справа №380/9714/26
з питань забезпечення позову
20 травня 2026 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в письмовому порядку заяву позивача про забезпечення позову у справі № 380/9714/26 за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Сапуцького Романа Ярославовича в інтересах держави Державної інспекції архітектури та містобудування України, Львівської міської ради до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач - Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України та Львівської міської ради до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради наказ № 495 від 16.07.2025 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на «Нове будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 ».
18.05.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_1 ), будь-яким особам та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:04:006:0113;
- заборонити ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_1 ), будь-яким особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду в справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:04:006:0113;
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради та іншим органам прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, видачу сертифіката, реєстрацію декларацій про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкта «Нове будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 »
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що відповідно до п. 1 вказаного Наказу №495 будівництво заплановано на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:04:006:0113.
Відповідно до даних Містобудівного кадастру м. Львова (https://mbk.city- adm.lviv.ua/) будівництво заплановано за санітарно-гігієнічним регламентом в зоні САН-2. Вказана інформація узгоджується із листом Львівської міської ради №39- вих-131844 від 12.09.2025.
Відповідно до 3.4.3 Плану зонування території м. Львова в підзоні САН-2, в межах санітарно-захисних зон від залізниць, аеропорту, магістральних вулиць та доріг не допускається розміщувати: житлові будинки; дитячі дошкільні заклади; загальноосвітні школи; установи охорони здоров'я та відпочинку; спортивні споруди (відкриті); парки.
План зонування м. Львова встановлює імперативну та безумовну заборону на розміщення в зоні САН-2 житлового будівництва.
Пункт 3.4.3 Плану зонування території м. Львова (пояснювальна записка) не передбачає житлового будівництва в межах зони САН-2, як допустимого виду забудови, а відтак архітектурно-містобудівна рада своїми рішеннями не уповноважена надавати погодження такого будівництва.
При наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на «Нове будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 » були порушені вимоги Плану зонування території м. Львова в частині будівництва житлового будинку в межах підзони САН-2.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Таким чином, на теперішній час Наказ №495 від 16.07.2025 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на «Нове будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 » є чинним та не вичерпав свою дію, а отже може бути визнаний протиправним з мотивів його невідповідності Законам України та скасований.
У випадку, якщо реєстрація права власності відбудеться до розгляду судом даної справи, необхідно буде змінювати та доповнювати позовні вимоги, що не є можливим на усіх стадіях судового розгляду справи, чи перегляду рішення суду. Відповідні дії унеможливлять захист прав та інтересів держави за даним позовом та значно ускладнять його судовий розгляд, зумовлять необхідність пред'явлення нових позовів до відповідача та залучення нових відповідачів.
У разі задоволення позову прокурора - необхідно буде вживати додаткові заходи з метою усунення порушення висотності, пред'являти інші відповідні позови до власників будівництва або квартир.
Такий захід забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, пов'язаних із проведенням будівельних робіт та введенням об'єкта в експлуатацію попередить додаткові втрати, ускладнення розгляду даної справи, виконання рішення суду та захисту порушених прав та інтересів держави та суспільства, матиме превентивне значення для захисту культурної спадщини.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Продовження будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та реєстрація права власності не лише призведе до ускладнення розгляду даної справи, але фактично унеможливить ефективний захист інтерес держави, але й створює передумови для набуття фізичними та юридичними особами прав на майно, будівництво якого здійснюється із істотними порушеннями вимог законодавства.
Продовження будівництва без належної оцінки його законності створює ризик непоправної шкоди для необмеженої кількості осіб, оскільки спаплюження культурного надбання Українського народу є зазіханням на історію та культуру в цілому, а з урахуванням міжнародного статусу м. Львова - має міжнародне значення.
Зведення об'єкта будівництва на підставі дозволу, законність якого оскаржується, може призвести до фактичного завершення будівництва або значного прогресу, що унеможливить або значно ускладнить реалізацію судового рішення.
У такому випадку може постати питання про знесення вже збудованого об'єкта; фактичне завершення будівництва нівелює правовий сенс судового захисту - правопорушення буде закріплено у матеріальному середовищі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Слід зазначити, що у разі будівництва та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна на спірній земельній ділянці, рішення у цій справі виконати буде неможливо, а відтак неможливо буде належно захистити порушені інтереси держави.
Згідно з принципом превентивності, визнаним у містобудівному праві, органи державної влади та суди повинні діяти на упередження шкоди, а не чекати її настання. Заборона будівництва до моменту розгляду справи відповідає саме цьому принципу.
При обранні судом належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 915/1567/21).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Водночас, відсутність забезпечення позову у цій справі створює передумови для здійснення забудови земельної ділянки з подальшою реєстрацією права власності на збудовані об'єкти нерухомості, а тому належний захист інтересів держави стане неможливим без нових звернень до суду (у тому числі з позовами про знесення об'єктів будівництва та звільнення земельної ділянки).
У цій справі за змістом позовних вимог позов подано задля повернення спірної земельної ділянки у володіння та користування власника із притаманними їй наразі ідентифікуючими ознаками та особливостями (кадастровий номер та межі, вільних прав та забезпечення в подальшому можливості розпорядитися цією земельною ділянкою).
Відтак, вчинення дій щодо забудови земельної ділянки, а відтак зміни її ідентифікуючих ознак, набуття речових прав щодо земельної ділянки іншими особами з подальшою реєстрацією цих речових прав ускладнюють виконання рішення суду у разі задоволення позову, а запропоновані заходи забезпечення запобігають цьому, що засвідчує адекватність та співмірність цих заходів. Тобто, у даному випадку існує прямий зв'язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Зокрема, у постановах від 01.09.2025 у справі №907/47/25, від 10.10.2023 у справі № 916/1083/23 Верховний Суд погодився, що вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки, а також вчинення реєстраційних дій протягом розгляду справи з високим ступенем ймовірності унеможливить виконання та дієвість рішення суду, зумовить необхідність ініціювання інших судових процесів чи понесення додаткових витрат, тож ефективність захисту та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову буде втрачена.
Враховуючи наведене, сукупність дій, зокрема отримання містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва, реєстрація Повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЛВ051250918911, фактичне виконання будівельних робіт, переконливо свідчать про вчинення комплексу дій, спрямованих на підготовку та проведення будівництва, які в будь-який момент можуть спричинити неможливість захисту порушеного права в цьому одному провадженні.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного:
Згідно із ст. 150 КАС України:
1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
3. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
4. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно із ст. 151 КАС України:
1. Позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
2. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із ст. 154 КАС України:
1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
2. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
3. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
4. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
5. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
6. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
8. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Позивач в позовній заяві просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради наказ № 495 від 16.07.2025 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на «Нове будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 ».
Забезпечити позов прокурор просить з підстав, що:
- будівництво заплановано за санітарно-гігієнічним регламентом в зоні САН-2;
- план зонування м. Львова встановлює імперативну та безумовну заборону на розміщення в зоні САН-2 житлового будівництва;
- спірний наказ є чинним та не вичерпав свою дію;
- якщо реєстрація права власності відбудеться до розгляду судом даної справи, необхідно буде змінювати та доповнювати позовні вимоги;
- відповідні дії унеможливлять захист прав та інтересів держави за даним позовом та значно ускладнять його судовий розгляд, зумовлять необхідність пред'явлення нових позовів до відповідача та залучення нових відповідачів;
- у разі задоволення позову прокурора - необхідно буде вживати додаткові заходи з метою усунення порушення висотності, пред'являти інші відповідні позови до власників будівництва або квартир;
- продовження будівництва без належної оцінки його законності створює ризик непоправної шкоди для необмеженої кількості осіб, оскільки спаплюження культурного надбання Українського народу є зазіханням на історію та культуру в цілому, а з урахуванням міжнародного статусу м. Львова - має міжнародне значення;
- з принципом превентивності, визнаним у містобудівному праві, органи державної влади та суди повинні діяти на упередження шкоди, а не чекати її настання;
- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб;
- відсутність забезпечення позову у цій справі створює передумови для здійснення забудови земельної ділянки з подальшою реєстрацією права власності на збудовані об'єкти нерухомості, а тому належний захист інтересів держави стане неможливим без нових звернень до суду;
- за змістом позовних вимог позов подано задля повернення спірної земельної ділянки у володіння та користування власника із притаманними їй наразі ідентифікуючими ознаками та особливостями;
- вчинення дій щодо забудови земельної ділянки, а відтак зміни її ідентифікуючих ознак, набуття речових прав щодо земельної ділянки іншими особами з подальшою реєстрацією цих речових прав ускладнюють виконання рішення суду;
- фактичне виконання будівельних робіт, переконливо свідчать про вчинення комплексу дій, спрямованих на підготовку та проведення будівництва, які в будь-який момент можуть спричинити неможливість захисту порушеного права в цьому одному провадженні.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Крім того, відповідно до приписів частини п'ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Позивачем не надано суду до заяви про вжиття заходів забезпечення позову жодних належних та допустимих доказів, для того щоб пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, що такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог.
Враховуючи предмет та підстави поданого позивачем позову судом не враховуються аргументи для вжиття заходів забезпечення такого позову, а оцінку спірному рішенню буде надано судом за результатами розгляду справи по суті.
В заяві про забезпечення позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, з огляду на що, суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
За таких обставин клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 18.05.2026 року - відмовити.
Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Гавдик З.В.