованості за офіційним курсом НБУ від 17.08.2015 у відповідності до позовних вимог за той час, при цьому судом визначено та встановлено суму боргу розмірі 329234,88 Євро, що станом на 17.08.2015 дорівнює 8002214,43 грн. Валюта зобов'язання не змінилася. Кредит наданий позичальнику у євро, а тому визначення судом першої інстанції боргу у даній справі №757/61314/18-ц у цій самій іноземній валюті є законним та обгрунтованим.
За постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у даній справі 757/61314/18-ц задоволено віндикаційний позов ОСОБА_2 , земельна ділянка витребувана у його власність.
Вартість земельної ділянки визначена у договорі купівлі-продажі від 10.04.2017 укладеному між Банком та ТОВ «Брітіко» жодним чином не впливала на розмір боргу ОСОБА_2 , оскільки Банк продав земельну ділянку, яка саме на той період часу була власністю Банку, та не була предметом іпотеки і не належала на той час на праві власності ОСОБА_2 .
Відповідно необгрунтованими є твердження ОСОБА_2 про те, що ніби то на вартість продажу земельної ділянки необхідно зменшити кредитний борг ОСОБА_2 , а після повернення Банком коштів ТОВ «Брітіко» назад збільшити борг.
Оплати проведені за договором купівлі-продажу від 10.04.2017 стосуються виключно сторін даного правочину, тобто Банку та ТОВ «Брітіко». На заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору даний факт жодним чином не впливає.
Щодо доводів апеляційної скарги про сплив позовнолї давності до вимог банку, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У справі 757/30497/15-ц за позовом Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановлено, що строк відліку позовної давності розпочато 08.05.2013.
В межах справи №757/14247/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки розглядалась позовна заява Банку (подана в липні 2013, тобто з дотриманням позовної давності), у якій Банк просив суд в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4439 від 18.10.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності.
У 2013-2018 роках була стала судова практика суду касаційної інстанції щодо можливості застосовувати такий вид звернення стягнення як визнання права власності на предмет іпотеки у судовому порядку. Така судова практика змінилася у 2018 році.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва 31.07.2013 року у справі №757/14247/13-ц позов Банку був задоволений в повному обсязі і у зв'язку із зміною судової практики щодо неможливості в судовому порядку звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва 31.07.2013 року, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2017 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року були скасовані та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Банку відмовлено.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №668/8830/15-ц вказано, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
У зв'язку із поданням Банком в липні 2013 позову до ОСОБА_2 у справі №757/14247/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки мало місце переривання перебігу позовної давності відповідно до ч. 2 ст.264 ЦК України.
Крім того, за ч. 1 ст. 264 ЦК України боржник ОСОБА_2 вчинив дії, а саме оскаржував судові рішення у справі №757/14247/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки та судові рішення у справі 757/30497/15-ц про стягнення заборгованості, що свідчать про визнання ним своїх прав та обов'язків як за основним (кредитним) так і за додатковим (забезпечувальним) зобов'язаннями.
Суб'єктивне цивільне право (право вимоги) Банку відновилося з 13.06.2018 (з дати винесення постанови Верховного Суду у справі №757/14247/13, якою скасовано рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки) і саме з цього моменту 13.06.2018 (початку перебігу позовної давності) Банк міг звернутися з даним позовом про визнання права іпотекодержателя, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, від 07.12.2023 у справі № 306/1350/21.
Слід зауважити, що Банк не міг звернутися до суду з даним позовом раніше, оскільки для цього не було підстав, оскільки у період з 03.03.2014 по 10.04.2017 Банк був власником предмета іпотеки, а судова справа №757/14247/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки розглядалася з 04.07.2013 по 13.06.2018.
Тобто, у період з 03.03.2014 (момент реєстрації права власності за Банком) по 13.06.2018 (закінчення розгляду справи №757/14247/13-ц) у Банку не було правових підстав звертатися до суду, так як на цей час вимоги Банку були задоволені за рахунок іпотечного майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3224/16 зазначено: «...7.15. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
7.16. Позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.»
Такий самий висновок щодо переривання позовної давності висвітлений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №523/10225/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3677/17 (пункти 6.36, 6.37), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (пункти 5.36, 5.37).
Початок відліку позовної давності рахується з 08.05.2013, проте позовна давність переривалась після пред'явлення в липні 2013 позову до ОСОБА_2 у справі №757/14247/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки, і 13.06.2018 розпочато новий трирічний перебіг позовної давності після переривання (тобто з дати винесення постанови Верховного Суду у справі №757/14247/13, якою скасовано рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки).
Отже, слід дійти висновку, що звернення Банку 14.06.2019 з даним позовом у справі №757/61314/18-ц до суду, відбулось у межах позовної давності.
Безпідставним є посилання апелянта на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16 за яким звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в даних правовідносинах Банк звернувся у справі 757/14247/13 з вимогою саме про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, про існування права на звернення до суду із вимогою у даній справі про визнання права іпотекодержателя, скасування рішення, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором Банк дізнався лише 22.06.2018 року - після оприлюднення в ЄДРСРУ постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №757/14247/13-ц, якою скасовані заочне рішення Печерського районного суду м. Києва 31.07.2013 року, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2017 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Лише після набрання законної сили судовим рішенням 13.06.2018, яким скасовано попередні судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк мав усі підстави вважати, що його право, як іпотекодержателя за іпотечним договором від 18.10.2007 може бути не захищено і, як наслідок, порушено, що обумовлює можливість позивача дізнатися, що його права не захищені та порушені.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» («Беллет проти Франції» (Bellet v. France), рішення від 4.12.1995 року, Серія A, № 333- Б, ст. 42, п. 36).
Європейський суд з прав людини наголошував, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
При цьому, Банк був власником предмету іпотеки в період з 03.03.2014 по 10.04.2017, судова справа №757/14247/13-ц розглядалася з 04.07.2013 по 13.06.2018, а судова справа №757/30497/15-ц - з 01.10.2015 по 26.04.2022. У цих справах Банк намагався захистити свої права як іпотекодержателя і кредитора.
Банк у зазначений період вчиняв дії, спрямовані на захист його прав та законних інтересів.
Однак, саме ОСОБА_2 , який не заперечував існування умов звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, не заперечував дійсності іпотечного договору, існування непогашеної заборгованості за кредитним договором) перешкоджав такому зверненню в зазначений період, тоді як мав можливість дотриматися існуючих умов і добровільно виконати укладений іпотечний договір, у тому числі шляхом погашення забезпеченої ним кредиторської заборгованості чи передання предмета іпотеки у власність Банку.
У всіх судових справах, Банк намагався захистити своє право як кредитора та іпотекодержателя. Банк для захисту своїх прав звертався з позовом до боржника ОСОБА_2 , але не зважаючи на отримання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, сама заборгованість так не була погашена.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що АТ «Сенс Банк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») дотримано позовну давність - строк на звернення до суду 14.06.2019 року до ОСОБА_2 з позовом в межах справи № 757/61314/18-ц про визнання права іпотекодержателя, відновлення записів та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви АТ «Сенс Банк» про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020, ухваленого у справі №757/61314/18-ц в частині вирішення судом позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, АТ «Сенс Банк» за нововиявленими обставинами та скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2020 року в справі №757/61314/18-ц в цій частині позовних вимог третьої особи - АТ «Сенс Банк».
Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням учасників справи та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржувому рішенні, питання вичерпності висновків суду, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень ст.ст.133, 141 ЦПК України.
Судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню Банком, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року було зупинено дію рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року, яке судом апеляційної інстанції залишено без змін, тому цією постановою Київський апеляційний суд поновлює дію рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 20 травня 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна