21 травня 2026 р. № 400/8259/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В., розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив: 1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 24.06.2025 року по виплаті грошового забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,35 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 грн, загалом 116668,81 грн; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 24.06.2025 по виплаті грошового забезпечення за червень 20025 року у розмірі 13891,76 гривень., грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, у розмірі 21934, 35 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 грн, всього 116668,81 грн, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 провадження №11-1329апп18 та постанові Верховного Суду від 30.04.2024 року у справі №400/8493/23.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025 року він був звільнений з військової частини. 24.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було виплачено грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,354 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 гривень, загалом 116668,81 грн. 27.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку 24.06.2025 по виплаті грошового забезпечення у розмірі 116668,81 грн, однак листом від 14.07.2025 №350/174/308/1355/пс йому було відмовлено. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду, вважаючи, що відповідно до ст. 116, 117 КзпП України, відповідач повинен здійснити йому нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки згідно витягу з розрахунково-платіжної відомості №262 від 20.06.2025 року, платіжної інструкції №847 від 20.06.2025 позивачу на картковий рахунок перераховано 589 566,89 гривень, в тому числі : грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,354 грн, грошова компенсація за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 гривень. Також, відповідач зазначив, що листом від 14.07.2025 позивачу було повідомлено, що при звільненні після надходження коштів на рахунок військової частини відповідно до розрахунково-платіжної відомості №262 від 20.06.2025 кошти в сумі 118445,50 ( за мінусом військового збору -116668,81 грн), надійшли на картковий рахунок 24.06.2025. Отже, в діях військової частини НОМЕР_1 відсутня протиправність.
В додаткових поясненнях відповідач доповнив, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства, позивач виключений зі списків частини 19.06.2025, а розрахунок при звільненні з ним повністю проведений 20.06.2025.
Від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав наявності в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду справи №400/8264/25 між одними і тими ж сторонами, з тих самих підстав, та з того самого предмету .
Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, спираючись на наявність рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року у справі №400/10245/25, яким вже зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку сум - з 19.06.2025 по 24.06.2025 року, які належали до виплати позивачу на час звільнення.
Ухвалою суду від 21.05.2026 в задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі відмовлено.
За відсутності клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, суд розглянув справу 21.05.2026 в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 27.09.2019 по 19.06.2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.06.2025 № 67-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп."г" п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №153 ОСОБА_1 з 19.06.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
24.06.2025 згідно розрахунково-платіжної відомості №262 позивачу надішли кошти у сумі 116668,81 гривень, з яких: грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,354 грн, грошова компенсація за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 гривень.
27.06.2025 позивач звернувся до Військової частини із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні 24.06.2025 по виплаті грошового забезпечення у розмірі 166668,81 грн.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 14.07.2025 №350/174/308/1355/пс повідомила позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати середнього заробітку.
Позивач вважає, що відповідачем несвоєчасно нараховано та виплачено йому грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,35 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошову компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 гривень, а тому відповідач у відповідності з ст. 117 КЗпП України повинен виплатити його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.
Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» тощо.
Разом з тим, спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум.
Отже, в даному випадку вірним є застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа № 340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа № 826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа № 824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа № 2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Також, у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Як вже було встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.06.2025 року
На підставі наказу №153 від 19.06.2025 відповідачем згідно розрахунково-платіжної відомості №262 від 20.06.2025 нараховано до остаточного розрахунку при звільненні позивача суму 118445,50 грн (з відрахуванням військового збору 116668,81 грн), яка включає в себе грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,35 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошову компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 гривень, та передано до Державної казначейської служби платіжну інструкцію №847 (внутрішній № 431359240) від 20.06.2025 року на суму 589566,89 грн, що включає в себе суму 116668,81 грн (грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,35 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошову компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 грн), яка була оплачена 04.06.2025, про що міститься відомості на платіжній інструкції.
Таким чином, суд встановив, що позивачу 24.06.2025 було виплачено 589566,89 гривень в якості остаточного розрахунку при звільненні, що включає в себе: 116668,81 грн (грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі 13891,76 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 21934,35 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 та 2025 роки у розмірі 31439,24 грн, грошову компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 51180,15 грн).
Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Збройних Сил України та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тому отримує бюджетні асигнування від головного розпорядника бюджетних коштів (у розумінні положень ст. 22 Бюджетного кодексу України), яким є Міністерство оборони України.
Згідно ст. 15 Закону України “Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством.
Позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.06.2025 року. Військова частина НОМЕР_1 20.06.2025 (наступного дня з дня виключення позивача із забезпечення) нарахувала остаточних розрахунок та подала до казначейської служби платіжну інструкцію №847 від 20.06.2026 для оплати.
За таких обставин, відповідач вжив всіх заходів для своєчасного проведення необхідних розрахунків із позивачем, що підтверджується належними та допустимими доказами, а затримка розрахунку з 20.06.2026 по 24.06.2026 (тобто 4 календарні дні) відбулась не з вини відповідача. А тому відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу законів про працю, оскільки у цьому випадку не було невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові належних йому сум.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд,
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 21.05.2026