21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста 10 жовтня 2025 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8, в ході якого було виявлено, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поміщено до пакету CRI 1046085, блокнот та аркуш з написами, поміщено до пакету CRI 1046085, грошові кошти 3 купюри номіналом 1 000 грн, 4 купюри номіналом 500 грн, поміщено до пакету CRI 1046086, два пакети жовтого кольору поміщено до пакету WAR1421804, клейка стрічка та пакувальний матеріал чорного кольору поміщено до пакету PSP 2287006, первинне пакування чорного кольору поміщено до пакету PSP 2287005, транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф - майданчик.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого Печерського районного суду міста 10 жовтня 2025 року в частині накладенні арешту на транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належний ОСОБА_8 та свідоцтва про реєстрацію даного автомобіля.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Зазначає, що обшук не був легалізований та відповідно до матеріалів, майно яке було вилучено набуло статусу «тимчасово вилученого майна».
Крім того, з моменту вилучення даного майна до моменту звернення з клопотанням про арешт майна минуло 15 днів, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 171 КПК України.
Вказує, що власник майна не має статусу в провадженні, а також не допитувався слідчим в статусі свідка.
Так, 07 жовтня 2025 було допитано підозрюваного ОСОБА_9 , який повідомив про тещо працює таксистом та орендує вказане авто.
Аналогічні покази надав власник майна ОСОБА_10 , який повідомив, що дійсно здавав у оренду авто.
При цьому, даний автомобіль не має жодного доказового значення для кримінального провадження, не є предметом злочину, не зберегла на собі сліди злочину і не можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Що стосується строку на апеляційне оскарження, то як вказує апелянт, розгляд даного клопотання проводився у відсутність та без повідомлення власника майна, а загадану ухвалу було отримано лише 12 листопада 2025 року, про що свідчить розписка в матеріалах справи.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_5 не було пропущено строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга, з внесеними доповненнями, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Оскільки дана ухвала оскаржується тільки в частині, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянта, а щодо іншого майна на яке накладено арешт вказаною ухвалою, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025100060001654 від 24.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
24.09.2025 слідчим слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві спрямовано до Печерського районного суду м. Києва клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні №12025100060001654 від 24.09.2025, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. В подальшому зазначене клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб на території Печерського району міста Києва здійснюють незаконне зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин.
24.09.2025 у період з 01 год. 00 хв. по 02 год. 15 хв. слідчим Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, враховуючи те, що містився невідкладний випадок, пов'язаний із безпосереднім переслідуванням особи, а також збереженням майна та речових доказів, проведено обшук транспортного засобу марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8, під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході якого було виявлено:
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поміщено до пакету CRI 1046085;
блокнот та аркуш з написами, поміщено до пакету CRI 1046085;
грошові кошти 3 купюри номіналом 1 000 грн, 4 купюри номіналом 500 грн, поміщено до пакету CRI 1046086;
два пакети жовтого кольору поміщено до пакету WAR1421804;
клейка стрічка та пакувальний матеріал чорного кольору поміщено до пакету PSP 2287006;
первинне пакування чорного кольору поміщено до пакету PSP 2287005;
транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф - майданчик.
Згідно інформації з інформаційного порталу Національної поліції України транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 .
Зазначені предмети мають значення речових доказів в значенні ст. 98 КПК України, є матеріальними об'єктами, які можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
24.09.2025 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
09.10.2025 року прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2025 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8, в ході якого було виявлено, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поміщено до пакету CRI 1046085, блокнот та аркуш з написами, поміщено до пакету CRI 1046085, грошові кошти 3 купюри номіналом 1 000 грн, 4 купюри номіналом 500 грн, поміщено до пакету CRI 1046086, два пакети жовтого кольору поміщено до пакету WAR1421804, клейка стрічка та пакувальний матеріал чорного кольору поміщено до пакету PSP 2287006, первинне пакування чорного кольору поміщено до пакету PSP 2287005, транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф - майданчик.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на майно, що вилучено під час проведення обшуку, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.
Зокрема, посилаючись у клопотанні, що майно, є речовими доказами та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням вищенаведених обставин доводи представника про необґрунтованість застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна, що полягає у позбавленні права володіти, користуватися та розпоряджатися арештованим майном є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Що стосується доводів представника стосовно того, що сторона обвинувачення порушила встановлені КПК строки на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Обмежень щодо права слідчого вилучати лише ті речі, які зазначені в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, дана норма права не містить, а тому підстави вважати, що прокурором було порушено порядок проведення тимчасового вилучення майна, відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, обшук було проведено 24.09.2025 року. Надалі 24.09.2025 слідчим слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві спрямовано до Печерського районного суду м. Києва клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні №12025100060001654 від 24.09.2025, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Вказані відомості, що містяться у матеріалах провадження, засвідчують факт дотримання стороною обвинувачення визначених законом строків для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста 10 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8, в ході якого було виявлено, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, , транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф - майданчик, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_15 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1108/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 757/49659/25-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_16
Доповідач: ОСОБА_1