Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 травня 2026 року Справа№200/7556/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладену в листі від 24.08.2023 року № 16447-15345/Б-02/8-0500/23 про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання пільг, як учасника війни, щодо знижки 50% плати за користування комунальними послугами, які передбачені статтею 14 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг, з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика, за попередні 9 місяців, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову вказано, що 01.06.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просив надати пільги з оплати житлово - комунальних послуг, як учаснику війни.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в Донецької області від 24.08.2023 року №16447-15345/Б-02/8-0500/23 позивачу відмовлено у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг, про відсутність права на отримання пільг у зв'язку з тим, що середньомісячний дохід позивача перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги.
Вважаючи такі висновки відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, відповідач вказував, що заяву позивача від 01.06.2023 року про надання пільг з оплати житлово - комунальних послуг з урахуванням статусу «учасник війни» та права на отримання пільг з оплати комунальних послуг розглянуто та після електронної звірки отриманих доходів сім'ї встановлено, що середньомісячний дохід на одного члена сім'ї позивача складає 6387,79 грн, що перевищує встановлений граничний розмір податкової соціальної пільги.
Таким чином, позивачу за заявою від 01.06.2023 року винесено рішення про відмову у наданні пільг на комунальні послуги за причиною «Середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільг».
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.11.2021 року.
01.06.2023 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в Донецької області від 24.08.2023 року № 16447-15345/Б-02/8-0500/23 позивачу повідомлено, що його заява від 01.06.2023 року про призначення пільг на житлово-комунальні послуги опрацьована органами Пенсійного фонду України. Винесено рішення про відмову в призначенні пільг, оскільки середньомісячний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги.
Вважаючи, що має право на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України “Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII).
Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги для учасників війни.
Відповідно до пунктів 4-5 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема:
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені, зокрема, пунктом 5 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Частиною третьою статті 14 Закону № 3551-XII передбачено, що площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII статтю 14 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 року №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 року №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 року № 12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частини шостої статті 14 Закону № 3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України.
Отже, з 19.03.2019 року (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону № 3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019 року при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Також суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII від 28.12.2014 року до статті 14 Закону № 3551-XII.
При цьому посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389, суд вважає безпідставними, оскільки ця постанова була прийнята на реалізацію приписів Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", норми якого, як було вказано вище, визнані неконституційними.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлом та комунальними послугами, передбаченими пунктами 4-5 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник війни, оскільки наявність у позивача статусу учасника війни дає йому безумовне право на такі пільги.
Як зазначено у позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, позивач подав заяву до відповідача про надання пільг 01.06.2023 року, а отже саме з цієї дати він має право на пільги, передбачені пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи встановлені обставини справи та обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , як учаснику війни, у наданні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2023 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 9 місяців з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, про наявність права на пільги за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.
Таким чином позов підлягає задоволенню з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , як учаснику війни, у наданні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2023 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 9 місяців з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, про наявність права на пільги за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.
Повне рішення складене 21 травня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч