Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 травня 2026 року Справа№200/1728/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 15.12.2024 року по 19.12.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 15.12.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 19.12.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати, індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2024 року по 19.12.2025 року, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2024 року по 19.12.2025 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023- 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 28 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки, передбачену статтею 16 Закону України № 504/96-ВР від 15.11.1996 «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України № 3551-ХII від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 28 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки, передбачену статтею 16 Закону України № 504/96-ВР від 15.11.1996 «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України № 3551-ХII від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 04.08.2023 року по 14.12.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з 15.12.2024 переведений до військової частини НОМЕР_1 , де продовжив проходити військову службу.
Станом на момент виключення з особового складу Військовий частини НОМЕР_1 відповідач не провів розрахунків з позивачем щодо:
- нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 15.12.2024 року по 19.12.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2024, 01.01.2025, адже грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року
- виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2024 року по 19.12.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
- грошової компенсації за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023- 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.- компенсацію за невикористані 28 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки, передбачену статтею 16 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
Визначення позивачу розміру грошового забезпечення в період з 15.12.2024 по 18.06.2025 виходячи з розміру розрахункової величини 1762 гривні та в період з 19.06.2025 по 19.12.2025 виходячи з розміру розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року є правомірним.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Оскільки закон визначив саме 1 січня 2024 року як дату, з якої починається обчислення індексу споживчих цін, то базовим місяцем для такого обчислення відповідачем застосовано грудень 2023 року.
Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року опублікований 10 липня 2024 року, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103%, індексацію грошового забезпечення військова частина почала нараховувати відповідно до положень ст.2 Закону №1282-ХІІ та пункту 4 Порядку №1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (на 2024 рік - 3028 гривень), починаючи з серпня 2024 року.
Індекс споживчих цін за жовтень 2024 року опублікований 08 листопада 2024 року, і наростаючим підсумком з липня по жовтень перевищив 103%- індексація нарахована у грудні 2024 року.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Тобто базовим місяцем для такого обчислення індексу споживчих цін у 2025 році закон визначив січень 2025 року.
Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за травень 2025 року опублікований 10 червня 2025 року, і наростаючим підсумком з лютого по травень перевищив 103% - індексація позивачу нарахована у липні 2025 року.
Передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до положень пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку не включаються до розрахунку розміру компенсації не невикористані дні відпусток.
У задоволенні позову просив відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В період з 20.03.2026 по 30.03.2026 та з 01.05.2026 по 04.05.2026, 08.05.2026, головуюча по справі суддя перебувала у відпустці.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Позивач проходив військову службу у відповідача з 15.12.2024 по 19.12.2025.
Вказана обставина сторонами визнається та підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
За вказаний період грошове забезпечення позивача обраховувалось, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 березня 2018 року.
Вказана обставина сторонами визнається.
Відповідно до наданих відповідачем довідок, позивачу у 2024 році виплачена індексація грошового забезпечення за серпень -листопад у розмірі 130,20 грн щомісячно.
За 2025 рік - 254,35 грн - в січні, за серпень-грудень - по 133,23 грн щомісячно.
В січні 2026 року - 81,66 грн.
Відповідно до наданої відповідачем довідки, при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 не враховувалась.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСОВУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 1 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 (з 29.10.2020) пункт 4 Постанови №704 почав діяти у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (набрала чинності з 20.05.2023) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, починаючи з 20.05.2023, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні.
Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
З системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, пункт 2 постанови № 481 втратив чинність з 18 червня 2025 року, й саме з цієї дати не можуть застосовуватися приписи, що втратили чинність.
Оскільки в період з 20.05.2023 по 17.06.2025 пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був керуватись цією нормою при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення.
При цьому підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
Проте в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними; визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Однак, внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 у вказаному періоді.
Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 у справі № 280/8083/24, від 30.06.2025 у справі № 460/3942/24, від 02.07.2025 у справі № 240/29489/23, від 03.07.2025 у справі № 360/152/24.
В указаних постановах Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Відступу від наведеної позиції Верховний Суд не здійснював, що обумовлює висновок про чинність відповідних положень Постанови № 481 до 18 червня 2025 року. У постанові від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Так, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 за наслідками перегляду вказаного рішення суду, отже Постанова № 481 вважається такою що втратила чинність саме з цієї дати.
Як наслідок, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків до 18.06.2025, оскільки в межах спірного періоду відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24.
Таким чином, з 20.05.2023 по 17.06.2025 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховувались виходячи з розміру сталої величини - 1762 грн.
Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 18.06.2025 по 19.12.2025.
Щодо індексації грошового забезпечення позивача.
Частиною третьою статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотки. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 ( в редакції, що діє з 28.02. 2018 зі змінами згідно з Постановою КМУ № 278 від 31.03.2021) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
У разі зростання посадового окладу (тарифної ставки) з січня 2024 року, сума індексації заробітної плати має визначатись з урахуванням положень пункту 5 Порядку № 1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.
Отже, у разі зростання посадового окладу (тарифної ставки) з січня 2024 року, сума індексації заробітної плати має визначатись з урахуванням положень пункту 5 Порядку № 1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.
У разі, якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів здійснюється з січня 2024 року.
Право на індексацію грошових доходів настає, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації 103% (абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078).
Абзацом третім пункту 1-1 Порядку № 1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстат і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Індекси споживчих цін опубліковані Держстатом в газеті «Урядовий кур'єр» за: - січень 100,4% (№ 31 від 13.02.2024); лютий 100,3% (№ 52 від 12.03.2024); березень 100,5% (№ 74 від 11.04.2024); квітень 100,2% (№ 98 від 14.05.2024); травень 100,6% (№ 119 від 12.06.2024); червень 102,2% (№ 141 від 12.07.2024).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12.07.2024, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103% (103,8% за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місяць підвищення приймається 100%) х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулося підвищення посадових окладів, згідно із Законом № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%)) індексація нараховується в серпні.
Отже, індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення), починаючи з серпня 2024.
Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2023 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Згідно з даними, розміщених на офіційному сайті Державної служби статистики України, щодо індексу споживчих цін (індекс інфляції) індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103%.
У травні 2025 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації 103% і склав 104,4%.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за травень 2025 року, є червень 2025 року, тобто підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у липні 2025 року.
Отже, починаючи з січня по червень 2025 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103 відсотка, відтак відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення не проводиться.
Таким чином, покликання представника позивача на застосування базового місяця - березень 2018 року для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача є хибними та не відповідають чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству.
В свою чергу, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач вірно обраховував поточну індексацію грошового забезпечення позивача у спірний період, що відображено у наданих ним довідках про розмір грошового забезпечення позивача.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, відповідно до якого якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, як місяці останнього підвищення тарифних розрядів військовослужбовців.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід визначений Верховним Судом також в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Разом з тим, відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_5 , позивач у 2018 році військову службу не проходив.
З наведеного слідує і відсутність у нього права на отримання «індексації-різниці».
Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток.
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" прийняв Постанову №168, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, п.1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Пункт 6 розділу XXXI цього порядку визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач перед звільненням з військової служби та на дату розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.
Таким чином, в спірному випадку відсутня умова для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням суми винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, адже позивач її не отримував перед звільненням.
Крім того, на час звільнення позивача зі служби та виникнення права на отримання компенсації за невикористані відпустки, до підпункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 було внесено зміни згідно з Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025, за якими вже міститься застереження щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Таким чином, на час звільнення позивача з військової служби положення Порядку № 260 не передбачали розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням, зокрема, винагороди, визначеної Постановою КМУ № 168.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових, одноразових додаткових видів) за період 18.06.2025 по 19.12.2025 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025.
- зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових, одноразових додаткових видів) за період 18.06.2025 по 19.12.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказаний спосіб суд вважає належним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових, одноразових додаткових видів) за період 18.06.2025 по 19.12.2025 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових, одноразових додаткових видів) за період 18.06.2025 по 19.12.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська