Справа № 420/2721/26
20 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.01.2026 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Заява мотивована необхідністю здійснення догляду за матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю II групи. До заяви про надання відстрочки позивач відповідачу заяву ОСОБА_2 за формою згідно з додатком 15; копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №366704, свідоцтва про народження; паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; витягу із Резерв+; нотаріальну заяву ОСОБА_2 . Повідомленням від 13.01.2026 р. №160 відповідач повідомив, що протоколом від 13.01.2026 р. №2 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та повідомив, що позивач підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на загальних підставах. В ході вивчення заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та доданих до неї документів, комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що позивачем надано не повний перелік документів на відстрочку та не надано документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вважає свої права порушеними, а відмову відповідача протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 09.02.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
19.02.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний. Позивач через Центр надання адміністративних послуг Березівської міської ради Одеської області звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки заявником не надано документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які здійснювати догляд за особою з інвалідністю ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з протоколу № 2 від 13.01.2026 р. Зазначає, що при розгляді заяви позивача встановлено, що дані про ОСОБА_2 відсутні в реєстрах через що неможливо встановити чи є у неї інші особи, які є військовозобов'язаними (невійськовозобов'язаними) та які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю другої групи. На підставі вказаного ОСОБА_1 надіслано повідомлення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та рекомендовано надати підтверджуючі документи про відсутність інших осію які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Таким чином, відповідач вважає, що за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, комісією прийняте законне та обґрунтоване рішення про відмову у наданні йому відстрочки.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 27.01.1993 р. перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язана особа.
Відповідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (ВЛК від 24.11.1992 р.).
12.01.2026 р. позивач через Центр надання адміністративних послуг Березівської міської ради Одеської області звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка зареєстрована за № 20260112-284019.
До заяви додано:
заява за формою додатка 15;
довідка до Акту огляду МСЕК серії ААД № 366704 від 24.10.2024 р., за якою ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням безстроково;
свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 25.05.1972 р., за яким ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 ;
паспорт та рнокпп ОСОБА_1 ;
військово-обліковий документ ОСОБА_1 ;
паспорт та рнокпп ОСОБА_2 ;
заява ОСОБА_2 від 12.01.2026 р., за якою остання підтверджує, що із числа військовозобов'язаних членів своєї сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обирає ОСОБА_1 , який доводиться їй єдиним сином;
нотаріальна заява ОСОБА_2 від 05.12.2025 р., засвідчена приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області О.Г. Березовською, за якою ОСОБА_2 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, цією заявою стверджує, що має єдиного сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , родинні зв'язки підтверджуються Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , актовий запис №13, виданим та зареєстрованим Красполянскою селищною радою Адлерського району Краснодарського краю 25 травня 1972 року, який здійснює догляд за нею, у зв'язку з тим, що має інвалідність ІІ групи та потребує постійної допомоги. Дані обставини підтверджуються відповідними документами. Її син, ОСОБА_1 , відповідно до ст.202, ст.203 Сімейного кодексу України, повністю утримує та здійснює догляд за нею, забезпечує продуктами харчування, ліками, надає їй достатній рівень проживання та лікування.
Повідомленням від 13.01.2026 р. № 156 відповідач повідомив позивача про те, що протоколом від 13.01.2026 р. №2 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та повідомляє, що позивач підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на загальних підставах. В ході вивчення заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та доданих до неї документів, комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що позивачем надано не повний перелік документів на відстрочку та не надано документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі -Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч.5 ст.22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пп.57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону № 3543-XIІ.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів).
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов'язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст.23 Закону № 3543-XII встановлений Додатком 5 до Порядку № 560, зокрема для п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII:
- для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
- для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Таким чином, Порядок № 560 визначає вичерпний перелік документів, які подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.01.2026 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII як особі, як особа, яка має матір з інвалідністю ІІ групи. Так, відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії ААД № 366704 від 24.10.2024 р. матері позивача - ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.
За результатом розгляду поданих документів, відповідач ррішенням, оформленим протоколом комісії від 13.01.2026 р. №2, відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вказавши, що надано не повний перелік документів на відстрочку та не надано документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач стверджує, що ним надано повний та вичерпний пакет документів, передбачений Додатком 5 до Порядку № 560, які у своїй сукупності безумовно підтверджують факт відсутності інших осіб, зобов'язаних за законом здійснювати утримання та догляд за його матір'ю - особою з інвалідністю II групи. Відповідач вказані твердження заперечує, наполягаючи на тому, що надані документи є лише одностороннім відображенням фактів і не можуть слугувати беззаперечним доказом відсутності у ОСОБА_2 інших працездатних членів сім'ї чи родичів першого ступеня споріднення.
Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що з аналізу п.60 Порядку № 560 можна дійти висновку, що законодавець не поклав на військовозобов'язану особу тягар абсолютного та виключного доведення негативних правових фактів (зокрема, факту відсутності інших осіб), натомість наділив Комісію при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки чітко визначеними дискреційними повноваженнями та обов'язком здійснювати активну перевірку наявних у заяві відомостей.
Так, нормами Порядку № 560 прямо встановлено, що з метою оцінки законності підстав для надання відстрочки Комісія за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або самостійно використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Крім того, підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
У відзиві на позовну заяву відповідач акцентує увагу на тому, що під час розгляду матеріалів справи відомості щодо ОСОБА_2 та її сімейного стану в доступних реєстрах виявилися відсутніми, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку про неможливість встановлення факту наявності чи відсутності інших осіб, які за законом зобов'язані здійснювати догляд. Разом з тим, суд констатує, що матеріали адміністративної справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачем у межах строку розгляду заяви позивача вчинялися будь-які активні дії, спрямовані на реалізацію вищезазначених повноважень. Доказів направлення електронних запитів до державних реєстрів суду не надано.
Крім того, за умови виникнення сумнівів щодо повноти чи достовірності тверджень заявника про те, що він є єдиним сином і єдиною особою, яка здійснює утримання особи з інвалідністю, відповідач мав правову та технічну можливість звернутися до відповідних органів місцевого самоврядування або органів соціального захисту населення для перевірки, підтвердження або спростування фактів наявності чи відсутності інших осіб. Проте, жодних доказів направлення таких запитів чи складання відповідних актів обстеження матеріально-побутових умов матеріали справи також не містять.
Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення, оформленого протоколом комісії від 13.01.2026 р. №2, яким відмовлено позивачу у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не враховано усі обставини, що мають значення, як наслідок, допущено неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтоване рішення про відмову.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом комісії від 13.01.2026 р. №2, в частині відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 12.01.2026 р. на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв'язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), оформленого протоколом комісії від 13.01.2026 р. №2, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву від 12.01.2026 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко