Справа № 420/19110/25
20 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу за контрактом в ДПСУ, зокрема, у період спірних правовідносин позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Після звільнення з військової служби (на підставі наказу від 07.06.2025 року) позивачка звернулась до відповідача з вимогою виплатити недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення з 2016 по 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Проте, позивачці було відмовлено в задоволенні таких вимог у зв?язку з чим остання звернулась за захистом своїх прав до адміністративного суду.
Ухвалою від 20.06.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.07.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що положеннями Інструкції № 73 встановлено, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Делегуючи Кабінету Міністрів України визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 425, Інструкції № 73 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Крім того, на переконання відповідача, позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму можливо невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати, є передчасними і не підлягають задоволенню.
Також, відповідач вказує, що позовна заяву підлягає залишенню без розгляду через подання позову після закінчення строків звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду зобов'язано відповідача надати до суду відомості щодо нарахування та виплати/невиплати допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках та картки грошового забезпечення на спірний період.
Відповідні документи були надані відповідачем разом із відзивом на позов.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 (позивач) проходила військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, зокрема, у військовій частині НОМЕР_2 у період з 23.11.2016 по 02.10.2017, що підтверджується даними з довідки від 04.07.2025 № 08/2737.
В подальшому, відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного закону Державної прикордонної служби України № 439-ОС від 07 червня 2025 ОСОБА_1 , звільнена наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ № 424-ОС від 03 червня 2025 року в запас Збройних сил України, була виключена зі списків особового складу загону та знята з усіх видів забезпечення.
08.06.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про необхідність здійснення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, включивши суму щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, за відповідний місяць до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.
Листом від № 09/Б-1518/1565 від 110.06.2025 відповідач повідомив, що правових підстав для проведення перерахунку виплаченої позивачу допомоги на оздоровлення за 2016-2017 року немає у зв?язку з чим остання звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Також положеннями статті 233 КЗпП України регулюються правовідносини, що стосуються компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки спір про нарахування та виплату такої компенсації стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.03.2026 у справі № 160/34630/23.
Відтак, зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються обчислення грошового забезпечення (зокрема, допомоги на оздоровлення) за період до 18.07.2022, то відповідно строк позовної давності у даному випадку не застосовується.
Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду із цим позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі з приводу державних гарантій військовослужбовцям щодо достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), в редакції, що були чинні на день виникнення спору.
Положеннями ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
В період отримання позивачем допомоги на оздоровлення у грудні 2016 року та червні 2017 року діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі Інструкція № 425), що втратила чинність із прийняттям Інструкції № 558, яка набрала чинності 10.08.2018.
Пункт 1.1 розділу I Інструкція № 425 визначав, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);
штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
Відповідно до п.п. 3.7.1, 3.7.4 розділу III Інструкція № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на час отримання позивачем цієї винагороди з липня 2014 року по лютий 2018 року) було визначено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої вказаної Постанови № 899, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), зокрема, з 01.07.2014 - у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Відповідач зазначив про невключення винагороди відповідно до Постанови № 889 під час обчислення спірних складових грошового забезпечення через те, що Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 встановлено, що одноразові винагороди не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Відповідно до пункту 2 постанови № 889 та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
На підставі пункту 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 73 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктами 5, 8 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)). винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Водночас, зміст постанови № 889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17.
Вищезазначений висновок про відповідність щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалась відповідно до постанови № 889, ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення підтвердила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 під час розгляду справи з подібними правовідносинами.
Так, обмеження складових грошового забезпечення, що включаються до обрахунку грошового забезпечення (зокрема, невключення винагороди відповідно до Постанови № 889 до його обчислення), свідчило б про невраховування пріоритетності законів над підзаконними актами.
Згідно з положеннями частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, відповідач протиправно не включив щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену постановою № 889, до складу місячного грошового забезпечення позивача для нарахування допомоги на оздоровлення, отриманої у грудні 2016 року та червні 2017 року.
Позивач просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889. Зважаючи на висновок суду про протиправність невключення цієї винагороди до складу місячного грошового забезпечення позивача для нарахування допомоги на оздоровлення, отриманої у грудні 2016 року та червні 2017 року, належним способом захисту прав позивача у даному випадку суд вважає визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, до обчислення допомоги на оздоровлення, отриманої у грудні 2016 року та червні 2017 року, і зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату цих складових грошового забезпечення позивача з урахуванням сум вказаної винагороди.
Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер.
У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав її нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Також за приписами статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тому стягнення на користь позивача недовиплаченої допомоги на оздоровлення з урахуванням компенсації втрати її частини в зв'язку з несвоєчасною виплатою не відповідає вимогам закону.
Оскільки виплата та нарахування перерахунку допомоги на оздоровлення за наслідком прийняття рішення у цій справі ще не відбулась, день фактичної виплати перерахованої допомоги на оздоровлення ще не відомий, позовні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів є передчасними.
Також, на момент розгляду справи право на отримання компенсації при здійсненні виплати перерахунку допомоги на оздоровлення на виконання рішення суду, не порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
В порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частинни НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний