Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 травня 2026 року Справа№200/719/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в АІС «Оберіг» зазначено, що він має порушення правил військового обліку. Причина розшуку/звернення до Нацполіції: «Не уточнили дані до 16.07.2024», дата початку розшуку: «14.07.2025 року». Позивач зауважив, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) була направлена заява з вимогами: вилучити/відізвати/скасувати із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та/або Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію/звернення та/або АІС «Оберіг» про доставлення/розшуку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або, як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» та/або щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та зняти/виключити/скасувати повідомлення/інформацію в АІС «Оберіг» та/ або в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та/або в будь-якому іншому реєстрі «порушення правил військового обліку» відносно позивача, яке відображається в застосунку «Резерв+» та військово-обліковому документі сформованому за допомогою застосунку «Резерв+». Позивач зазначив, що з наданої відповідачем відповіді його заява задоволена не була. Окрім цього на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено безліч скарг, які додаються, але норми закону виконанні так і не були. Позивач зауважив, що з діями відповідача не може погодитись, оскільки відповідно до абзацу 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (КУпАП). Позивач зазначив, що у розшуку він перебуває з 14.07.2025 року в зв'язку із не уточненням даних до 16.07.2024 року, хоча строк притягнення до адміністративної відповідальності усіх військовозобов'язаних за несвоєчасне оновлення даних сплив 17.07.2025 року. Навіть якщо відштовхуватися від дати початку розшуку, то строк притягнення до адміністративної відповідальності скінчився 14.10.2025 року. Таким чином притягнення його до адміністративної відповідальності за те що він не вчасно оновив дані не можливо. А тому, немає необхідність його розшуку та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою складення протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку. Суть порушення правил військового обліку, яке ставиться в провину позивачу, полягає у не оновленні облікових даних, оскільки він перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 і як військовозобов'язаний повинен виконувати правила військового обліку. Відповідач зауважив, що згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань, проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»: громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Згідно цієї норми Позивач повинен був оновити свої зазначені та інші персональні дані до 17.07.2024 року. Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_5 з'ясовано, що позивач не пройшов ВЛК, не оновив, серед інших, свої облікові дані щодо придатності до військової служби. Таким чином, не оновлення своїх облікових даних в повному обсязі є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідач вважає, що факт порушення позивачем правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є цілком доведеним і внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про таке порушення з боку позивача є правомірним та не підлягає скасуванню. Відповідач зазначив, що факт порушення - не оновлення персональних даних - зафіксований відповідно до пункту 4, Правил військового обліку (додаток до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487); абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань, проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Отже, внесення відповідних службових даних до Реєстру не є «покаранням», а дією з обліку, що не потребує окремого рішення про адміністративну відповідальність. При цьому факт не оновлення даних, тощо, може бути зафіксований до початку формального провадження, у разі відкриття такого провадження. Таким чином, внесення службових даних про не оновлення облікових даних - відповідає вимогам законодавства та базується на положеннях пп. 4, 5 ст. 5 частини першої ст. 6; п. 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Відповідач наголосив, що відмітка «порушник військового обліку» не є персональними даними, що стосуються адміністративного стягнення за порушення, а є службовими даними щодо виконання військового обов'язку. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року ухвалено виправити описку в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №200/719/26. Вважати вірним найменування відповідача - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Представник позивача - адвокат Іванов Олексій Андрійович та відповідач про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність у них реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка в графі «доставлено» та в графі «дата встановлення статусу» зазначено «12.02.2026».
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 виданим Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 25.02.1998 року.
Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією військово-облікового документа Резерв + (від 30.05.2025).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
З наявної в матеріалах справи копії з Резерв+ Військово-облікового документу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судом встановлено наступне, «Порушення правил військового обліку», категорія обліку - військовозобов'язаний; дійсний до 18.12.2026 року; сформовано - 18.12.2025 року; ІНФОРМАЦІЯ_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ВОС - 999, номер в реєстрі Оберіг 151220231320252600016; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; телефон - НОМЕР_4 ; дата уточнення даних - 31.07.2024; в графі «Причина звернення до Нацполіції» - «Не уточнили дані до 16.07.2024» дата звернення 14.07.2025. В нижній частині ВОД зазначено - «Зверніть увагу, що військово-обліковий документ дійсний до зазначеного терміну за умови, що дані вказані у ньому не змінювалися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів. У випадку зміни даних документ втрачає чинність. Завантажуйте мобільний застосунок Резерв+ та користуйтеся завжди актуальним електронним документом.». Інших даних військово обліковий документ не містить.
Судом встановлено, що представником позивача на адресу відповідача було зініційовано заяву від 20.12.2025 року, в якому він просив відповідача: вилучити/відізвати/скасувати із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та/або Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію/звернення та/або АІС «Оберіг» про доставлення/розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або, як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» та/або щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зняти/виключити/скасувати повідомлення/інформацію в АІС «Оберіг» та/або в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та/або в будь-якому іншому реєстрі «порушення правил військового обліку» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке відображається в застосунку «Резерв+» та військово-обліковому документі сформованому за допомогою застосунку «Резерв+».
Відповідачем було надано відповідь від 12.01.2026 року №211 наступного змісту: «Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушник ВО з 14.07.2025, не уточнив вчасно облікові дані (стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). На дату надання відповіді на заяву справа про адміністративне правопорушення не розглядалася, протокол та постанова не складалися. Водночас зазначаємо, що протокол про адміністративне правопорушення складається виключно за особистої присутності порушника не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання. Після складання та підписання протокол надсилається керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для розгляду. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Для актуалізації відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів рекомендуємо громадянину ОСОБА_1 в установленому порядку здійснити запис в електронну чергу та особисто прибути до адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , кабінет № 112).».
Як встановлено судом, представником позивача були скеровані скарги до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.01.2026 року, до Міністерства оборони України від 21.01.2026 року з аналогічним проханням, як і в зверненні від 20.12.2025 року до відповідача, але ним було отримано лише відповідь щодо звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем перебування на обліку (відповідь ІНФОРМАЦІЯ_9 від 28.01.2026 року.).
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив суд:
- визнати протиправними та незаконними дії відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та необхідності його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача та необхідності його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий);
система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об'єктів військового обліку - призовників, військовозобов'язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).
Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Абзацами першим - шостим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_3 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п. 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.3 Порядку №1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За нормами п.15 Порядку №1487, за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»:
- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, відповідним підрозділом розвідувального органу.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Вказаним Порядком №1487 також визначено Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку, далі - Правила) відповідно до яких призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, в тому числі:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633 ІХ від 11.04.2024.
Вказаним Законом статтю 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема частини десятої, встановлено:
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №1487, Національна поліція: за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України; за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі; за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подає у десятиденний строк відомості стосовно відсутності (наявності) судимості у призовників.
В свою чергу, статтею 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку у вигляді накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - у вигляді накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення таких дій, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вигляді накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення таких дій в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до вказаних норм передбачено, що «положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».
За наведеного, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, розшук військовозобов'язаних, призовників або резервістів ІНФОРМАЦІЯ_5 є процедурою встановлення місцезнаходження особи, яка не з'явилася за викликом або ухиляється від виконання обов'язків військового обліку. Наслідком розшуку є примусовий привід особи до ІНФОРМАЦІЯ_5.
Суд зазначає, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно із копією електронного військово-облікового документа «Резерв+» щодо позивача, вбачається: дата уточнення даних - 31.07.2024. Проте наявна інформація про порушення правил військового обліку, причина звернення до Нацполіції - «Не уточнили дані до 16.07.2024» дата звернення «14.07.2025».
Доказів своєчасного уточнення позивачем облікових даних в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року матеріали справи не містять.
Так, ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», не було уточнено персональні дані, в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Доказів зворотного позивачем не надано.
Отже, позивач не оновив персональні дані у визначений законодавством строк, відтак у діях позивача наявне порушення правил військового обліку (щодо не уточнення даних до 16.07.2024).
Крім того, суд враховує, що позивач має статус військовозобов'язаного та потребує проходження базової загальновійськової підготовки, ним не пройдено ВЛК та відсутні відомості про наявність відстрочки.
Позивач заперечує порушення правил військового обліку, зокрема складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтями 210, 210-1 КУпАП, а навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.
У спірному випадку позивача оголошено в розшук у зв'язку з не уточненням даних до 16.07.2024 та на підставі автоматично сформованого звернення до органів Національної поліції від 14.07.2025 року, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
При цьому, доставлення військовозобов'язаного до органу ІНФОРМАЦІЯ_5 в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ІНФОРМАЦІЯ_5, та в другу чергу складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Отже, розшук військовозобов'язаного з метою доставлення / адміністративного затримання оголошений у спірному випадку правомірно та у порядку, визначеному законом.
Доставлення військовозобов'язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення.
Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів сторони позивача про порушення відповідачем порядку винесення протоколу/постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць, є Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017.
За правилами статті 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Сама ж по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.
До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2021 року у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності.
Позиція Верховного Суду полягала у тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При обґрунтуванні такого висновку суд послався, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) у якому зазначено, що поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" не тотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність". Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.
У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань, положення ч. 3 ст. 80 Конституції України розтлумачив так:
"1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину".
Таким чином, притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням ст. 284 КУпАП.
У даній справі, відповідач, на виконання повноважень, передбачених ч. 1 ст. 27 Закону № 3543-ХІІ, п. 79 Порядку №1487 та п. 15 Порядку №560, проінформував органи Національної поліції про вчинення позивачем адміністративного правопорушення (порушення військового обліку), що може в майбутньому мати наслідок у вигляді притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відображення у електронному військово-обліковому документі текстового повідомлення "Порушення правил військового обліку" не вказує на визнання винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже встановлення наявності чи відсутності вини особи буде вирішуватися з дотриманням процедури, передбаченої КУпАП.
Суд окремо зауважує, що заходи адміністративного забезпечення не повинні розцінюватись як факт встановлення винуватості особи.
Захід забезпечення у вигляді адміністративно затримання направлений виключно на доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналіз ч. 3 ст. 38 Закону №2232-ХІІ та п. 4 розділу ІІ Інструкції №80 вказує, що на органи Національної поліції покладено імперативний обов'язок щодо реєстрації звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Під час реєстрації звернення не здійснюється перевірка наявності у діях особи ознак адміністративного правопорушення.
Помилковим буде висновок про те, що звернення до органів Національної поліції потребує встановлення факту притягнення до адміністративної відповідальності, адже звернення в жодному разі не констатує притягнення особи до відповідальності, а навпаки - направлене на складання протоколу/постанови про адміністративне правопорушення, за наслідком чого встановлюється винуватість чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення (після набрання постановою законної сили).
Водночас позовні вимоги позивача мотивовані відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, попри те, що стадія притягнення до адміністративної відповідальності не розпочиналась.
Суд зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, буде вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності за КУпАП, з дотриманням гарантій, передбачених ст. ст.251-252, 254-257, 268, 280 КУпАП, зокрема щодо складання протоколу, з'ясування усіх обставин справи, надання особі можливості надати пояснення та заперечення, а також прийняття уповноваженою посадовою особою мотивованої постанови.
Застосування до особи заходів забезпечення у вигляді адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути оскаржено в порядку, визначеному ст. 267 КУпАП.
Суд у даній справі надає правову оцінку діям відповідача виключно щодо внесення відомостей до Реєстру на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беззаперечно, наведені позивачем доводи щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності повинні бути враховані уповноваженим на те органом (посадовою особою) при складанні адміністративного протоколу як можлива підстава для закриття провадження відповідно до ст. 247 КУпАП. Водночас, п. 22 Порядку №560 передбачено, що крім адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) уточненню підлягають також інші персональні дані.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, особливість провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ч. 1 вказаної статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, у разі притягнення позивача до адміністративної відповідальності та незгоди з таким рішенням, позивач не позбавлений права на оскарження постанови до місцевого загального суду як адміністративного, з дотриманням визначеної законом процедури.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Інші наведені позивачем доводи не спростовують встановлених судом обставин та наведених висновків, тому не впливають на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають відсутні підстави як для стягнення судового збору і судових витрат на правничу допомогу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 травня 2026 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець