21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025, яке вилучено під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Xiaomi Redmi, model: НОМЕР_1 АG, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , s/n: НОМЕР_4 , у корпусі синього кольору;
- флеш-носій Apacer у металевому корпусі;
- мобільний телефон Xiaomi Mi 9T, imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , у корпусі чорного кольору;
- блокнот Econo mix 2019, з обкладинкою синього кольору, із чорновими записами;
- грошові кошти номіналом по 100 доларів США, у кількості 255 купюр, на загальну 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) доларів США;
- грошові кошти номіналом по 1000 грн. у кількості 28 купюр, у сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень;
- грошові кошти номіналом по 500 грн. у кількості 61 купюра, у сумі 30500 (тридцять тисяч п'ятсот) гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого Печерського районного суду міста Києва 15 грудня 2025 року, постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні клопотання.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Вказує представник на порушення органом досудового розслідування порядку отримання арештованого майна.
Так, суд при прийнятті рішення не дослідив ту обставину, чи слідчий, прокурор після проведення обшуку невідкладно звернулися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Звертає увагу на порушення порядку подачі клопотання прокурора про арешт майна, оскільки майно вилучено 26.11.2025, а згідно відмітки клопотання надійшло до суду 03.12.2025 року.
Відтак, на думку апелянта тимчасово вилучене майно з 28.11.2025 втратило статус тимчасового і повинно було бути повернуто власнику.
Як вказує адвокат, слідчим суддею було порушено порядок постановлення ухвали, клопотання надійшло до суду 03.12.2025, відтак, внаслідок непостановлення ухвали протягом 72 годин, вилучене у ОСОБА_6 майно повинно було бути повернуто йому 07.12.2026.
Окрім того, ОСОБА_6 не був повідомлений про час, дату та місце розгляду клопотання про арешт належного йому майна, внаслідок чого не брав участі у його розгляді, був позбавлений можливості надати заперечення проти клопотання, пояснення та докази.
Зазначає апелянт, що вилучене у ОСОБА_6 майно є його приватною власністю та документально підтверджено.
Також, у клопотанні не обґрунтовано, у який спосіб ОСОБА_6 причетний до вчинення протиправних діянь та спосіб, у який вилучені кошти набуто кримінально протиправним шляхом.
Крім цього, прокурором не обґрунтовано ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого у ОСОБА_6 майна. Останній у свою чергу сумлінно співпрацює з органами досудового розслідування, невідкладно бере участь у всіх заходах досудового розслідування, на які викликається співробітниками органів досудового розслідування.
Що стосується строку на апеляційне оскарження, то як вказує апелянт, розгляд даного клопотання проводився у відсутність та без повідомлення власника майна, а оскаржувану ухвалу було отримано лише 18.03.2026 року.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_5 не було пропущено строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.12.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000647 від 27.06.2025 за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням установлено, що начальник тилу - заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з начальником їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_10 та іншими невстановленими на даний час особами, у період з 02.10.2025 по 26.11.2025, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділи військовим майном військової частини НОМЕР_7 - продуктами харчування, які були поставлені до зазначеної військової частини для забезпечення харчування військовослужбовців, а саме:
02.10.2025 крупою гречаною ядрицею, загальною масою 250 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 8000 грн.;
06.10.2025 крупою гречаною ядрицею, загальною масою 300 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 9600 грн.;
13.10.2025 крупою гречаною ядрицею, загальною масою 100 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 3200 грн., рисом довгозернистим шліфованим, загальною масою 225 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 8775 грн., крупою булгур, загальною масою 125 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 4875 грн.,
25.11.2025 крупою гречаною ядрицею, загальною масою 700 кг, вартістю 32 грн/кг, на загальну суму 22400 грн., пластівцями вівсяними «Екстра», загальною масою 50 кг, вартістю 23 грн/кг, на загальну суму 1150 грн., рисом довгозернистим шліфованим, загальною масою 200 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 7800 грн., крупою булгур, загальною масою 175 кг, вартістю 39 грн/кг, на загальну суму 6825грн., крупою перловою, загальною масою 425 кг, вартістю 17 грн/кг, на загальну суму 3500 грн., крупою ячною, загальною масою 200 кг, вартістю 17,5 грн/кг, на загальну суму 3500 грн., крупою пшеничною, загальною масою 375 кг, вартістю 17 грн/кг, на загальну суму 6375 грн., а також маслом солодковершковим селянським 72,5% фасованим по 200 грам (1000 пачок), загальною масою 200 кг, вартістю 335 грн/кг, на загальну суму 67000 грн.,
Зазначене отримане у протиправний спосіб військове майно на загальну суму 153 000 грн., військові службові особи ОСОБА_8 та ОСОБА_10 реалізували у вище вказаний проміжок часу ОСОБА_11 , спричинивши своїми діями майнову шкоду.
26.11.2025 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 затримані в порядку статей 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме у заволодінні іншим військовим майном, вчиненому військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
26.11.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено, речі, які мають значення для кримінального провадження.
03 грудня 2025 року (клопотання датоване 27.11.2025 року) до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025 яке вилучено під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:а саме на:
- мобільний телефон Xiaomi Redmi, model: НОМЕР_8 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , s/n: НОМЕР_4 , у корпусі синього кольору;
- флеш-носій Apacer у металевому корпусі;
- мобільний телефон Xiaomi Mi 9T, imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , у корпусі чорного кольору;
- блокнот Econo mix 2019, з обкладинкою синього кольору, із чорновими записами;
- грошові кошти номіналом по 100 доларів США, у кількості 255 купюр, на загальну 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) доларів США;
- грошові кошти номіналом по 1000 грн. у кількості 28 купюр, у сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень;
- грошові кошти номіналом по 500 грн. у кількості 61 купюра, у сумі 30500 (тридцять тисяч п'ятсот) гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року вказане клопотання задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 62025000000000647 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнила вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України відповідно до постанови слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 від 26.11.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Твердження представника власника майна про те, що прокурором, всупереч приписам абз. 1 ч. 5 ст. 171 КПК України подано клопотання про арешт майна пізніше, а ніж через 48 годин після тимчасового вилучення майна є безпідставними, виходячи з того, що клопотання про арешт майна прокурором на адресу Печерського районного суду м. Києва, направлено поштовим відправленням через Укрпошту 27.11.2025, а обшук проведено 26.11.2025..
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Із зазначеного вбачається, що клопотання прокурора про арешт майна подано з дотриманням положень ч. 5 ст. 171 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 15 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 62025000000000647 від 27.06.2025, яке вилучено під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Xiaomi Redmi, model: НОМЕР_1 АG, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , s/n: НОМЕР_4 , у корпусі синього кольору;
- флеш-носій Apacer у металевому корпусі;
- мобільний телефон Xiaomi Mi 9T, imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , у корпусі чорного кольору;
- блокнот Econo mix 2019, з обкладинкою синього кольору, із чорновими записами;
- грошові кошти номіналом по 100 доларів США, у кількості 255 купюр, на загальну 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) доларів США;
- грошові кошти номіналом по 1000 грн. у кількості 28 купюр, у сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень;
- грошові кошти номіналом по 500 грн. у кількості 61 купюра, у сумі 30500 (тридцять тисяч п'ятсот) гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3406/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 757/61098/25-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13
Доповідач: ОСОБА_1