Справа № 420/30762/25
19 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності згідно матеріалів службового розслідування, які стали підставою для наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025року №2361 у частині накладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2361 від 17.06.2025 року щодо накладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності як протиправний;
- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання коштів з грошового забезпечення позивача починаючи з серпня 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2361 від 17.06.2025 року;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утриману частину грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2361 від 17.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовослужбовцем та проходив військову службу з 20 листопада 2024 по 07 травня 2025 року на посаді командира батальйону матеріального забезпечення НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом послужного списку з особової справи.
При цьому, 08 серпня 2025 року на банківську карту позивача зараховане грошове забезпечення у меншому розмірі, а саме на 20 відсотків. У фінчасті Позивачу усно пояснили, що утримання пов'язані зі службовим розслідуванням та відбуваються на підставі наказу командира НОМЕР_3 від 17.06.25р. №2361.
Позивач вказує, що станом на день звернення до суду Відповідач не надав матеріали службового розслідування для ознайомлення Позивачу. Пояснень від Позивача під час службових розслідувань не відбирав. Також, з наказом, на підставі якого відбуваються стягнення з грошового забезпечення Позивача також не було ознайомлено. Тобто за що конкретно утримуються кошти з грошового забезпечення Позивача, фактично невідомо. Позивачем не допускалась протиправна поведінка, не порушувалися вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 17.06.2025р. №2361 щодо притягнення Позивача до матеріальної відповідальності безпідставно, та утримання коштів з грошового забезпечення відбувається незаконно.
Позивач стверджує, що ним у ввіреній військовій частині вівся контроль за станом справ, а виявлені недоліки в його веденні не можуть бути віднесені до службової недбалості військовослужбовця.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року у задоволенні заяви представника позивача (від 09.09.2025 за вхід.№93714/25) про забезпечення позову у справі №420/30762/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування Наказу, та зобов'язання вчинити певні дії, - до набрання рішенням суду законної сили, - відмовлено.
24.09.2025 року від представника заявника (вх. ЕС/100151//25 від 24.09.2025 року) надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви i поновлення пропущеного строку в справі 420/30762/25, у зв'язку з чим недоліки, котрі слугували підставою для залишення позовної заяви без руху, усунено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року, у зв'язку з усуненням недоліків, котрі слугували підставою для залишення позовної заяви без руху, та поновленням ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/6579/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, наголошуючи, що матеріалами службового розслідування доведено факт неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків, бездіяльність та правомірність притягнення позивача до матеріальної відповідальності. Відповідач також вказав, що фактичною підставою для проведення службового розслідування стало подання, за вихідним номером №80004 від 27.05.2025 року, яке надійшло від ІНФОРМАЦІЯ_1 "Щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють", в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах, компетенції, у взаємодії із співробітниками сил і засобів Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та наданих вищезазначеними представниками матеріалів, перевірено та встановлено ознаки недбалого ставлення до військової служби, службового підроблення, бездіяльності військової влади та перевищення військовою службою особою влади чи службових повноважень колишніми військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .
Під час службового розслідування встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 був відсутній на військовій службі в період з 28.12.2024 року по 12.03.2025 року. Колишній командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 , знаючи про відсутність підлеглого військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_4 свідомо та безпідставно не вжив заходів, щодо припинення здійснення нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Представник військової частини зазначив, що дана подія викликала значний резонанс у військовій частині НОМЕР_1 , створила підґрунтя для негативних, відносно Збройних Сил відгуків серед цивільного населення, правоохоронних органів тощо. При цьому, відповідач вважає, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання військовослужбовця Збройних Сил України, нівелює попередні заслуги позивача, оскільки дискредитує не лише особу військовослужбовця, а й Збройні Сили України в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом захисту населення і територій, особливо під час дії в державі воєнного стану.
При цьому, необхідно враховувати, що в основі поведінки військовослужбовця Збройних Сил України закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.
Отже, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, відповідач вважає правомірним висновок відповідача щодо наявності підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності. Притягнення позивача до матеріальної відповідальності є правомірним і пропорційним. Вказана оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час проведення службового розслідування. Тому навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, є правомірним та обґрунтованим застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення та притягнення його до матеріальної відповідальності.
Відповідач також просить суд врахувати, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку та вини у завданні збитків державі, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення.
Отже, в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, службовим розслідуванням встановлено заподіяння прямої дійсної шкоди внаслідок протиправних дій (бездіяльності) позивача. Покладення на позивача обов'язку відшкодувати завдані державі збитки з урахуванням встановлених обставин. З огляду на викладене, рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, прийняте в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними та скасування таких, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та вказав, що на підставі перевірок особового складу ОСОБА_5 подавав перелік особового складу одного із підрозділів батальйону до позивача, який був командиром батальйону. Тобто позивач керувався виключно документами, які подавалися та підписувалися командирами підрозділів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, які слугували підставою для винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025року №2361, в частині накладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності; - наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025року №2361, в частині накладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності, а також “Іменний список», що є Додатком 4 до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (пункт 3 розділу ІІ), де зазначена інформація щодо старшого сержанта ОСОБА_2 , за період з 28.12.2024 року по 12.03.2025 року. Зупинено провадження по справі №420/30762/25 - до отримання витребуваних судом доказів.
Ухвалою суду від 19.05.2026 року, з урахуванням положень ст.237 КАС України, поновлено провадження у справі №420/30762/25.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є військовослужбовцем та проходив військову службу, у період з 20 листопада 2024 по 07 травня 2025 року, обіймав посаду командира батальйону матеріального забезпечення НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом послужного списку з особової справи.
На ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшло подання за вхідним номером №80004 від 27.05.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло подання (у порядку п. 17 ст. 7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України») "Щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють", в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах, компетенції, у взаємодії із співробітниками сил і засобів Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та наданих вищезазначеними представниками матеріалів, перевірено та встановлено ознаки недбалого ставлення до військової служби, службового підроблення, бездіяльності військової влади та перевищення військовою службою особою влади чи службових повноважень колишніми військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .
У вказаному поданні, зокрема, встановлено, що згідно наданих матеріалів 28 грудня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 N 409-РС старшого сержанта ОСОБА_4 було призначено на посаду сержанта резерву 69 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому цим же наказом переведено на посаду головного сержанта-командира зенітного ракетного відділенню зенітного ракетноартилерійського взводу роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Проте вказаний військовослужбовець фактично не приступив до виконання обов'язків за посадою, не прибував до розташування підрозділу, не заступав у наряди, не проходив службу за місцем призначення. У ході контррозвідувального забезпечення представниками сил і засобів Департаменту військово контррозвідки Служби Безпеки України, угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " отримано достовірну інформацію, що старший сержант ОСОБА_2 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не виконував свої функціональні обов'язки та постійно перебував в Харківській області, а саме Новопокровській селищній громаді Чугуївського району.
Незважаючи на це, командиром батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 були оформлені та подані документи до фінансової служби додо нарахування старшому сержанту ОСОБА_6 грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду. За період з січня по березень 2025 року зазначений військовослужбовець отримав 104 384 грн. з яких 30 000 грн. - як додаткове грошове забезпечення за лютий місяць 2025 року.
Під час службового розслідування також встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 був відсутній на військовій службі в період з 28.12.2024 року по 12.03.2025 року. Колишній командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 , знаючи про відсутність підлеглого військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_4 , свідомо та безпідставно не вжив заходів, щодо припинення здійснення нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (3 адміністративно - господарської діяльності) від 28.05.2025 року №941 "Про призначення службового розслідування", начальником оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_7 проведено службове розслідування, щодо уточнення причин та умов, що сприяли непідтвердженому перебуванню старшого сержанта ОСОБА_4 поза межами військової частини НОМЕР_1 , та отримання ним грошового забезпечення, а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність можливо стали причиною вчинення правопорушення.
Фактичною підставою, для проведення службового розслідування стало подання, за вихідним номером №80004 від 27.05.2025 року, яке надійшло від ІНФОРМАЦІЯ_1 "Щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють" в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах, компетенції, у взаємодії із співробітниками сил і засобів Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та наданих вищезазначеними представниками матеріалів перевірено та встановлено ознаки недбалого ставлення до військової служби, службового Сканировано с CamScanner підроблення, бездіяльності військової влади та перевищення військовою службою особою влади чи службових повноважень колишніми військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .
З наданих матеріалів встановлено, що 28 грудня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 № 409-РС старшого сержанта ОСОБА_8 було призначено на посаду сержанта резерву 69 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому цим же наказом переведено на посаду головного сержанта-командира зенітного ракетного відділенню зенітного ракетно-артилерійського взводу роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Проте вказаний військовослужбовець фактично не приступив до виконання обов'язків за посадою, не прибував до розташування підрозділу, не заступав у наряди, не проходив службу за місцем призначення. У ході контррозвідувального забезпечення представниками сил і засобів Департаменту військово контррозвідки Служби Безпеки України, угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " отримано достовірну інформацію, що старший сержант ОСОБА_9 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не виконував свої функціональні обов'язки та постійно перебував в Харківській області, а саме Новопокровській селищній громаді Чугуївського району. Відповідно до пояснень командира роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_5 капітана ОСОБА_10 , а також навідника відділення супроводження роти охорони батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , старший сержант ОСОБА_9 жодного разу не з'являвся у розташування роти, у добові наряди не заступав, не залучався до виконання обов'язків за посадою.
Згідно з повідомленнями особового складу, старший сержант ОСОБА_9 , увесь час перебував на території Харківської області, фактично самоусунувшись від проходження військової служби. Незважаючи на це, командиром батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 були оформлені та подані документи до фінансової служби щодо нарахування старшому сержанту ОСОБА_9 грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду. За період з січня по березень 2025 року зазначений військовослужбовець отримав 104 384 грн. з яких 30 000 грн. - як додаткове грошове забезпечення за лютий місяць 2025 року.
Під час проведення службового розслідування у військовослужбовців В/Ч НОМЕР_1 відібрані пояснення, а саме з пояснення командира роти забезпечення продовольством батальйону матеріального забезпечення капітана ОСОБА_12 стало відомо, що у січні 2025 року він отримав інформацію про зарахування у штат роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 . Не маючи можливості негайно провести знайомство з новим військовослужбовцем роти особисто, він наказав військовослужбовцю, який виконував обов'язки діловода роти, а саме: старшому солдату ОСОБА_13 , - увійти у контакт зі старшим сержантом ОСОБА_14 , та відібрати необхідні дані для обліку особового складу. На виконання його наказу, старший солдат ОСОБА_15 увійшов у контакт із старшим сержантом ОСОБА_14 , про що доповів наступне: військовослужбовець старший сержант ОСОБА_16 на даний час перебуває у Харківській області і очікує списання. Після цієї доповіді він одразу зв'язався із військовослужбовцем самостійно і наказав йому негайно прибути у розташуванні роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , на що отримав відповідь, що військовослужбовець знаходиться у Харківській області з дозволу попереднього командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_17 . Про обставини він одразу доповів начальнику штабу - заступнику командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_18 .
Для уточнення інформації вони з начальником штабу батальйону матеріального забезпечення підійшли до попереднього командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , підполковника ОСОБА_17 . Підполковник ОСОБА_3 підтвердив, що військовослужбовець роти охорони старший сержант ОСОБА_16 знаходиться у Харківській області по його вказівці.
Крім того, з пояснення водія 2 автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення старшого солдата ОСОБА_19 , встановлено, що у січні 2025 року він отримав наказ від командира роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 увійти у контакт із новим військовослужбовцем роти охорони батальйону матеріального забезпечення, та відібрати інформацію, для обліку особового складу роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Зателефонувавши до старшого сержанта ОСОБА_4 та поцікавившись його місцезнаходженням, він отримав відповідь, що старший сержант ОСОБА_16 знаходиться у Харківській області і очікує списання, про що він негайно повідомив командира роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 . Командир роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_20 одразу вийшов на зв'язок із військовослужбовцем старшим солдатом ОСОБА_14 і віддав наказ негайно прибути у розташуванні роти охорони батальйону матеріального забезпечення, військової частини НОМЕР_1 , на командир роти охорони що отримав відповідь, що військовослужбовець знаходиться у Харківській області з дозволу попереднього командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_17 . Про обставини командир роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_20 одразу доповів начальнику штабу - заступнику командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_18 .
Також, з пояснення начальника штабу - заступнику командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_21 , встановлено, що у січні 2025 року командир роти охорони батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан (на той момент старший лейтенант) Геннадій повідомив, що військовослужбовець роти охорони старший сержант ОСОБА_16 знаходиться у Харківській області і очікує списання. На наказ прибути до розташування роти охорони батальйону матеріального забезпечення, військовослужбовець відповів, що знаходиться у Харківській області з дозволу попереднього командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_17 .
Для уточнення інформації вони з командиром роти охорони підійшли до попереднього командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_5 підполковника ОСОБА_17 . Підполковник ОСОБА_3 підтвердив, що військовослужбовець роти охорони старший сержант ОСОБА_16 знаходиться у Харківській області по його вказівці.
Також під час службового розслідування встановлено, що Начальник штабу - заступник командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_22 , знаючи про скоєння правопорушення командиром роти забезпечення продовольством батальйону матеріального забезпечення капітаном ОСОБА_23 та не вжиття відповідних заходів колишнім командиром батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_24 , для негайного припинення правопорушення та прийняттю рішення по притягненню старшого сержанта ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності, не було вжито ніяких заходів. Колишній командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 , знаючи про відсутність підлеглого військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_8 свідомо та безпідставно здійснював нарахування грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, в розмірі 157 629 грн. 52 коп., відповідно до розрахункового листа на старшого сержанта ОСОБА_4 за період з 28.12.2024 по 12.03.2025 року.
Основною причиною правопорушення стало недбале ставлення до військової служби, складання завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей при нарахуванні грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди старшому сержанту ОСОБА_25 колишнім командиром батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_24 .
Виходячи з матеріалів службового розслідування, службовим розслідування встановлено, що вина, зокрема, колишнього командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_17 виражається у формі прямого умислу.
Службовим розслідування встановлено, що своїми діями колишній командир батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 порушив вимоги наступних нормативно - правових актів:
ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - Військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України;
i ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі;
ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом;
ч. 1 ст. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за, військову дисципліну, внутрішній порядок за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону і законність їх витрачання;
абз. 1, 16 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних СІРІ України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно - вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. ч. 2 ст. 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб;
ст. 425. Кримінального кодексу України “Недбале ставлення до військової служби".
Отже, п. 4 розділу 5 службового розслідування за недбале ставлення до військової служби, складання завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей при нарахуванні грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди старшому сержанту ОСОБА_25 , порушивши вимоги: статей 1, 2, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України; статей 26, ч.1 статті 101, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; ч. 2 ст. 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі"; абз. 1, 16 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; ст. 425. Кримінального кодексу України, визначено, що підполковник ОСОБА_3 підлягає до кримінальної та матеріальної відповідальності у вигляді відшкодування та утримання з нього коштів у розмірі 85295,24 грн.
Крім того, запропоновано помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної служби, направити копії матеріалів службового розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Суми, так як в діях підполковника ОСОБА_17 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 425 Кримінального кодексу України, а також до відома до військової служби правопорядку та до спеціалізованої прокуратури в сфері оборони за місцем вчинення правопорушення.
За результатами проведення службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ (з основної діяльності) №2361 від 17.06.2025 року «Про результати службового розслідування», яким з метою реалізації висновків службового розслідування наказано службове розслідування вважати завершеним.
При цьому, пунктами 4,5 вказаного наказу за недбале ставлення до військової служби, складання завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей при нарахуванні грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди старшому сержанту ОСОБА_25 , порушивши вимоги: статей 1, 2, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України; статей 26, ч.1 статті 101, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; ч. 2 ст. 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі"; абз. 1, 16 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; ст. 425. Кримінального кодексу України; підполковник ОСОБА_3 підлягає до кримінальної та матеріальної відповідальності у вигляді відшкодування та утримання з нього коштів у розмірі 85295,24 грн.
Крім того, наказано помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної служби, направити копії матеріалів службового розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Суми, так як в діях підполковника ОСОБА_17 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 425 Кримінального кодексу України, а також до відома до військової служби правопорядку та до спеціалізованої прокуратури в сфері оборони за місцем вчинення правопорушення.
Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, просить суд його скасувати, проте дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Дисциплінарного статуту Збройних сил України затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №551-XIV.
Відповідно до преамбули Закону - Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Крім того, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до його вступної частини визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.ст.36,37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Статтею 58 Статуту встановлено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 59 Статуту визначені обов'язки командира (начальника), якій серед іншого зобов'язаний:
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;
негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);
здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків.
Статтею 101 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Таким чином, суд зазначає, що з аналізу наведених правових норм випливає, що ст.58 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.5 Дисциплінарного статуту ЗС України покладають на командира, (командира батальйону) відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни, а також за військову дисципліну, за внутрішній порядок Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за свої дії та дії підлеглих йому військовослужбовців.
Крім того, згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на військовослужбовців покладається обов'язок "берегти державне майно". Цей обов'язок виникає з прямої норми закону та є невід'ємною частиною службових обов'язків.
Так, судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем та проходив військову службу з 20 листопада 2024 по 07 травня 2025 року на посаді командира батальйону матеріального забезпечення НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується відповідним витягом послужного списку з особової справи.
Відповідно до статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України від 03.10.2019 року №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX), відповідно до його преамбули визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Статтею 1 Закону наведені значення терміні, у якому вони вживаються у Законі, зокрема:
командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу;
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно зі ст.2 Закону його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Частинами 1-3 ст.3 Закону встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.2,3 ст.5 Закону командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст.8 Закону у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, (далі - Порядок № 608).
Службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абзац 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608). Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Враховуючи факт надходження подання військової служби правопорядку про виявлення військовослужбовця в/ч НОМЕР_6 поза межами військової частини, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про призначення службового розслідування
Таким чином, враховуючи, що метою службового розслідування було уточнення причин та умов, що сприяли непідтвердженому перебуванню старшого сержанта ОСОБА_4 поза межами військової частини НОМЕР_1 , та отримання ним грошового забезпечення, а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність можливо стали причиною вчинення правопорушення, відповідач правомірно, на думку суду, призначив та провів службове розслідування, при цьому, враховуючи окреслені у висновку службового розслідування встановлені за його наслідками фактичні обставини, не спростовані жодним належним, допустимим доводом/ доказом, ґрунтовно виніс наказ №2361 від 17.06.2025 року «Про результати службового розслідування».
При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо протиправності дій з призначення службового розслідування, позаяк це є обов'язком відповідача.
До того ж, жодних достатніх, переконливих, юридично спроможних доводів/ доказів на підтвердження правомірності вчинених позивачем дій під час перебування його на посаді командира батальйону матеріального забезпечення, зокрема, в межах спірних правовідносин, та, як наслідок, спростування викладених в матеріалах службового розслідування обставин, позивачем у позові не зазначено, та до матеріалів позовної заяви не додано.
Натомість позовна заява містить лише загальне посилання на недопущення протиправної поведінки, а також цитування статей Дисциплінарного статуту.
Водночас, суд акцентує, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не може породжувати правових наслідків щодо його дійсності, та, як наслідок нівелювати встановлені ним правопорушення.
Суд наголошує, що згідно практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону №389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який діє як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду справи.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суд погоджується з доводами відповідача, що обставини, встановлені службовим розслідуванням, дискредитують не лише особу військовослужбовця, а й Збройні Сили України в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом захисту населення і територій, особливо під час дії в державі воєнного стану. Слід врахувати, що в основі поведінки військовослужбовця Збройних Сил України закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.
Отже, в умовах воєнного стану, така поведінка командира батальйону військової частини, є неприпустимою.
Суд вважає доведеним встановленими обставинами по справі правомірність прийнятого наказу відносно позивача щодо притягнення його до матеріальної відповідальності, з огляду на те, що відповідно до ст.28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
При цьому, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини обраний вид дисциплінарного стягнення, на думку суду, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.
Статтею 9 Закону №160-IX визначені обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.1,3 ст.9 Закону завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Під час службового розслідування вказаних обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо утримання коштів з грошового забезпечення позивача починаючи з серпня 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2361 від 17.06.2025 року, протиправними; зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утриману частину грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2361 від 17.06.2025 року, оскільки є похідними вимогами від основної, щодо відсутності підстав для задоволення котрої, наголошено судом вище.
Між тим, судом відхиляються як необґрунтовані доводи представника відповідача про пропуск строку звернення до суду з даним позовом, до того ж, Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/6579/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу. Підстав для відступу від викладених у вказаній ухвалі висновків, судом не встановлено.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, враховуючи вище окреслене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,5,6,7,9,139,242-246, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко
19.05.2026.