Справа № 420/7090/26
20 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька пл., 1, оф. 201-б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000014/1 від 20.02.2026 року, прийняте Одеською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.07.2022 року між ТОВ “СТІЛЛІ» та компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD укладено Контракт №1 на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. 25.11.2025 року на виконання умов Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс № 171 з переліком товарів на загальну суму 50604,61 доларів США.
Однак, як зазначив позивач, 20.02.2026 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500110/2026/000014/1.
Позивач оскаржуване рішення вважає необґрунтованим і протиправним, щодо підстав прийняття рішення зазначає таке.
Щодо належного підтвердження витрат на транспортування товарів позивач вказує, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, в підтвердження транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Рахунок на оплату від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України. Крім того відповідачу також було надано довідку експедитора про вартість міжнародного перевезення вантажу.
Також, позивач стверджує, що Експедитор надає декларанту комплексну послугу з експедирування вантажу від постачальника до покупця. При цьому експедитор самостійно вживає заходи щодо організації такого перевезення, в тому числі укладає договору з третіми особами, несе всі необхідні витрати на користь таких осіб. За результатами перевезення експедитор виставляє покупцю рахунок на оплату транспортних послуг, який містить всі складові витрат, пов'язаних з таким перевезенням. При цьому декларант самостійно не укладає жодних додаткових договорів з іншими особами та не здійснює жодних оплат на користь таких осіб. Відповідний виставлений рахунок експедитора, який містить загальну вартість перевезення, було надано митному органу. Жодних додаткових рахунків, пов'язаних з додатковими транспортними витратами декларанту не було виставлено.
Щодо місця видачі коносаменту та транспортування до порту відправлення позивач зазначає, що у даному випадку всі посилання на будь-які можливі витрати покупця на транспортування товарів до порту відправлення є недоречними, оскільки за умовами FOB всі витрати до порту відправлення несе саме продавець.
Щодо посилання митного органу на ненадання доказів наявності або відсутності витрат на страхування товарів, позивач зазначив, що згідно з умовами наданого інвойса (4-ий рядок після переліку товарів), страхування не здійснюється.
Позивачем також зазначено, що з документів декларанта безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. За таких умов, на думку відповідача, оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 18.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500110/2026/000014/1 від 20.02.2026 року.
02.04.2026 року до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем повідомлено, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 26UA500110001204U0 від 20.02.2026, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ».
Оскільки надані позивачем документи на підтвердження митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
У відзиві наголошено, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.
19.02.2026 у своєму електронному повідомленні декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Як зазначив відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 26UA500110001204U0 від 20.02.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідачем повідомлено, що митну вартість товару №1 за ЕМД від 20.02.2026 №26UA500110001204U0 скориговано за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод відповідно до статті 64 Кодексу. Визначена мінімальна митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за першим методом за ЕМД від 12.09.2025 №UA100180/2025/509292 на рівні 7.56 дол. США за пару. При цьому, у якості докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості наводимо наступні критерії: заявлений код товару 6404199000 згідно УКТЗЕД, країну походження- Китай, опис товару: Взуття жіноче, на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття, вагою брутто 9351 кг.
Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500110/2026/000014/1 від 20.02.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
З цих підстав відповідач вважає обґрунтованим та законним прийняте ним рішення.
02.04.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 14.04.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “СТІЛЛІ», код ЄДРПОУ 44601800, основний вид діяльності за КВЕД: 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям; інші: 47.72 - Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
У ході здійснення господарської діяльності позивача 18.07.2022 між RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, відповідно до предмету якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття.
Згідно з п. 1.5. Контракту № 1 номенклатура товару та ціни визначаються у додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. Контракту № 1 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.
За приписами п. 2.2. Контракту № 1 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів. погоджених сторонами у додатках протягом дії цього Контракту.
Відповідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Контракту №1 умови поставки: (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо Продавець виставив Покупцю попередній інвойс.
Відповідно до додаткової угоди від 19.07.20223 до контракту № 1 сторони вирішили викласти п. 3.1 контракту № 1 в новій редакції: 3.1 Умови поставки: (базові умови) - FOB. Строки поставки визначаються у додатках.
За умовами оплати відповідно п. 4 Контракту №1 Покупець сплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі, протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу. Авансові платежі можливі за згодою сторін. У випадку непоставки товару Продавець зобов'язаний повернути авансовий платіж протягом 90 днів з дати авансування. Bcі платежі за Контрактом здійснюються у доларах США або Китайських юанях шляхом банківського переказу.
Відповідно до додаткової угоди від 06.02.2023 до контракту № 1 сторони вирішили викласти п. 4.1 контракту № 1 в новій редакції: 4.1 Умови оплати визначаються в інвойсах.
25.11.2025 року на виконання умов Контракту №1 Продавцем було виставлено Інвойс № 209 з переліком товарів на загальну суму 50604,6096 доларів США.
З метою митного оформлення ввезеного товару декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 26UA500110001204U0 від 20.02.2026 року на:
Товар 1. Взуття жіноче, верх з текстильних матеріалів та на підошві з гуми, пластмаси, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття:- арт. N390-4, розм. 36-41 - 424шт.;- арт. N390-3, розм. 36-41 - 632шт.;- арт. N390-7, розм. 36-41 - 64шт.;- арт. N390-11, розм. 36-41 - 312шт.;- арт. N390-9, розм. 36-41 - 8шт.;- арт. N390-10, розм. 36-41 - 112шт.;- арт. N390-12, розм. 36-41 - 56шт.;- арт. N370-1, розм. 36-41 - 1200шт.;- арт. N370-2, розм. 36-41 - 800шт.;- арт. N370-3, розм. 36-41 - 800шт.;- арт. N370-4, розм. 36-41 - 320шт.;- арт. N370-5, розм. 36-41 - 800шт.;- арт. N370-6, розм. 36-41 - 200шт.;- арт. N370-7, розм. 36-41 - 320шт.;- арт. N370-9, розм. 36-41 - 320шт.;- арт. N380-11, розм. 36-41 - 480шт.;- арт. N80-6, розм. 36-41 - 192шт.;- арт. N80-2, розм. 36-41 - 656шт.;- арт. N80-1, розм. 36-41 - 112шт.;- арт. AD600-6, розм. 36-41 - 640шт.;- арт. AD600-4, розм. 36-41 - 320шт.;- арт. AD600-2, розм. 36-41 - 800шт.;- арт. AD600-3, розм. 36-41 - 320шт.;- арт. AD600-1, розм. 36-41 - 952шт.;- арт. AD700-2, розм. 36-41 - 480шт.;- арт. AD700-3, розм. 36-41 - 320шт.;- арт. AD700-4, розм. 36-41 - 320шт.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, зазначені у графі 44:
Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 25.11.2025;
Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 209 від 25.11.2025;
Домашній коносамент (House bill of lading) BW25120121D від 16.12.2025;
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 26303 від 16.02.2026;
Статус особи, яка подає митну декларацію 2;
Виписка з рахунку 319 від 20.01.2026;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 382 19.02.2026;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1902/4 від 19.02.2026;
Додаткова угода від 19.07.2022;
Додаткова угода від 26.12.2022;
Додаткова угода від 02.01.2023;
Додаткова угода від 06.01.2023;
Додаткова угода від 06.02.2023;
Додаткова угода від 31.12.2024;
Додаткова угода від 20.02.2025;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1 від 18.07.2022;
Договір про надання послуг митного брокера БР-518 від 21.07.2023;
Договір (контракт) про перевезення 21072023-01 від 21.07.2023;
Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат 26С700001262/00072 від 12.02.2026;
Акт зважування № 174 393 від 19.02.2026.
За результатом аналізу наданих декларантом документів митного оформлення під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500110001204U0 від 20.02.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000014/1 від 20.02.2026 р., а саме: Оцінювана партія товару декларується на підставі угоди з виробником RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Китай), відправник RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Китай), торговельна марка STILLI. Відповідно до поданого до митного оформлення договору 1 від 18.07.2022 та додатків до нього, його строк дії завершено 31.12.2025 року. Згідно п.2.6 договору транспортного експедирування умови і особливості перевезення сторони взаємно узгоджують в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору, і згідно п.2.7. цього договору - остаточна вартість і перелік послуг можуть уточнюватись Актом і рахунками із зазначенням фактичного обсягу наданих послуг. Наразі, в пакеті документів наданих декларантом,- відсутня заявка та Акт щодо умов та обсягу фактично наданих послуг. В наряді від 16.02.2026 № 26303 зазначено, що контейнер CSGU6213597 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні SIDRA HALIMA, а в поданому до митного оформлення коносаменті від 16.12.2025 BW25120121D зазначено судно CSCL JUPITER 092W,- що свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. У наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN(Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай) - Chornomorsk (Україна), і інформація щодо витрат на перевезення товару з пункту SHENZHEN(Китай) до порту NINGBO (Китай) - відсутня у товаросупровідних документах. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Отже, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару.
Відповідно до частини 2,3 статті 53,54 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів спростувати розбіжності та надати (за наявності) такі додаткові документи: : 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.. Також декларант повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.
19.02.2026 року в електронному повідомленні декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Тому, відповідно до п. 6 ч. 2ст. 54 Митного кодексу України та у відповідності до п.1 ст.55 Митного кодексу України митну вартість товару, заявленого до митного оформлення за МД скориговано.
20.02.2026 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2026/000014/1 за митною декларацією № 26UA500110001204U0, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, визначено мінімальну митну вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за першим методом за ЕМД від 12.09.2025 № UA100180/2025/509292 на рівні 7.56 дол. США за пару.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Щодо підтвердження складових митної вартості, визначених пунктами 5 частини 10 статті 58 Кодексу.
Відповідно до договору №21072023-01 транспортного експедирування від 21 липня 2023 р., Експедитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Транс Лоджістікс») зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта (Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ») надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.
Згідно п. 2.2 Договору транспортного експедирування, Експедитор надає Клієнту, на умовах, передбачених цим договором, всі види допоміжних і супутніх послуг, пов'язаних з належним здійсненням транспортного експедирування та перевезенням вантажів, в тому числі, але не обмежуючись, виконує роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу; веде облік руху вантажу по маршруту слідування; організовує спеціалізовану охорону вантажу, а також його супровід силами Експедитора; здійснює перевірку і оформлення товаросупровідної документації, а також її розсилання за належністю; надає інші види супутніх послуг.
Згідно п. 3.1.1 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов'язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням (далі по тексту- ТЕО) зовнішньоторговельних вантажів Клієнта.
Згідно п. 3.1.2 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.
Згідно п. 4.2. Договору транспортного експедирування, Послуги Експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку. У разі виникнення в Експедитора додаткових витрат, витрат по оплаті штрафів і проведенні інших платежів в інтересах Клієнта та пов'язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який оплачується Клієнтом.
З огляду на викладене, суд погоджується з позивачем, що Експедитор надає декларанту комплексну послугу з експедирування вантажу від постачальника до покупця. При цьому експедитор самостійно вживає заходи щодо організації такого перевезення, в тому числі укладає договору з третіми особами, несе всі необхідні витрати на користь таких осіб. За результатами перевезення експедитор виставляє покупцю рахунок на оплату транспортних послуг, який містить всі складові витрат, пов'язаних з таким перевезенням. При цьому декларант самостійно не укладає жодних додаткових договорів з іншими особами та не здійснює жодних оплат на користь таких осіб. Відповідний виставлений рахунок експедитора містить загальну вартість перевезення.
Щодо підтвердження витрат на транспортування товарів, судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було надано Рахунок на оплату № 382 від 19.02.2026 від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України, а саме включає в себе такі послуги:
Експедиційна винагорода на території України;
Транспортно-експедиційне обслуговування на території України;
Локальні портові витрати за межами державного кордону України;
Морське перевезення за межами державного кордону України.
Також для підтвердження транспортних витрат митному органу було надано Довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу Вих. № 1902/4 від 19.02.2026 p., відповідно до якої вартість транспортних витрат з перевезення вантажу згідно договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21 липня 2023р., по коносаменту COSU6436724291/ BW25120121D в контейнері CSGU6213597, за маршрутом Ningbo (Китай) - Чорноморськ (Україна) складають:
локальні портові витрати в Китаї складають 44374,30 грн.;
від порту Ningbo (Китай) до порту Чорноморську (Україна) складає 151522,00 грн..
Суд вважає перелічені докази достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування.
Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом документи є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає те, що в наряді від 16.02.2026 № 26303 зазначено, що контейнер CSGU6213597 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні SIDRA HALIMA, а в поданому коносаменті від 16.12.2025р. BW25120121D зазначено судно CSCL JUPITER 092W,- що свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту та що у наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай) - Chornomorsk (Україна), і інформація щодо витрат на перевезення товару з пункту SHENZHEN(Китай) до порту NINGBO (Китай) - відсутня у товаросупровідних документах.
Згідно з наданим інвойсом, поставка товарів відбувається на у мовах FOB Ningbo.
Згідно з Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), FOB, FREE ON BOARD (... named port of shipment), ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження). Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Тобто продавець доставляє продукцію на борт зазначеного покупцем контейнеровоза, який пройшов митне очищення для експорту, у морському порту, зазначеному як місце відвантаження. З моменту завантаження на судно покупець несе ризик та витрати за вантаж. Товар повинен привезти до порту призначення відправник та завантажити на судно. Після того, як вантаж розмістять на борту, ризики під час перевезення та подальшої доставки переходять до покупця. Перед доставкою на корабель витрати та ризики несе продавець, після завантаження на борт у зазначеному порту за них відповідальний покупець. Усі витрати за транзит чи імпорт та залагодження митних формальностей покладаються на покупця. Отже, витрати на перевезення повинні бути підтверджені документами, які повинні надаватися для митного оформлення, адже такі витрати є складовою митної вартості товару.
З урахуванням вказаного, покликання відповідача на витрати покупця на транспортування товарів до порту відправлення є необґрунтованими, оскільки за умовами FOB всі витрати до порту відправлення несе саме продавець.
Щодо тверджень митного органу про те, що позивачем не надано документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів до кордону України, суд зазначає наступне.
Умовами контракту не передбачено здійснення страхування товару, так само як і в інвойсі, а тому на думку суду, такі доводи митного органу є необґрунтованими та відхиляються судом.
На підтвердження вищевказаного позивачем надано довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу № 1902/4 від 19.02.2026 року в якій зазначено, що страхування вантажу не проводилося.
При цьому, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, про що зазначено в п.8 ч.3 ст.53 МК України.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ “СТІЛЛІ» митної вартості товару судом не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.
Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися цим резидентом на митну територію України. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом, суд зазначає, що основним методом визначення митної вартості товару є її визначення за ціною договору. В даній справі відповідач належним чином не обґрунтував незастосування цього методу визначення митної вартості товару. Більш того, до суду не надано жодних відповідних джерел інформації, на яку посилався відповідач.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені Митним органом підстави для коригування.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ “СТІЛЛІ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі N9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 146/2000/19.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі № 160/4944/19).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України.
Верховний суд у постановах від 27.02.2019 року по справі № 814/1647/16, від 06.03.2019 року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі № 820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Доводи відзиву на адміністративний позов фактично дублюють оскаржуване рішення та положення Митного кодексу України. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000014/1 від 20.02.2026 року, у зв'язку з чим воно належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 5862,45 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 5862,45 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька пл., 1, оф. 201-б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000014/1 від 20.02.2026 року, прийняте Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька пл., 1, оф. 201-б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) витрати зі сплати судового збору у сумі 5862,45 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 45 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук