20 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/20060/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, у якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України щодо не виплати ОСОБА_1 розрахункових коштів при звільненні з військової частини військової служби Збройних Сил України згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.04.2025 № 116я;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України виплатити ОСОБА_1 заборговані розрахункові кошти при проведенні розрахунку при звільненні з військової частини військової служби Збройних Сил України згідно з наказом від 13.04.2025 року № 116я, в загальній сумі 1 575 208 гривень (середній заробіток за період з серпня 2024 року по квітень 2025 року = 194 944 гривень, компенсація за невикористані відпустки за 2022, 2023, 2024 роки = 64 974 гривень, за час затримання виплати середнього заробітку при звільненні з військової служби = 86 632 гривень, за період лікування 10 місяців після поранень = 1 000 000 гривень, не виплачений середній заробіток за час лікування (щомісячне грошове утримання) в сумі 210 658 гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 26.07.2023 отримав бойове поранення, з приводу якого проходив тривале лікування у різних медичних закладах, оглядався військово-лікарською комісією та продовжує лікування за місцем проживання. 13.04.2025 позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я, при цьому при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку. Неодноразові звернення позивача з приводу виплати йому заборгованості не дали бажаного результату, тому позивач змушений звернутися з вказаним позовом до суду.
Від відповідача відзив не надходив.
Натомість відповідач надіслав додаткові пояснення, у яких, зокрема, просив позовну заяву залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Крім того вказав, що позовні вимоги військовою частиною НОМЕР_1 не визнаються повністю. Зокрема зазначає, що документально підтверджені періоди лікування позивача: з 26.07.2023 по 31.07.2023 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №11569); з 01.09.2023 по 24.10.2023 (виписний епікриз №2807); з 30.11.2023 по 25.01.2024 (виписний епікриз №3916); з 06.03.2024 по 28.03.2024 (довідка-виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №601848). Отже, твердження позивача про період лікування у строк близько 10 місяців не знаходить свого підтвердження та є таким, що не відповідає дійсності. Також зазначає, що 25.01.2024 позивачу було виплачено грошові кошти у сумі 328311,23 грн.; вказана сума включає в себе додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 гривень за підтверджені періоди лікування позивача.
Також зазначає, що позивач отримував грошове забезпечення включно по серпень місяць 2024 року, однак був безпідставно відсутній за місцем несення служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 25 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 26 січня 2024 року по 05 березня 2024 року, з 28 квітня 2024 по 03 лютого 2025 року. Таким чином позивачу безпідставно було виплачено грошові кошти у розмірі 84443,23грн. При цьому, свою відсутність на військовій службі у зазначені періоди позивач жодними медичними документами не підтвердив, у зв'язку з чим 20 вересня 2025 року наказом військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №303 було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №116 від “13» квітня 2025 року, а саме пункт 2. Саме на підставі вказаного наказу позивача звільнено з військової служби, а також здійснено розрахунок належних до виплати грошового забезпечення та, з урахуванням безпідставно виплачених коштів, позивачу було нараховано і виплачено при звільненні 1742,54 грн. Враховуючи, що вказаний наказ в судовому порядку не скасований, представник відповідача наполягає на правильності проведеного розрахунку та просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження).
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач 15.07.2022 був призваний на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
26.07.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Оріховського району Запорізької області, в результаті мінометного обстрілу позицій зі сторони противника, позивач отримав бойове поранення та проходив тривале лікування в різних медзакладах, оглядався військово-лікарською комісією.
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №116я від 13.04.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини за станом здоров'я.
При звільненні з військової служби йому було виплачено всього 1742,54 грн. На неодноразові звернення позивача до в/ч НОМЕР_1 та військової прокуратури кошти також виплачені не були, а військовою частиною лише надіслано формальні відписки №1788 від 06.05.2025 та №8727/4888 від 25.06.2025.
Вважаючи дії відповідача щодо при звільнення його зі служби без проведення повного розрахунку протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частини першої та другої статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади яких комплектуються військовослужбовцями.
За приписами пункту 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ установлено, що передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 затверджено Інструкції з діловодства у Збройних Силах України (далі - Інструкція №40).
Згідно з пунктом 2.3.4 Інструкції №40 накази по стройовій частині видаються з питань щодо, зокрема, зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них, відрахування курсантів від подальшого навчання.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2023, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Оріховського району Запорізької області, в результаті мінометного обстрілу позицій зі сторони противника, позивач отримав бойове поранення та проходив стаціонарне лікування:
з 26.07.2023 по 31.07.2023 - у КНП "МЛЕ та ШМД" Запорізької міської ради (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №11569);
з 01.09.2023 по 24.10.2023 - у КПП "МЛШМД" КМР м. Кропивницький (виписний епікриз №2807);
з 30.11.2023 по 25.01.2024 - у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) (виписний епікриз № НОМЕР_3 );
з 06.03.2024 по 28.03.2024 - у ДУ "Інститут травматології і ортопедії НАМН України" (довідка-виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №601848).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2025 №116 позивача виключено зі списків особового складу з 13.04.2025 та знято з усіх видів забезпечення.
Також у вказаному наказі зазначено: "Виплатити грошове забезпечення до 20 лютого 2025 року (з 20 жовтня 2023 року зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як такий що перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, перебував на лікуванні по 20 лютого 2025 року (свідоцтво про хворобу №122-т видане 20.02.2025 госпітальною військово-лікарською комісією травматологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ»).
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2025 №303 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 та викладено пункт 2 в такій редакції:
“3. Солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього водія 5 розрахунку З гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу (по особовому складу) від 26.03.2025 № 61-РС, відповідно до підпункту “б» (за станом здоров'я) - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у відставку, вважати, що справи та посаду здав і направити для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З “13» квітня 2025 року виключений зі списків особового складу.
З “13» квітня 2025 року зняти зі всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення знятий з “30» березня 2024 року у зв'язку з вибуттям у відпустку за станом здоров'я по рішенню ВЛК.
Не зараховувати термін безпідставної відсутності у військовій частині з “01» серпня 2023 року по “31» серпня 2023 року, з “25» жовтня 2023 року по “31» жовтня 2023 року, з “26» січня 2024 року по “05» березня 2024 року, з “28» квітня 2024 по “03» лютого 2025 року до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
Вислуга років станом на 13.04.2025 року становить: календарна - 02 роки 09 місяців 08 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів.
Виплатити грошове забезпечення до “20» лютого 2025 року (з “20» жовтня 2023 року зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як такий що перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, перебував на лікуванні по “20» лютого 2025 року (свідоцтво про хворобу № 122-т видане 20.02.2025 госпітальною військово-лікарською комісією травматологічного профілю НВМКЦ “ГВКГ').
Не нараховувати та не виплачувати грошове забезпечення за період з “01» серпня 2023 року по “31» серпня 2023 року, з “25» жовтня 2023 року по “31» жовтня 2023 року, з “26» січня 2024 року по “05» березня 2024 року, з “28» квітня 2024 по “03» лютого 2025 року (включно) у зв'язку із безпідставною відсутністю у військовій частині.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17.09.2014 №460 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 (чотири) відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний (шістнадцять повних) календарний місяць служби.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, за 2023 рік використана терміном 05 діб (з 03.05.2023 по 07.05.2023), за 2024 рік не надавалась, за 2025 рік не надавалась, відпустка за сімейними обставинами не надавалась.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошові компенсації за 13 (тринадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 (двадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та за 25 (двадцять п'ять) діб щорічної основної відпустки за 2025 рік.
Згідно з пунктом З розділу XXXI “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року №260 компенсувати не використану додаткову відпустку учасникам бойових дій за 2025 рік терміном 14 (чотирнадцять) діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків частини.
Відповідно до розділу XXIII пункту 1 наказу Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 №260»Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік в розмірі 21 657 (Двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) гривень 98 копійок.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, за 2025 рік не отримав.
Військовими перевізними документами не забезпечувати.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
3187223397 06.04.1987 р.н.
Служба у Збройних Силах України
з 27.04.2006 по 26.04.2007 та
з 15.07.2022 по 13.04.2025.
Підстава: рапорти солдата ОСОБА_1 від 18.03.2025 № 4449 і від 12.04.2025 № 6091, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 видане 31.03.2025, наказ командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу (по особовому складу) від 26.03.2025 № 61-РС та обхідний лист від 13.04.2025.»
Начальнику служби - головному бухгалтеру фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення згідно чинного законодавства".
Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача, саме на підставі наказу від 20.09.2025 №303 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено розрахунок належних до виплати позивачеві сум грошового забезпечення та з урахуванням утримання безпідставно виплачених грошових коштів виплачено 1742,54 грн.
Матеріали справи не містять доказів того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 №303 оскаржено позивачем чи зазначений наказ скасовано в установленому порядку.
В межах даної справи позивачем також не оскаржується вказаний наказ, тому судом не досліджується питання його правомірності.
Таким чином, оскільки до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 13.04.2025 № 116 внесено зміни наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 №303, на підставі якого позивачу здійснено перерахунок виплати грошового забезпечення, наказ є чинним та ніким не скасований, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування та виплату розрахункових коштів при звільненні з військової частини військової служби Збройних Сил України згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.04.2025 № 116.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
20.05.26