Справа № 420/41081/25
20 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 064250010798 від 29.05.2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком у 2025 році; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком ОСОБА_2 період з 01.01.1988 р. по 03.05.1988 р.,- відповідно до інформації зазначеної у Довідці № 20 від 14.04.2025 року виданої Горщиківським сільським споживчим товариством, якою підтверджено період нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_2 за січень, лютий, березень та квітень 1988 року, період з 19.05.1988 р. по 30.05.1990 р. відповідно до записів, що містяться у військовому квітку ОСОБА_2 НОМЕР_1 та період з 01 червня 1992 року по 31 березня 1994 року на підставі довідки Спец РСУ м. Житомир.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ПФУ протиправно та безпідставно відмовило йому в призначенні дострокової пенсії за віком як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії із правом на зниження пенсійного віку. Відповідач застосував суто формальний підхід та не зарахував до його страхового стажу період проходження строкової військової служби через відсутність печатки на записі про демобілізацію у військовому квитку, а також періоди трудової діяльності на підприємствах. При цьому відповідач проігнорував надані архівні довідки про роботу, які містять відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків, і не дослідив належним чином наявні документи. На думку позивача, на момент звернення із заявою він досяг необхідного віку та набув повного страхового стажу для отримання пенсійних виплат, а оскаржуване рішення відповідача порушує його майнові права, є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.12.2025 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, було прийнято за принципом екстериторіальності та на підставі чинного законодавства. Відповідач наполягає, що на момент звернення позивач не мав необхідного страхового стажу через наявність недоліків у поданих документах. Зокрема, період військової служби не було зараховано через відсутність печатки на записі про демобілізацію у військовому квитку, а архівна довідка про роботу не містила чіткої дати початку трудової діяльності. Відповідач наголошує, що для підтвердження цих періодів заявнику необхідно надати відповідні уточнюючі довідки, оскільки обов'язок доказування обставин покладається на сторони. Крім того, вимога щодо безпосереднього зобов'язання зарахувати стаж безпідставними, оскільки це є прямим втручанням у його виключні дискреційні повноваження та принципи розподілу влади.
29.12.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відзив не містить нових обґрунтувань щодо причин неврахування військової служби та трудового стажу, а формальний підхід органу влади грубо порушує його конституційне право на соціальний захист. Також позивач уточнив, що спірний період роботи у 1992-1994 роках підтверджується довідкою про заробітну плату підприємства «Будкомплектація», яка через несвоєчасну передачу адвокату додається лише на цьому етапі.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 .
25 травня 2025 р. ОСОБА_2 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України № 796-XII, яка передбачає право на зниження пенсійного віку для осіб, які постійно проживали або працювали в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, уповноваженим розглянути заяву позивача та долучені до неї документи, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
29 травня 2025 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області було винесено рішення № 064250010798 про відмову у призначенні ОСОБА_2 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України № 796-XII у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який для даної категорії у 2025 році мав становити 27 років.
За змістом спірного рішення, управління Пенсійного фонду встановило вік заявника 55 років і 1 місяць та зарахувало до його загального страхового стажу лише 23 роки, 2 місяці та 6 днів. Водночас період проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю було пораховано у кількості 26 років, 7 місяців і 3 дні, а станом на 01.01.1993 року - 4 роки, 7 місяців і 3 дні, що підтвердило його право на зниження пенсійного віку на 5 років (до 55 років).
При винесенні оскаржуваного рішення Головне управління ПФУ в Одеській області не зарахувало до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 19 травня 1988 року по 30 травня 1990 року (загалом 2 роки та 11 днів), мотивуючи це тим, що у військовому квитку серії НОМЕР_1 запис про дату демобілізації в запас не засвідчено гербовою печаткою військової частини.
Також відповідач не врахував до страхового стажу період роботи позивача у Горщиківському сільському споживчому товаристві (Горщик ССТ) Коростенського району Житомирської області з 1 січня 1988 року по 3 травня 1988 року (загалом 4 місяці та 3 дні) на підставі наданої довідки від 4 квітня 2025 року № 10, посилаючись на те, що ній відсутня інформація про точну дату початку роботи та відповідне розпорядження у книзі розпоряджень підприємства за 1988 рік.
За висновком пенсійного управління, право на пенсійні виплати за наявними (на їхню думку) документами виникне у ОСОБА_2 лише з 25 квітня 2028 року.
Зважаючи на неправомірність відмови в призначенні дострокової пенсії через суто формальні зауваження до поданих із заявою документів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Згідно пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку (на 2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України « Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 6 розділу «Документи, що підтверджують стаж роботи» Порядку № 637 визначено, що для підтвердження періодів військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №275/615/17 (К/9901/768/17).
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, провадження № К/9901/2310/18.
Крім того, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо неврахування періоду строкової військової служби ОСОБА_2 лише через відсутність гербової печатки на записі про демобілізацію.
Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу № 637, військовий квиток є основним і належним документом, що безумовно підтверджує періоди військової служби, а наявність у ньому чітких текстових записів про призов та звільнення в запас із зазначенням відповідних дат і номерів наказів ідентифікує тривалість служби ОСОБА_2 . При цьому очевидним є те, що позивач не продовжує проходити військову службу до теперішнього часу лише через відсутність печатки на відповідному записі у військовому квитку.
Аналогічно, відмова в зарахуванні стажу роботи в Горщиківському сільському споживчому товаристві через відсутність дати початку роботи в одній із довідок повністю нівелюється наявною в матеріалах справи архівною довідкою № 20, яка чітко підтверджує регулярне нарахування та виплату позивачу заробітної плати протягом спірних місяців 1988 року, що підтверджує наявність трудових відносин.
Таким чином, прийняття спірного рішення через суто формальні вищезазначені зауваження до первинних документів позивача є грубим порушенням законодавства, оскільки неналежний порядок ведення документації з вини відповідальних осіб підприємств чи військових частин не може перекладатися як тягар дозування на громадянина й позбавляти його конституційного права на соціальний захист та пенсію, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Водночас, розглядаючи вимогу позивача про зобов'язання відповідача безпосередньо зарахувати до страхового стажу період роботи з 1 червня 1992 року по 31 березня 1994 року, суд зазначає, що довідка про заробітну плату № 4 від 17.07.2025 року, видана ПВКП «Будкомплектація», була надана представником позивача лише під час судового розгляду.
Цей документ не долучався до первинної заяви від 25 травня 2025 року, поданої до органів Пенсійного фонду України, а тому відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення об'єктивно не володів цими відомостями й не міг їх врахувати.
Оскільки суд здійснює правову оцінку рішень суб'єкта владних повноважень на момент їх винесення, ГУ ПФУ не може нести відповідальність за неврахування документів, які йому не надавалися.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині безпосереднього зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати всі спірні періоди до страхового стажу та призначити пенсію є передчасними.
Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08 лютого 2024 року дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який раніше розглядав заяву позивача про призначення пенсії.
Враховуючи межі дискреційних повноважень відповідача та необхідність правової оцінки нових документів, належним, законним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування протиправного рішення № 064250010798 від 29.05.2025 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25 травня 2025 року з урахуванням наданих додаткових доказів та висновків суду.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 064250010798 від 29.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 травня 2025 р. про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк