з питань залишення позову без розгляду
21 травня 2026 рокусправа № 461/1200/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області (місцезнаходження: вул.Дудаєва, 19, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ:38007573), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену в листі від 25.08.2025 №1300-5504-8/110420, у поверненні позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченої при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 08.03.2024 №1103;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оформити та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (подання) про повернення з державного бюджету України на користь позивача помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7500 грн.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2026 адміністративну справу №461/1200/26 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 27.03.2026.
Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючу суддю Братичак У.В.
Ухвалою судді Братичак У.В. від 01.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач придбав квартиру ще 08.03.2024, тоді як до суду з цим позовом звернувся лише 27.03.2026.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує таке.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 згаданої статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.
Зокрема, відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України № 400/97-ВР від 26.06.1997 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абз.1, 2, 3 п.9 ст.1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання вказаного Закону регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998, зі змінами, які внесені постановою КМ України № 866 від 23.09.2020 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020р.
Пунктом 15-1 Порядку № 1740 передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п.п.15-2, 15-3 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, починаючи з 26.09.2020, шляхом внесення змін до Порядку № 1740 законодавець визначив дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
Для цього фізична особа має подати нотаріусу такі обов'язкові документи:
1) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з місця проживання (після 1992 року).
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона має право подати до органу ПФ України заяву про повернення коштів з бюджету.
Звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме платник повинен надати докази на підтвердження того, що помилився, коли сплачував збір, - передбачені пп.«в» п.15-2 Порядку № 1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше.
Відповідно до п.7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затв. постановою правління ПФ України № 21-2 від 27.09.2010, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, виключно на органи ПФ України покладено обов'язок прийняття рішень про наявність чи відсутність підстав для повернення коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування, при цьому право на повернення збору реалізується лише в межах відповідної процедури (пред'явлення позову про стягнення з бюджету надміру сплаченого збору свідчить про неналежний спосіб захисту в цих правовідносинах).
Згідно з п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок № 787), повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.08.2025 позивач звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області зі заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7500 грн, до якої долучила підтверджуючі документи.
Листом від 25.08.2025 ГУ ПФ України у Львівській області відмовило позивачу повідомило позивача про відсутність підстав для повернення коштів.
Питання дотримання строку повернення збору зі сторони пенсійного органу не піднімалося.
Водночас, із змісту заявленого позову слідує, що предметом оскарження є саме відмова пенсійного органу та зобов'язання сформувати подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В розглядуваному випадку суд виділяє строк звернення до суду (який регламентований нормами КАС України) і строк повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (який врегульований нормами матеріального права (за аналогією) - заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України)).
З огляду на викладене, суд вважає, що за діючого правового регулювання розглядуваних правовідносин, про порушення своїх прав в рамках процедури повернення з бюджету відповідних коштів позивач міг дізнатися лише після отримання рішення пенсійного органу про наявність чи відсутність підстав для повернення коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування.
До цього часу позивач мав обґрунтовані очікування про те, що пенсійний орган після представлення платником доказів на підтвердження того, що він помилився, коли сплачував збір (відповідні документи передбачені пп.«в» п.15-2 Порядку № 1740), добросовісно вживатиме заходи для повернення помилково сплачених коштів.
Отже, строк звернення до суду із розглядуваним позовом розпочався з дати отримання відмови пенсійного органу, яка не дозволила розпочати процедуру повернення збору.
На переконання суду, за таких обставин, які підтверджені документально, позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду із розглядуваним позовом, відлік якого необхідно обраховувати з дати отримання першої відмови пенсійного органу (лист від 25.08.2025).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 380/17327/25.
З огляду на вказане, доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.
Додатково суд звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ «Іліан проти Туреччини»).
За таких обставин, суд приходить висновку, що у даній справі відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені ст.240 КАС України. Відтак, клопотання представника відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 3, 121, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна