Справа № 420/19599/25
20 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- Визнати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , виражене у відмові-повідомленні від 06.03.2025 року № ВОІБ/5009 ОСОБА_1 у не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - протиправним та скасувати його.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти нове рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та направити засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 Довідку 6 до Порядку постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані до Реєстру «Оберіг» про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підлягає призову на військову службу, у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю 2 групи, за відсутності інших невійськовозобов'язаних осіб, які зобов'язані їх утримувати (п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є сином та єдиним найближчим родичем 1 лінії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю 2 групи , що підтверджується Довідкою МСЕК Серія 12 ААБ № 718551 від 15.01.2020 року та пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_1 від 18.02.2020 року, та здійснює догляд за матір'ю. Тому позивач вказує, що згідно пункту 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Позивач на ім'я голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заява була надіслана засобами поштового зв'язку Укрпошта. За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 було надано відповідь від 04.08.2024 року № с/12686, якою відмовлено у наданні відстрочки Позивачу від мобілізації на підставі п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши причину відмови, що заява не підлягає задоволенню без особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з військово-обліковим документом.
Ухвалою від 24.06.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований з 05.11.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 11.04.2001 року.
З посвідчення взамін військового квитка № НОМЕР_3 від 29.11.2006 року, вбачається, що ОСОБА_1 не проходив військову службу, присвоєно Приморським райвійськоматом військове звання - солдат, категорія обліку - 1, група обліку - НПО, склад - рядовий, номер ВОС - 837, код ВОС - 037. 18 листопада 2004 року Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час за гр. І ст. 55 «б» розкладу хвороб наказ МОУ 1994 р. №2, № 207-1999.
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_4 від 14.09.1984 року, б атьком позивача є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Зі Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.01.1997 року вбачається, що шлюб між громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_2 розірвано 15 січня 1997 року.
З паспорта громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що вона 21.11.2011 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 від 17.07.1997 року.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 718551 від 15.01.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , встановлено другу групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - загальне захворювання.
Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 18.02.2020 року, ОСОБА_2 є пенсіонеркою та отримує пенсію по інвалідності.
13.07.2024 року ОСОБА_1 на адресу голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав засобами поштового зв'язку рекомендованим листом заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з посиланням на абзац 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви додано документи на підтвердження підстав надання відстрочки, що перелічені в описі вкладень до зазначеного рекомендованого листа.
За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 , було надано відповідь від 04.08.2024 року № с/12686, якою відмовлено у наданні відстрочки позивачу від мобілізації на підставі п.13.ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши причину відмови; “.....Заява не підлягає задоволенню без вашого особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з військово-обліковим документом....»
Зазначену відмову позивач оскаржив до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року у справі № 420/32622/24 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про право на відстрочку від мобілізації від 13 липня 2024 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
ІНФОРМАЦІЯ_10 06 березня 2025 року надано ОСОБА_1 повідомлення № ВОІБ/5009, де зазначено, що за результатами розгляду заяви про надання відстрочки повідомляємо, що протоколом від 05.03.2025 р. № 10 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Відповідач у зазначеному повідомленні послався, зокрема, на те, що згідно чинної редакції п.58 Порядку (на час прийняття комісією рішення), під час подання заяви про відстрочку військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Також зазначено, що долучене до заяви тимчасове посвідчення взамін військового квитка № НОМЕР_3 від 29.11.2006, на теперішній час є нечинним та підлягає заміні, для чого також запропоновано особисто прибути до ТЦК.
На виконання судового рішення у справі № 420/32622/24, яке набрало законної сили 29.04.2025 (в ЄДРСР № 126164382), відповідач надіслав до суду Звіт про виконання судового рішення від 03.06.2025р. № ЮР11497, в якому послався на те, що на виконання рішення суду комісією ІНФОРМАЦІЯ_11 протоколом № 10 від 05.03.2025 ухвалене рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, викладених у Повідомленні від 06.03.2025 № ВОІБ/5009.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який закріплює загальні засади проходження в Україні військової служби визначає.
За вимогами ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, у тому числі, проходження військової служби.
Приписами ч. 5, 7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Суд звертає увагу, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Так, у відповідності до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Згідно з п. 58 Порядку №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дату подання заяви від 13.07.2024), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
І лише Постановою КМ України від 31.12.2024 року № 1558 пункт 58 було викладено в новій редакції, згідно якої абзац 2 п.58 передбачає, що під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Вказані зміни до Порядку № 560 набрали чинності 16.01.2025 року.
Таким чином, оскільки на час подання позивачем заяви про відстрочку від 13.07.2024 року чинною редакцією П.58 Порядку № 560 не передбачалося, що військовозобов'язаний під час подання заяви пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі), доводи відповідача про недотримання позивачем порядку подання заяви суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Тому суд доходить висновку, що заява позивача з доданими документами підлягала вирішенню по суті згідно чинної на момент подання заяви редакції Порядку № 560.
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі:
подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);
надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;
отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
Оцінюючи наявність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, суд зазначає таке.
Встановлені обставини спору свідчать, що позивач надав на розгляд комісії заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої було додано: копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , копія ВОД № 49/107 від 29.11.2024 року, копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , копію довідки МСЕК серії 12ААБ № 718551 від 15.01.2020 року, копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.02.2020 року, копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.09.1984 року, копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.01.1997 року, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 08.11.2014, копію довідки про склад сім'ї №30 від 02.07.2024 року, копія акту від 02.07.2024 року, копію нотаріально засвідченої заяви від ОСОБА_2 № 1091 від 05.07.2024 року.
Відповідно до абз.4 п.58-1 Порядку №560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач, надіславши позивачу повідомлення від 06.03.2025 року № ВОІБ/5009 про відмову в наданні відстрочки від призову під час мобілізації, усунувся від виконання обов'язку з перевірки власне наявності підстав для надання відстрочки, і заяву позивача по суті порушеного питання не розглянув.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 05.03.2025 №10, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки, та про яке позивачу повідомлено 06.03.2025 року повідомленням 06.03.2025 року № ВОІБ/5009 - є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи, встановлені судом обставини, наявність у відповідача дискреційних повноважень з оцінки доданих до заяви позивача документів, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки по суті порушеного питання та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки, про зобов'язання оформити та направити позивачу засобами поштового зв'язку Довідку 6 до Порядку № 560 про відстрочку від призову, про зобов'язання внести дані до Реєстру «Оберіг» про надання відстрочки - вимагають втручання суду у дискреційні повноваження державного органу, який не розглянув по суті заяву позивача, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст. 139 КАС України, суд розподіляє між сторонами понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (1211,20 грн /2).
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформлене протоколом від 05.03.2025 №10, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по суті порушеного питання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У решті позову - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_9 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів