Рішення від 21.05.2026 по справі 160/6530/26

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуСправа №160/6530/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - відповідач, управління, ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №13 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень, 00 коп.);

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №14 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень, 00 коп.);

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №15 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень, 00 коп.);

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №16 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень, 00 коп.);

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №17 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень, 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначено, що оскаржувані постанови прийняті за відсутності належних фактичних і правових підстав. Позивач зазначила, що вона, будучи розповсюджувачем, а не виробником чи імпортером продукції, вчинила всі залежні від неї дії для виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме: припинила реалізацію товару, вилучила його з обігу, повернула постачальнику та належно повідомила про це відповідача з наданням підтвердних документів. Як зауважила позивач, наведене вище узгоджується також із практикою Верховного Суду наведеною у позовній заяві. Крім того, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що відповідач допустив істотні порушення процедури прийняття спірних постанов, не забезпечивши позивачу реальної можливості бути вислуханою, надати пояснення та домогтися врахування поданих нею документів. Також позивач вважає, що ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не дотрималося вимог щодо законності й пропорційності втручання. Сукупність наведених у позовній заяві обставин, на думку позивача, свідчить, що спірні постанови не відповідають критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського адміністративного суду від 20.03.2026 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.04.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погодився із позовними вимоги ФОП ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Аргументуючи власну позицію, відповідач зазначив, що з повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів управлінням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , як розповсюджувач, не пересвідчилася у здійсненні коригувальних заходів, необхідних для приведення такої іграшки у відповідність із зазначеними вимогами, при цьому повідомивши що продукцію приведено у відповідність. Відповідно до ст. 8 Закону України №2735-VI суб'єкти господарювання зобов'язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом. Натомість, як стверджує відповідач, під час виконання рішення від 22.12.2025 р. №424 про приведення у відповідність мийного засобу ФОП ОСОБА_2 , як розповсюджувач, не забезпечила взаємодію з виробником продукції, найменування якого зазначено на пакуванні продукції. За результатами перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та усунення формальної невідповідності управлінням встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено, у зв'язку з чим ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, як органом ринкового нагляду, прийнято рішення про заборону надання відповідних найменувань продукції на ринку за №11 від 16.02.2026 р. й відповідне рішення отримано представником ФОП ОСОБА_1 особисто 16.02.2026 р. При цьому, відповідач зазначив, що вказане рішення ФОП ОСОБА_1 не оскаржується, як і наявність невідповідностей у продукції, які не були усунені. Натомість, позивач оскаржує лише постанови про накладення штрафів №13, №14, №15, №16, №17 від 02.03.2026 р. за невиконання рішень, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є розповсюджувачем продукції, а не її виробником. Відповідно до Закону позивач мав право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. №424-431 у будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проєкту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб'єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення. Зазначена позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі № 440/539/21. Водночас, як зауважує відповідач, що позивач даним правом не скористалась, вважаючи, що повернення товару постачальнику свідчить про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. За результатами перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області складено протоколи про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» за №№003/1, 0003/2, 0003/3, 0003/4, 0003/5 від 16.02.2026 р. про те що, рішення №№424, 426, 428, 429,431 не може бути визнане результативним. Всі протоколи засвідчені підписом представника суб'єкта підприємницької діяльності за довіреністю - Громова В.О. На виконання положень ст. 32 Закону України «Про адміністративну процедуру» відповідачем 16.02.2026 р. було направлено позивачу лист №5.1/2618 для прийняття участі у розгляді справи про порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», призначене на 02.03.2026 р. о 10:00 год. й цей лист отримано 16.02.2026 р. представником ФОП Матвєєва за довіреністю - Громовим В.О., якому у подальшому також були вручені постанови про накладення штрафних санкцій за №13, №14, №15, №16, №17 від 02.03.2026 р. Відповідач наголошує, що про розгляд справи щодо порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» позивач була повідомлена належним чином, й обґрунтованого клопотання про перенесення розгляду від ФОП ОСОБА_1 не надходило. Представник ФОП Матвєєвої О.С. на слуханні був відсутній. Відповідачем проведено позапланову перевірку стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів й в результаті проведеної перевірки встановлено, що позивачем рішення №№424, 426, 428, 429,431 виконано частково та не може бути визнано результативним. Враховуючи наведене, відповідач, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, та враховуючи принцип пропорційності, застосував до позивача штраф у розмірі, якій передбачено санкцією п.2 та п.3 ч.4. ст. 44 Закону №2735-VI. Стосовно посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 01.11.2023 р.№9-р(ІІ)/2023 у справі №3-53/2022(126/22) визнано п.2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в частині накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян неконституційним та таким, що втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення КСУ цього рішення, відповідач зауважив, що санкція даної статті з урахуванням рішення КСУ визначає штраф в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07.04.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» від представника ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач не погоджується із аргументами відзиву та вважає їх безпідставними. Так, у відзиві наголошується, що повернення товару та надання інформації про постачальника товару ФОП ОСОБА_1 нібито є недостатнім для виконання рішень №424, №426, №428, №429, №431, однак це твердження залишено ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області без належного пояснення, без індивідуалізації щодо кожного з п'яти рішень і без конкретизації того, які саме додаткові дії були доступні позивачу та мали бути нею вчинені. На думку представника позивача, управління ігнорує ключову обставину, а саме: ФОП ОСОБА_1 є розповсюджувачем продукції, а не її виробником чи імпортером. Факт розповсюдження (а не виробництва чи імпортування) підтверджується видатковою накладною №000214 від 01.12.2025 р., згідно з якою продукцію було отримано від ТОВ «Табікс» (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Борищака Майора, буд. 18, офіс 40). Цей факт визнає і сам відповідач у відзиві на позовну заяву (стор. 4). Отже, позивач об'єктивно не мала можливості самостійно привести продукцію у відповідність із встановленими вимогами, оскільки зміна маркування, нанесення знаків відповідності технічним регламентам, зазначення інформації про виробника та імпортера, нанесення попереджень для безпечного користування - все це дії, які входять виключно до компетенції виробника та/або імпортера. Натомість, ФОП ОСОБА_1 вчинила всі дії, які залежали від неї як від розповсюджувача, а саме: припинила реалізацію невідповідної продукції (що також визнано відповідачем щодо повного виконання рішень №425, №427, №430 про тимчасову заборону надання продукції на ринку); повернула всю невідповідну продукцію постачальнику - ТОВ «Табікс», що підтверджується накладною на повернення продукції за №000001 від 14.01.2026 р.; направила постачальнику письмового листа від 14.01.2026 р. з вимогою привести продукцію у відповідність із встановленими вимогами; своєчасно (02.02.2026 р., тобто до спливу встановленого відповідачем строку - 05.02.2026 р.) повідомила орган ринкового нагляду про вжиті заходи з долученням усіх підтвердних документів; надала управлінню повну інформацію про ланцюг постачання, що дозволяла ідентифікувати постачальника продукції. Зазначені вище дії, на думку представника позивача, повністю узгоджуються з обов'язками розповсюджувача, встановленими ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Сам відповідач в Акті перевірки №0003 від 16.02.2026 р. визнав повне виконання позивачем рішень №425, №427, №430 (тимчасова заборона надання продукції на ринку) та кваліфікував їх як «результативні». Наведене, на думку позивача, означає, що відповідач підтвердив факт того, що продукція, стосовно якої було виявлено невідповідності, на момент проведеної управлінням перевірки 16.02.2026 р. у ФОП ОСОБА_1 фактично була відсутня. За цих обставин вимагати від розповсюджувача «приведення у відповідність» продукції, якою він не володіє і яка перебуває у постачальника, позивач вважає нерозумним та фізично неможливим. Натомість, відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснив цю суперечність й не зазначив як саме позивач мала привести у відповідність продукцію, якої в неї вже немає та факт відсутності якої підтверджений самим відповідачем. Одночасно із цим позивач наголошує, що характер виявлених невідповідностей (зокрема, відсутність на продукції контактної поштової адреси виробника, відсутність зареєстрованого комерційного найменування чи торговельної марки імпортера, відсутність знака відповідності технічним регламентам, відсутність попереджень для безпечного користування) є таким, що може бути усунений виключно виробником або імпортером продукції. Розповсюджувач не має ані повноважень, ані фактичної можливості змінити маркування товару, нанести знаки відповідності чи додати інформацію про виробника, якої він не знає. Саме тому Закон №2735-VI розрізняє відповідальність виробника/імпортера та розповсюджувача. Зокрема, ч. 4 ст. 44 цього Закону встановлює різні розміри штрафів для осіб, що ввели продукцію в обіг (виробників, імпортерів), та для розповсюджувачів - саме через те, що обсяг їх обов'язків і можливостей щодо забезпечення відповідності продукції є принципово різним. Як зауважено у відповіді на відзив, ФОП ОСОБА_1 надала управлінню повну інформацію про постачальника продукції ТОВ «Табікс» (з видатковою накладною та накладною на повернення), тому відповідач мав усі підстави та був зобов'язаний здійснити перевірку за ланцюгом постачання, звернувшись до постачальника чи виробника. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач цього не зробив, обмежившись лише формальним висновком про «часткове виконання» рішень розповсюджувачем. Натомість, відповідач не витребував у позивача додаткових документів, не здійснив перевірку постачальника ТОВ «Табікс» і не провів моніторинг результативності обмежувальних заходів за всім ланцюгом постачання. У відзиві на позовну заяву управління робить акцент на тому, що рішення №11 від 16.02.2026 р. позивач окремо не оскаржує. Проте цей довід, а думку представника позивача, не спростовує позовні вимоги у цій справі, оскільки предметом спору тут є постанови про накладення штрафу №13-17 від 02.03.2026 р., а не саме рішення №11. Це різні адміністративні акти з різним предметом правового регулювання та різними юридичними наслідками. Окрім того, представник позивача зауважив, що рішення №11 не було підставою для прийняття оскаржуваних постанов. Посилання відповідача на практику Верховного Суду у справі №440/539/21 представник позивача вважає нерелевантним, а правовий висновок, сформований у цій справі таким, що не підлягає застосуванню до обставин цієї справи. Натомість, з урахуванням факту повернення товару та надання інформації щодо постачальника товару, як стверджує представник позивача, застосуванню підлягають висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 р. у справі №520/6006/21 та від 07.09.2022 р. у справі №440/539/21. Представник позивача не погоджується із доводами відповідача про те, що позивач була належним чином повідомлена про розгляд справи листом від 16.02.2026 р. №5.1/2618, отриманим представником за довіреністю Громовим В.О., оскільки формальне направлення запрошення не тотожне забезпеченню права бути заслуханим (ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Відповідач у відзиві не довів, що ФОП ОСОБА_1 було надано реальну можливість надати пояснення чи заперечення безпосередньо перед прийняттям постанов про накладення штрафу та не підтвердив, що пояснення позивача, надані разом із повідомленнями про виконання рішень, були фактично досліджені та враховані при прийнятті оскаржуваних постанов. При цьому, у спірних постанова відсутні посилання на повідомлення позивача та долучені до них документи. Відсутність особи на слуханні, як наголошує представник позивача, не звільняє адміністративний орган від обов'язку дослідити наявні у справі матеріали та пояснення, надані раніше. Відтак відповідач мав обов'язок дослідити повідомлення позивача, долучені документи та надати їм належну оцінку в мотивувальній частині постанов. Також у відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача посилається на невідповідність оскаржуваних постанов (мотивувальні частини) вимогам ч. 2 ст. 72 Закону «Про адміністративну процедуру», оскільки у цих постановах відсутні відомості щодо: оцінки дій позивача щодо виконання нею рішень (повернення товару, повідомлення постачальника, надання документів); аналізу повідомлень ФОП ОСОБА_1 та долучених до них доказів; результатів перевірки за ланцюгом постачання (або відомостей, що така перевірка взагалі проводилась); мотивів, з яких повернення товару постачальнику не визнано належним способом виконання рішень; оцінки того, чи мала позивач, як розповсюджувач, реальну можливість самостійно привести продукцію у відповідність. Згідно зі статтею 3 Закону №4448-VI органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам забороняється здійснювати щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом. Оскільки предметом перевірки була нехарчова продукція, на спірні правовідносини поширюються обмеження, встановлені Законом №4448-VI, то у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки позивача - платника єдиного податку. Також у відповіді на відзив на позовну заяву зауважено, що спеціальний порядок, встановлений Законом №2735-VI, не скасовує базових принципів: право бути заслуханим, пропорційність, мотивованість, презумпція правомірності тощо.

10.04.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» від ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що з повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів управлінням було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , як розповсюджувач, не пересвідчилася у здійсненні коригувальних заходів, необхідних для приведення такої іграшки у відповідність із зазначеними вимогами, при цьому повідомивши що продукцію у приведено у відповідність. Відповідно до ст. 8 Закону України №2735-VI суб'єкти господарювання зобов'язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом. ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області стверджує, що позивач відповідно до Закону мала право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. №424-431 в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проєкту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб'єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення. Зазначена позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі № 440/539/21. Однак, як вже зазначалось у відзиві на позов, позивач даним правом не скористалась, вважаючи, що повернення товару постачальнику свідчить про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Крім того, законодавство не передбачає такого виду виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, які «залежні від позивача». Відповідач повторно наголосив, що він не заперечує проти факту повернення ФОП ОСОБА_1 відповідної продукції, й управління також не стверджувало про обов'язок позивача, як розповсюджувача, привести продукцію у відповідність. Також відповідач зауважив, що згідно чинного законодавства проведення чи не проведення перевірки за ланцюгом постачання не звільняє позивача від виконання обов'язків розповсюджувача продукції. При цьому, відповідач наполягає, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 07.09.2022 р. по справі №440/539/21, є релевантною щодо спірних правовідносин. Повторно відповідач зауважив про те, що позивачу було направлено лист від 16.02.2026 р. №5.1/2618 про розгляд матеріалів перевірки, в той же день лист отримано представником позивача за довіреністю Громовим В.О., а позивач про розгляд справи повідомлена належним чином, обґрунтованого клопотання про перенесення розгляду від неї не надходило. Водночас, на слухання ані позивач особисто, ані її представник не з'явилися. При цьому, відповідач зауважує, що вказані особи не обмежувались ані в особистій участі задля надання пояснень, а ні в наданні письмових клопотань, пояснень, заперечень, проте позивач зазначеними правами не скористалась. Також незрозуміло яким чином відповідач має довести «факт надання ним реальної можливості надання пояснень чи заперечень». Крім того, висновки Позивача є взаємовиключними, оскільки після твердження про позбавлення можливості надати пояснення та заперечення, позивач стверджує про ненадання відповідачем належної оцінки наданим позивачем документам. Користуючись своїми дискреційними повноваженнями, та враховуючи принцип пропорційності, відповідач застосував штраф у розмірі, який передбачено санкцією п.2 та п.3 ч.4. ст. 44 Закону №2735-VI, а санкція вказаної статті є фіксованою та не передбачає можливість самостійного встановлення її розміру відповідачем. Щодо доводів позивача про недотримання управлінням вимог щодо мотивування адміністративного акту та порушення презумпції правомірності дій особи, застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» відповідач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №2735-V відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються адміністративну процедуру Законом України «Про », при цьому, ст.ст. 23-1, 44 встановлено порядок складання документів під час здійснення заходів ринкового нагляду, а, отже, посилання позивача на приписи Закону України «Про адміністративну процедуру» є безпідставними. У відповіді на відзив позивачем зроблений висновок про те, що невідповідність продукції, яку розповсюджувач не міг усунути, не може вважатися правомірним здійсненням дискреційних повноважень. Відповідач повторно звернув увагу на те, що позивач відповідно до Закону мала право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. №424-431 в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проєкту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб'єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення. Посилання Позивача на відсутність підстав для проведення перевірки з огляду на приписи Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» є безпідставними, оскільки вказаний закон передбачає обмеження щодо проведення заходів саме державного нагляду (контролю), порядок проведення якого передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та відповідно до абз. 2 ст. 2 якого дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, а, отже, ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області проведено заходи державного ринкового контролю позивача за наявності законних підстав на це.

13.04.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» від представника ФОП ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області у запереченнях повторює тезу про право позивача надати пояснення чи заперечення до рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Водночас, відповідач жодним чином не спростовує те, що ФОП ОСОБА_1 фактично вжила всіх заходів, доступних розповсюджувачу, а саме: припинила реалізацію, повернула товар постачальнику; направила постачальнику вимогу усунути невідповідність; своєчасно повідомила відповідача із долученням документів щодо повернення товару, які також містили всі відомості про постачальника. Натомість, представник позивача зауважив, що ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області й надалі не зазначає які конкретно додаткові дії мала вчинити позивач за відсутності у неї продукції. Представник позивача зауважив, що посилання відповідача на можливість ФОП ОСОБА_1 подати заперечення проти рішень управління не має відношення до питання фактичного виконання цих рішень. При цьому, законодавство не передбачає такого виду «виконання» рішення, як подання заперечень до нього. Відповідач у запереченнях стверджує, що він не заперечує проти факту повернення позивачем продукції та зазначає, що управління не стверджувало про обов'язок позивача, як розповсюджувача, приведення продукції у відповідність. Водночас, як наголосив представник позивача, саме на підставі не приведення продукції у відповідність відповідач наклав на позивача штрафи. Ця внутрішня суперечність у позиції відповідача, на думку представника ФОП ОСОБА_1 , лишається без пояснення й фактично підтверджує доводи позивача про відсутність як правових, так і фактичних підстав для накладення штрафу. Додатково у письмових поясненнях представник позивача стверджує, що ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не виконало своїх обов'язків за ч. 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 34 Закону №2735-VI, що вплинуло на обґрунтованість висновку про невиконання рішень. Така позиція, на думку представника позивача, узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду. Підсумовуючи викладене, представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 , як розповсюджувач, вжила всіх залежних від неї заходів, проте відповідач не пояснив які додаткові дії позивач мала вчинити за відсутності продукції та не здійснив перевірку за ланцюгом постачання. Вищенаведене, на думку представника позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення позовної заяви, що буде відповідати як положенням законодавства, так і висновка Верховного Суду, викладеного у постанові по справі №520/6006/21.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець (ФОП) 15.09.2025 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) міститься запис за №2010350000000876372.

Згідно із відомостями ЄДРПОУ, а також доданому до позовної заяви витягу №207306 з реєстру платників єдиного податку позивач має наступні види економічної діяльності (код за КВЕД):

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах;

47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах;

47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах;

47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах;

47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах;

47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах;

47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;

47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів.

У період з 16.12.2025 р. по 19.12.2025 р. на підставі наказу №1101-ПО від 09.12.2025 р. та згідно направлення №1088 від 09.12.2025 р. фахівцями ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області проведено планову перевірку характеристик продукції, яку реалізовувала ФОП ОСОБА_1 та яка знаходилася в магазині «Домовичок» у м.Дніпро на пр. Науки, 120, за результатами якої відповідачем складено Акт перевірки характеристики продукції за №0120 від 19.12.2025 р. (далі - Акт перевірки).

Зі змісту Акта перевірки слідує, під час проведення перевірки характеристик відповідної продукції фахівцями управління виявлено факт розповсюдження позивачем продукції, а саме:

- засіб для миття посуду ТМ FRISK, Яблуко, 500 мл дата виготовлення 27.05.2025 р., штриховий код 4820197122288, на якому не нанесено на зовнішню поверхню пакування чи етикетку написів чіткими літерами, що не змиваються протягом строку придатності такого засобу, із зазначенням (відповідно до законодавства про мови) номера телефону, за якими можна одержати технічний опис інгредієнтів., яка не відповідає встановленим вимогам п. 11 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №717 від 20.08.2008 р.;

- м'яка іграшка брелок «Лабубу», 17 см, штриховий код 6934567890122, на якій та на ярлику якої не вказано контактну поштову адресу виробника, не вказано найменування зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу імпортера згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, не нанесено зображення знаку відповідності технічним регламентам, відсутні чітко видимі, розбірливі, зрозумілі та точні попередження для безпечного користування іграшкою яка не відповідає встановленим вимогам п.п. 10, 19, 36, 38, 44, 45 та п. 1, 2 Додатку 5 «Технічного регламенту безпечності іграшок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151 від 28.02.2018 р.;

- м'яка іграшка-брелок «Лабубу Coca cola» 17 см, штриховий код 6931571047290 - на якій та на ярлику якої не вказано контактну поштову адресу виробника, не вказано найменування зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу імпортера згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, не нанесено зображення знаку відповідності технічним регламентам, відсутні чітко видимі, розбірливі, зрозумілі та точні попередження для безпечного користування іграшкою яка не відповідає встановленим вимогам п.п. 10, 19, 36, 38, 44, 45 та п. 1, 2 Додатку 5 «Технічного регламенту безпечності іграшок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151 від 28.02.2018 р.

Примірник акту перевірки характеристик продукції від 19.12.2025 №0120 отримано представником ФОП Матвєєва О.С. за довіреністю Громовим В.О.

За результатами вказаної вище перевірки посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, від 22.12.2025 р. з зазначенням терміну виконання до 05.02.2026 р.

Згідно вказаних рішень відповідач застосував до відповідної продукції обмежувальні (корегувальні) заходи відповідно до ст.ст. 28-32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст. 12 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а саме:

- обмеження надання продукції (засіб для миття посуду) на ринку до приведення її у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії у ланцюгу постачання із зауваженням, що спосіб приведення визначає виробник (рішення від 22.12.2025 р. за №424);

- обмеження надання продукції (засіб для миття посуду) на ринку у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку до приведення її у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії у ланцюгу постачання (рішення від 22.12.2025 р. за №425);

- обмеження надання продукції (м'яка іграшка брелок «Лабубу») на ринку до приведення її у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії у ланцюгу постачання із зауваженням, що спосіб приведення визначає виробник (рішення від 22.12.2025 р. за №426);

- обмеження надання продукції (м'яка іграшка брелок «Лабубу») на ринку у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку до приведення її у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії у ланцюгу постачання (рішення від 22.12.2025 р. за №427);

- обмеження надання продукції (м'яка іграшка брелок «Лабубу») на ринку до усунення формальної невідповідності шляхом взаємодії у ланцюгу постачання (рішення від 22.12.2025 р. за №428);

- обмеження надання продукції (м'яка іграшка брелок «Лабубу Coca cola») на ринку до приведення її у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії у ланцюгу постачання із зауваженням, що спосіб приведення визначає виробник (рішення від 22.12.2025 р. за №429);

- обмеження надання продукції (м'яка іграшка брелок «Лабубу Coca cola») на ринку у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку до приведення її у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії у ланцюгу постачання (рішення від 22.12.2025 р. за №430);

- обмеження надання продукції (м'яка іграшка брелок «Лабубу Coca cola») на ринку до усунення формальної невідповідності шляхом взаємодії у ланцюгу постачання (рішення від 22.12.2025 р. за №431).

Слід зауважити, що докази вручення (направлення) відповідачем примірників вищезазначених рішень позивачу або її уповноваженому представнику до суду не надано й про існування таких суд не повідомлено.

За підписом довіреною особи (Громов В.О.) позивачем складено та направлено 29.01.2026 р. до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку датовані від 29.01.2026 р. Повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, від 22.12.2025 р.

У цих повідомленнях зазначено, що продукція, щодо якої відповідачем прийнято відповідне рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, наразі ФОП ОСОБА_1 не реалізується та вона відсутня за місцем фактичного ведення господарської діяльності, не перебуває в обігу у позивача та серед запасів. З урахуванням наведеного позивач вважає виконаним відповідне рішення управління.

До повідомлень ФОП ОСОБА_1 долучено копії:

- листа позивача на ім'я постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАБІКС» (далі - ТОВ «ТАБІКС»);

- видаткової накладної №000214 від 01.12.2025 р.;

- накладної на повернення за №000001 від 14.01.2026 р.;

- довіреності позивача на Громова В.О.

Зі змісту видаткової накладної №000214 від 01.12.2025 р. слідує, що постачальником відповідної продукції є ТОВ «ТАБІКС».

В листі на ім'я постачальника продукції (ТОВ «ТАБІКС») ФОП ОСОБА_1 повідомила про прийняті ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431 від 22.12.2025 р., а також зазначила які саме невідповідності щодо вищезазначеної продукції встановив в ході перевірки контролюючий орган.

Також у цьому листі позивач зазначила про повернення відповідних товарів постачальнику та висловила сподівання щодо прийняття товару на реалізацію за умови усунення невідповідностей, зазначених в рішеннях ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431 від 22.12.2025 р.

Після отримання вищезазначених повідомлень відповідачем видано наказ №53-ПО від 06.02.2026 р. про проведення позапланового заходу державного ринкового нагляду ФОП ОСОБА_1 щодо стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №№424-431 від 22.12.2025 р.

У період з 11.02.2026 р. по 16.02.2026 р. фахівцями ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, за підсумками якої відповідачем складено Акт №0003 від 16.02.2026 р.

За змістом цього акта контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 рішення №№424, 426, 428, 429, 431 виконано частково та не може бути визнано результативним, зокрема:

- щодо рішень від 22.12.2025 р. за №№425, 427, 430 (обмеження у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку) відповідачем встановлено повне та результативне виконання цих рішень позивачем;

- щодо рішень від 22.12.2025 р. за №№424, 426, 428, 429, 431 (обмеження надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності шляхом взаємодії у ланцюгу постачання) відповідачем встановлено часткове та таке, що не можем бути визнано результативним виконання цих рішень позивачем.

У детальному описі щодо перевірки виконання позивачем рішень від 22.12.2025 р. за №№424, 426, 428, 429, 431 відповідач зазначив наступне:

«Виконання рішення не може бути визнане результативним. Згідно з повідомленням зазначене рішення про приведення у відповідність продукції було виконано. Інформація про фактичне приведення продукції у відповідність з повідомленням не надана. З аналізу повідомлення встановлено, що його виконання обмежилось поверненням продукції постачальнику. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкти господарювання зобов'язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних

(корегувальних) заходів, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 10 ст. 33

Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» строк виконання рішення може бути змінено органом ринкового нагляду за обґрунтованим

клопотанням суб'єкта господарювання. Таке клопотання може бути подано у будь-який час

виконання рішення, але до закінчення строку виконання такого рішення. Відповідних клопотань від ФОП ОСОБА_1 не надходило.».

Копію вищезазначеного акту отримано 16.02.2026 р. уповноваженою позивачем за довіреністю особою - Громовим В.О.

На підставі акту від 16.02.2026 р. ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області складено щодо позивача протоколи від 16.02.2026 р. за №№0003/1, 0003/2, 0003/3, 0003/4, 0003/5, в яких зазначено про невиконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. за №№424, 426, 428, 429, 431 про приведення продукції у відповідність та про усунення формальної невідповідності.

Копії вищезазначених протоколів отримано 16.02.2026 р. уповноваженою позивачем за довіреністю особою - Громовим В.О.

Також 16.02.2026 р. відповідачем прийнято рішення за №11 про внесення змін до рішень(нь), за змістом якого ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вжито новий обмежувальний (корегувальний) захід щодо відповідної продукції у вигляді заборони надання (введення в обіг) цієї продукції та внесено відповідні коригування в раніше прийняті відповідачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, від 22.12.2025 р. та зазначено, що термін виконання цих заходів є постійним.

Копію вищезазначеного рішення отримано 16.02.2026 р. уповноваженою позивачем за довіреністю особою - Громовим В.О.

У складеному відповідачем листі «Про розгляд матеріалів перевірки» за №Вих.-5.1/2618 від 16.02.2026 р. позивача запрошено до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за відповідною адресою для участі у розгляді справи про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (протоколи про порушення від 16.02.2026 р. за №№0003/1, 0003/2, 0003/3, 0003/4, 0003/5), що полягає у невиконанні рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, який призначено на 02.03.2026 р. о 10:00 год.

Слід зауважити, що на цьому листі міститься підпис, прізвище та ініціали уповноваженої позивачем за довіреністю особою - Громова В.О. із зазначенням дати «16.02.2026 р.».

02.03.2026 р. на підставі акта перевірки №0003 від 16.02.2026 р. та протоколів про порушення від 16.02.2026 р. за №№0003/1, 0003/2, 0003/3, 0003/4, 0003/5 ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області були прийняті:

- постанова за №13, згідно з якою за порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.;

- постанова за №14, згідно з якою за порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.;

- постанова за №15, згідно з якою за порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.;

- постанова за №16, згідно з якою за порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.;

- постанова за №17, згідно з якою за порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Копії вищезазначених постанов отримано 03.03.2026 р. уповноваженою позивачем за довіреністю особою - Громовим В.О.

Не погодившись із позицією та постановами ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, ФОП ОСОБА_1 звернулась за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до положень статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Таким чином, контроль за якістю і безпечністю продукції гарантується державою, а право на безпечність та якість продукції є конституційним правом людини.

Згідно зі статтями 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України №1678-VII від 16.09.2014 р., Україна взяла зобов'язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

В силу вимог вищезазначених норм, а також статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава зобов'язана забезпечувати, зокрема, дотримання прав споживачів на належну якість продукції та безпеку продукції. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015 р. (далі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Основними завданнями Держпродспоживслужби, серед іншого, є здійснення ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності (п.п. 4 п. 3 Положення №667).

За змістом п. 7 Положення №667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» №2735-VI від 02.12.2010 р. (далі - Закон №2735), Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» №2736-VI від 02.12.2010 р. (далі-Закон №2736) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічними регламентами.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

встановлені вимоги - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами;

невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів - невиконання всіх або частини обмежувальних (корегувальних) заходів або пов'язаних із ними дій, визначених у рішенні про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, державний колегіальний орган, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду).

У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи;

державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам;

сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Частиною 1 статті 4 Закону №2735 встановлено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам (ч. 2 ст. 4 Закону №2735).

Статтею 7 Закону №2735 передбачено, що суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право:

1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства;

2) перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень;

3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів;

4) бути присутніми під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду;

5) одержувати в установленому порядку від органів ринкового нагляду і митних органів необхідну, доступну та достовірну інформацію про результати ринкового нагляду і контролю продукції;

6) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, забезпечення конфіденційності будь-якої інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції, крім випадків, визначених цим та іншими законами України;

7) оскаржувати в установленому законом порядку будь-які рішення, приписи, дії та бездіяльність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб;

8) звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду;

9) вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

10) отримувати безоплатну консультативну допомогу від органу ринкового нагляду з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного ринкового нагляду;

11) при проведенні планової перевірки не допускати посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, до проведення перевірки характеристик продукції, не зазначеної у відповідному секторальному плані ринкового нагляду.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону №2735, суб'єкти господарювання зобов'язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №2735 передбачено, що ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Статтею 16 Закону №2735 визначені права посадових осіб, які здійснюють контроль продукції, зокрема, останні мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та вибіркові обстеження зразків продукції;

2) вимагати від декларантів надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення контролю продукції, перевіряти їх та одержувати копії документів і матеріалів, що свідчать про факти порушення законодавства;

3) вимагати від декларантів надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час здійснення контролю продукції;

4) вимагати від декларантів припинення дій, що перешкоджають здійсненню заходів контролю продукції.

Ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності (ч. 1 ст. 20 Закону №2735)

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону №2735, заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції встановлений статтею 23 Закону України №2735-VI.

Відповідно до частин 3, 4 наведеної норми передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно (ч. 5 ст. 23 Закону №2735).

Відповідно до пункту 6 частини 7 статті 23 Закону №2735, під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація, зокрема документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори).

Статтею 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" надано визначення поняття «забезпечення безпечності продукції», згідно з яким останнє означає комплекс заходів, що вживаються виробниками, розповсюджувачами, органами державного ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції, що введена в обіг на ринку України, загальній вимозі щодо безпечності нехарчової продукції.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону №2736, безпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням:- характеристик продукції, у тому числі її складу, упаковки, вимог щодо встановлення і технічного обслуговування; - впливу продукції на іншу продукцію, якщо вона буде використовуватися разом з нею; - попереджень, що містяться на етикетці продукції, в інструкції з її використання та знищення, а також в іншій інформації стосовно продукції; - застережень щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 5 Закону №2736, продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством. Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що нехарчова продукція вважається безпечною, якщо вона не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, зокрема, за умови відповідності такої продукції національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами, технічним регламентам, очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання, у тому числі з урахуванням особливостей використання такої продукції певними категоріями осіб.

Отже, нехарчова продукція, щодо якої відсутня повна та вичерпна інформація щодо безпечності її використання, застереження щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (зокрема, дітьми за певними віковими категоріями), а також інформація про інші важливі попередження щодо способу та особливостей її використання, не може вважатися безпечною, оскільки може становити загрозу для життя та здоров'я особи (більш того, дитини) при недотриманні відповідних умов та застережень щодо її використання.

З огляду на вищезазначене, з метою забезпечення безпечності нехарчової продукції суб'єкт господарювання, зокрема, розповсюджувач такої продукції зобов'язаний дотримуватися усіх без винятку вимог технічних регламентів та державних стандартів.

Так, згідно акту перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області під час проведення планової перевірки характеристик продукції у магазині «Домовичок» за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт розповсюдження ФОП ОСОБА_1 продукції, що не відповідала встановленим вимогам п. 11 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №717 від 20.08.2008 р. (засіб для миття посуду ТМ FRISK, Яблуко, 500 мл дата виготовлення 27.05.2025 р., штриховий код 4820197122288) та вимогам п.п. 10, 19, 36, 38, 44, 45 та п. 1, 2 Додатку 5 «Технічного регламенту безпечності іграшок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151 від 28.02.2018 р. (м'яка іграшка брелок «Лабубу», 17 см, штриховий код 6934567890122; та м'яка іграшка-брелок «Лабубу Coca cola» 17 см, штриховий код 6931571047290).

Відповідно до видаткової накладної №000214 від 01.12.2025, наданої при перевірці, постачальником даної продукції є ТОВ «Табікс» (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Майора Борищака, буд.18 офіс 40). Факт постачання позивачу відповідної продукції ТОВ «ТАБІКС» відповідачем не заперечується.

Одночасно із цим, суд зауважує, що факт невідповідності вищезазначеної продукції вимогам вищезазначеного законодавства позивачем не заперечується та не є предметом оскарження в рамках даного спору.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону №2735, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом; декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.

Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.

Частиною 4 статті 29 Закону №2735 встановлено, що у разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб'єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб'єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Згідно положень статті 30 Закону №2735-VI, обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:

1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону);

2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону);

3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов'язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за рахунок суб'єкта господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування);2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Суб'єкт господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам, за свій рахунок приводить продукцію у відповідність встановленим вимогам.

З цією метою суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання співпрацюють між собою.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується у разі прийняття рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами одночасно з прийняттям такого рішення на строк дії відповідного обмеження.

Органами ринкового нагляду у випадках, передбачених Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", можуть також застосовуватися обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону №2735, обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону (п. 1 ч. 2 ст. 33 Закону №2735).

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті (ч. 3 ст. 33 Закону №2735).

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законами України (ч. 4 ст. 33 Закону №2735).

Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування (ч. 5 ст. 33 Закону №2735).

Відповідно до частини 10 статті 33 Закону №2735, строк виконання рішення має бути обґрунтованим і визначатися з урахуванням характеру ризику та/або невідповідності встановленим вимогам, обсягу продукції, що підлягає приведенню у відповідність із встановленими вимогами, вилученню з обігу чи відкликанню, та реальних можливостей суб'єкта господарювання належним чином виконати це рішення. Строк виконання рішення може бути змінено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням суб'єкта господарювання. Таке клопотання може бути подано у будь-який час виконання рішення, але до закінчення строку виконання такого рішення.

За правилами частини 16 статті 33 Закону №2735, надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб'єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення.

Зміни до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вносяться у порядку прийняття рішення, встановленому цією статтею (ч.17 ст. 33 Закону № 2735).

З системного аналізу вказаних норм слідує, що відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов'язковою. У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно із приписами статті 36 Закону №2735, рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.

Доказів оскарження позивачем рішень ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. до суду не надано.

Разом з тим, слід зауважити, що в межах цієї справи, не підлягає вирішенню питання правомірності рішень ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р., оскільки предметом оцінки є саме питання виконання ФОП ОСОБА_1 цих рішень та правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Частиною 2 статті 8 Закону №2735 передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

У відповідності до положень частин 1 - 8 статті 34 Закону №2735, з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду:

1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб'єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення;

2) проводять перевірки стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень;

3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суб'єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб'єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.

У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб'єктом господарювання такого рішення.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб'єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб'єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.

Перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, встановлених статтею 23 цього Закону. За потреби може бути проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір і експертизу (випробування) зразків продукції.

Під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду встановлює ступінь виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та результативність їх виконання.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт повного та результативного виконання суб'єктом господарювання відповідного рішення (крім рішення про заборону надання продукції на ринку), орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про скасування такого рішення.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб'єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Частина 2 статті 1 Закону №2735-VІ встановлює, що роз'яснення термінів, які вживаються у цьому Законі, кореспондує, зокрема, до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 15 січня 2015 року №124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»(далі - Закон №124-VIII) у цьому законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб'єкти господарювання - виробник, уповноважений представник, імпортер та розповсюджувач; виробник - будь-яка фізична чи юридична особа (резидент чи нерезидент України), яка виготовляє продукцію або доручає її розроблення чи виготовлення та реалізує цю продукцію під своїм найменуванням або торговельною маркою; імпортер - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни; розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України.

У свою чергу, Закон України №2736-VI від 02.12.2010 «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (далі - Закон №2736-VI) розкриває значення термінів:

ланцюг постачання продукції - послідовність суб'єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача). Такі терміни як «суб'єкти господарювання», «розповсюджувач» аналогічні тим, що наведені у Законі №124-VIII, або подібні за змістом як-от «виробник».

Так, за приписами вищевказаної правової норми наведені у ній терміни вживаються в такому значенні:

введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз;

надання на ринку - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності;

розповсюдження - надання продукції на ринку України після введення її в обіг;

розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України;

Значення термінів «ланцюг постачання продукції» та «постачання продукції» розкрито у статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», за змістом якої:

ланцюг постачання продукції - послідовність суб'єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача);

постачання продукції - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Процедура здійснення контролю стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів регламентована у Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1017 від 05.10.2007 р. (далі - Порядок №1017).

Пунктами 4, 8, 9 Порядку №1017 встановлено, що суб'єкт господарювання, якого стосується рішення, повинен у встановлений у рішенні строк подати органу ринкового нагляду, що прийняв рішення, повідомлення про його виконання за формою згідно з додатком. Повідомлення про виконання рішення подається суб'єктом господарювання незалежно від ступеня або результативності виконання ним рішення. Суб'єкт господарювання може додавати до повідомлення документи або їх копії, які підтверджують факт результативності виконання рішення.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня надходження до органу ринкового нагляду повідомлення про його виконання, а в разі неподання суб'єктом господарювання такого повідомлення в установлений строк - не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня настання такого строку.

Під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду визначає ступінь та результативність виконання суб'єктом господарювання такого рішення.

Пунктом 13 Порядку №1017 встановлено, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті. Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженою особою державного колегіального органу) відповідно до їх повноважень, визначених законами України.

Рішення про скасування та внесення змін до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів приймаються у порядку, встановленому статтею 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та набирають чинності з дня їх прийняття (п.14 Порядку №1017).

Суд зазначає, що з огляду на наведені вище положення Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» усунення формальної невідповідності продукції та приведення її у відповідність має бути реалізовано суб'єктом господарювання за умови існування такої можливості.

Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України передбачена статтею 44 Закону №2735-VІ.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 44 Закону №2735-VІ, яким керувалося ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, приймаючи постанови про накладення штрафу від 02.03.2026 р. за №№13, 14, 16, до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.

За правилами пункту 3 частини 4 статті 44 Закону №2735-VІ, яким керувалося Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, приймаючи постанову про накладення штрафу від 02.03.2026 р. за №15 та за №17, до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, наведені вище норми Закону №2735-VІ визначають окремий вид відповідальності за невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суд зауважує, що в рамках даного спору не підлягає застосуванню критерій пропорційності до сум застосованих до позивача штрафів за спірними постановами, оскільки штрафи встановлені вищенаведеними нормами Закону №2735 та визначені у фіксованому розмірі та не передбачають можливості їх самостійного визначення відповідачем.

Стосовно посилань представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 01.11.2023 р. №9-р(ІІ)/2023 у справі №3-53/2022(126/22) визнано п.2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в частині накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян неконституційним та таким, що втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення КСУ цього рішення, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що санкція даної норми була застосовна управлінням до позивача з урахуванням рішення Конституційного Суду України та сума штрафів позивачу визначена на рівні 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що підтверджується відомостями про розмір штрафу в оскаржуваних постановах.

Згідно із приписами частини 6 статті 44 Закону №2735, справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх компетенції.

Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.

Протокол складається у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду та фізичною особою, у тому числі фізичною особою - підприємцем, чи керівником юридичної особи або уповноваженою ним особою.

У разі відмови фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи підписати протокол посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого протоколу відповідний запис.

Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду.

Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Постанова надсилається суб'єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб'єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

Стосовно посилань представника позивача на незаконність проведеної відповідачем перевірки з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, не зареєстрований платником податку на додану вартість та її діяльність не віднесена до високого ступеню ризику, а відтак позивач підпадає під дію Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», положеннями якого (стаття 3) передбачена заборона органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам здійснювати щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом, слід зазначити таке.

У частині 2 статті 2 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» №4448-VI від 23.02.2012 р. зазначено, що дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов'язані з державним контролем за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я тварин та благополуччя тварин.

При цьому, зі змісту наявних в матеріалах справи копій актів перевірки від 19.12.2025 р. та від 16.02.2026 р. слідує, що:

- предметом проведеної відповідачем у період з 16.12.2025 р. по 19.12.2025 р. перевірки була відповідність вимогам законодавства характеристик продукції, яка перебувала на реалізації у ФОП ОСОБА_1 та знаходилася в магазині «Домовичок» за відповідною адресою;

- предметом проведеної відповідачем у період з 11.02.2026 р. по 16.02.2026 р. перевірки був стан виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р.

Наведене дозволяє дійти висновку, що жодна із вищевказаних перевірок не стосувалася господарської діяльності позивача та дотримання ним безпосередньо вимог законодавства України.

Окрім того, суд звертає увагу, що предметом даного спору є правомірність постанов про накладення штрафу, які прийнято на підставі акта перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №0003 від 16.02.2026 р.

Водночас, перевірка, на незаконність проведення якої посилається у заявах по суті представник позивача була проведена ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області у період з 16.12.2025 р. по 19.12.2025 р. та предметом цієї перевірки була відповідність вимогам законодавства характеристик продукції, яка перебувала на реалізації у ФОП ОСОБА_1 та знаходилася в магазині «Домовичок» за відповідною адресою, й за результатами її проведення на підстав акта перевірки відповідачем, зокрема, були прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р., які не є предметом оскарження в рамках даного спору.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону 2735, одним із основних принципів ринкового нагляду і контролю продукції є результативність та пропорційність відповідальності суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та інших встановлених вимог. Отже, застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу має відповідати принципу результативності та пропорційності відповідальності суб'єктів господарювання за порушення вимог закону.

Згідно ст. 8 Закону України "Про адміністративну процедуру", принцип обґрунтованості передбачає, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи (ч. 1). Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи (ч. 2).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про адміністративну процедуру", принцип пропорційності передбачає, що адміністративний орган повинен дотримуватися принципу пропорційності під час: 1) прийняття адміністративних актів; 2) прийняття процедурних рішень і вчинення процедурних дій. Адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими. Адміністративний орган зобов'язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про адміністративну процедуру", принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Також суд не погоджується із доводами представника позивача щодо порушення відповідачем права ФОП ОСОБА_1 бути заслуханою (в т.ч.) під час розгляду справи про порушення нею вимог законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції, оскільки зміст акта перевірки від 16.02.2026 р. дозволяє дійти висновку, що наведені у повідомленнях позивача доводи та надані документи були враховані управлінням, зокрема, й при винесенні спірних постанов про накладення штрафів з урахуванням того, що оскаржувані постанови прийнято управлінням на підставі, зокрема, акта перевірки від 16.02.2026 р.

При цьому, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що уповноважений позивачем за довіреністю представник (Громов В.О.) завчасно отримав від ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області лист «Про розгляд матеріалів перевірки» за №Вих-5.1/2618 від 16.02.2026 р., в якому ФОП ОСОБА_1 повідомлено про дату, час та місце розгляду відповідної справи.

Разом з тим, позивачем не заперечується факт неявки її або її уповноваженого представника на слухання відповідних матеріалів.

Окрім того, суд зазначає, що позивач мала змогу надати до дня слухання цих матеріалів додаткові заперечення (пояснення) та/або інші додаткові докази, однак цією можливістю позивач не скористалася. Доказів протилежного до суду не надано й про існування таких доказів суд не повідомлено.

З урахуванням наведеного вище суд критично оцінює доводи представника позивача про ненадання відповідачем реальної можливості позивачу надати пояснення чи заперечення безпосередньо перед прийняттям постанов про накладення штрафу, а також твердження, що ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не було враховано та досліджено надані позивачем у повідомленнях пояснення та документи.

Окрім того, суд зауважує, що відсутність у мотивувальних частинах оскаржуваних постанов ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області інформації про врахування доводів позивача та щодо дослідження наданих останньою документів не може слугувати підставою для скасування спірних постанов про накладення штрафів.

ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області у заявах по суті спору (відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив) зазначив, що зі змісту повідомлень позивача про виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів слідує, що ФОП ОСОБА_2 , як розповсюджувач, не пересвідчилася у здійсненні коригувальних заходів, необхідних для приведення такої продукції у відповідність із зазначеними вимогами, при цьому повідомивши що продукцію приведено у відповідність.

Разом з тим, суд зауважує, що ані в акті перевірки №0003 від 16.02.2026 р., ані в протоколах від 16.02.2026 р., ані в оскаржуваних постановах про накладення штрафу позивачу не ставиться у провину той факт, що позивач, як розповсюджувач, не пересвідчилась у здійсненні коригувальних заходів, необхідних для приведення продукції у відповідність.

Натомість, у вищезазначених акті та протоколах вказано, що позивач не надала інформацію про фактичне усунення формальної невідповідності разом з повідомленнями.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на підставі акту перевірки були прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, від 22.12.2025 р. щодо відповідної продукції, яка перебувала на реалізацію у ФОП ОСОБА_1 із зазначенням терміну виконання до 05.02.2026 р.

Позивач до закінчення встановленого в рішеннях відповідача від 22.12.2025 р. терміну направила до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку Повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за №№424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, від 22.12.2025 р.

У цих повідомленнях позивач зазначила, що продукція, щодо якої відповідачем прийнято відповідне рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, наразі ФОП ОСОБА_1 не реалізується та вона відсутня за місцем фактичного ведення господарської діяльності, не перебуває в обігу у позивача та серед запасів. З урахуванням наведеного позивач вважає виконаним відповідне рішення управління.

До цих повідомлень ФОП ОСОБА_1 долучено копії:

- видаткової накладної №000214 від 01.12.2025 р.;

- накладної на повернення за №000001 від 14.01.2026 р.;

- довіреності позивача на Громова В.О.

Натомість, відповідач за підсумками проведеної ним перевірки стану виконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів згідно акту від 16.02.2026 р. дійшов висновку про повне та результативне виконання рішень від 22.12.2025 р. за №№425, 427, 430 (обмеження у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку), а також про часткове та таке, що не можем бути визнано результативним виконання позивачем рішень від 22.12.2025 р. за №№424, 426, 428, 429, 431 (обмеження надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності шляхом взаємодії у ланцюгу постачання).

При цьому, зі змісту графи акта перевірки від 16.02.2026 р. про детальний опис стану виконання рішень від 22.12.2025 р. за №№424, 426, 428, 429, 431 слідує, що ФОП ОСОБА_1 не надано інформацію про фактичне приведення продукції у відповідність разом із повідомленнями й зазначено, що позивач обмежилась поверненням відповідної продукції постачальнику.

Також в цій графі відповідач зауважив, що позивачем не надавалось до управління клопотання про зміну строку виконання рішень відповідно до ч. 10 ст. 33 Закону №2735 у будь-який час виконання рішень, до закінчення строку їх виконання.

Водночас, суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази вручення (направлення) відповідачем примірників рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. й про існування таких суд не повідомлено.

Відповідач стосовно даного питання у заявах по суті спору посилався на положення ст. 29, 33 Закону №2735.

Так, зокрема, згідно з п. 15 ст. 33 Закону №2735, у разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб'єкту господарювання проєкту такого рішення. У такому разі суб'єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб'єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення.

Водночас, відповідачем не роз'яснено яким чином позивач повинна була виконати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. у встановлений управлінням у цих рішеннях строк (до 05.02.2026 р.) за умови не вручення (направлення) таких рішень ФОП ОСОБА_1 або її уповноваженому представнику.

Враховуючи наведене, суд вважає неприйнятними посилання відповідача в акті перевірки від 16.02.2026 р. посилання на приписи ч. 10 ст. 33 Закону №2735.

Зміст акту перевірки дозволяє дійти висновку, що фахівцями управління проаналізовано надані разом із повідомленнями позивача матеріали та взято до уваги факт повернення відповідної продукції постачальнику, й при складанні протоколів від 16.02.2026 р. на підставі цього акта та у подальшому під час розгляду справи про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства та притягнення останньої до відповідальності ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області були досліджені наведені у повідомленнях доводи позивача та надані разом з ними документи, що спростовує доводи представника позивача у відповідній частині.

Водночас, що стосується наявності у ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області підстав для притягнення позивача до відповідальності за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. у вигляді накладення штрафних санкцій згідно оскаржуваних постанов, суд зазначає наступне.

Ані прийняті відповідачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р., ані норми Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не містять конкретних (чітко та однозначно визначених) порядку та способу вжиття заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить відповідна продукція, які мав би вжити позивач у разі неможливості її приведення у відповідність.

Окремо слід зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, в іншому випадку порушується принцип правової визначеності та передбачуваності.

У постанові від 19.01.2023 по справі №520/6006/21 Верховний Суд сформував правову позицію щодо розуміння приписів ч.8 ст.34 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", згідно якої: у випадку встановлення невиконання або неналежного виконання обмежувальних заходів орган ринкового нагляду зобов'язаний чітко вказати, у чому саме полягає неповнота виконаних заходів, які саме заходи ще мали бути виконані; у цьому випадку орган ринкового нагляду може вжити нові обмежувальні (корегувальні) заходи, а також застосувати до розповсюджувача штрафні санкції (п.76 постанови). Належність виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів оцінюється органом ринкового нагляду на підставі, зокрема здійснення аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання ним рішень про вжиття обмежувальних заходів та поданих на підтвердження цього документів, проведення моніторингу результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів та застосування інших засобів перевірки повноти та достовірності поданих розповсюджувачем доказів на підтвердження виконання ним вимог рішення про вжиття обмежувальних заходів (зокрема, у разі необхідності проведення перевірки постачальника або імпортера товарів).

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Також у цій постанові Верховний Суд зазначив, що суб'єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а також виробник продукції, імпортер. При цьому, з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, суб'єкт господарювання має право звернутись до будь-якого суб'єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до постачальника та виробника даної продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення цих осіб про виявлену невідповідність встановленим вимогам.

Законом не обмежено розповсюджувачів, котрими, всупереч вимогам чинного законодавства, було надано на ринку продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, у виборі способів співпраці із суб'єктами господарювання в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Однак необхідність ефективної співпраці між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, визначено як обов'язок з метою досягнення встановлених законом цілей.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі №440/539/21.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 16.09.2024 р. у справі №160/7457/21 звернув увагу на те, що встановлена законом вимога «співпрацювати» з усіма суб'єктами у ланцюгу постачання та з органами державного ринкового нагляду, хоч і не містить конкретних дій, які повинен вчиняти розповсюджувач у межах співпраці, покладає на нього обов'язок вчиняти дії, які необхідні, зважаючи на конкретні обставини, для приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. При цьому вибір переліку таких дій закон залишає за суб'єктами господарювання. Саме вони, співпрацюючи між собою, мають визначитися ким, за чий рахунок та в який спосіб має бути приведено продукцію у відповідність із встановленими вимогами, оскільки ці питання належать до суб'єктів господарювання у ланцюгу постачання.

Залишаючи обрання конкретних способів приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами на розсуд суб'єктів господарювання, закон захищає їх від надмірного втручання органу ринкового нагляду у господарську діяльність.

Водночас, якщо така співпраця є неефективною або суб'єкти господарювання її уникають, орган ринкового нагляду має бути про це проінформований і може вживати відповідних заходів відповідно до закону, зокрема, вносити зміни до своїх рішень.

У конкретних правовідносинах, виконання вимог рішень про вжиття обмежувальних заходів залежить від суб'єктів господарювання в ланцюгу постачання, а тому виключає можливість усунення встановлених порушень лише за волі позивача.

Так, у заявах по суті спору ФОП ОСОБА_1 зазначено, що вона об'єктивно не мала можливості самостійно привести продукцію у відповідність із встановленими вимогами, оскільки зміна маркування, нанесення знаків відповідності технічним регламентам, зазначення інформації про виробника та імпортера, нанесення попереджень для безпечного користування - все це дії, які входять виключно до компетенції виробника та/або імпортера.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 вчинила наступні дії, які залежали від неї як від розповсюджувача, а саме:

- припинила реалізацію невідповідної продукції (що підтверджено визнанням відповідачем повного виконання рішень №№425, 427, 430 про тимчасову заборону надання продукції на ринку);

- повернула всю невідповідну продукцію постачальнику - ТОВ «ТАБІКС», що підтверджується накладною на повернення №000001 від 14.01.2026 р.;

- направила постачальнику письмового листа від 14.01.2026 р. з вимогою привести продукцію у відповідність із встановленими вимогами;

- своєчасно (тобто до спливу встановленого відповідачем строку) повідомила орган ринкового нагляду про вжиті заходи з долученням усіх підтвердних документів;

- надала відповідачу повну інформацію про ланцюг постачання, що дозволяла ідентифікувати постачальника продукції.

При цьому, суд погоджується із доводами представника позивача, що характер виявлених управленням невідповідностей продукції, зокрема, відсутність на продукції контактної поштової адреси виробника, відсутність зареєстрованого комерційного найменування чи торговельної марки імпортера, відсутність знака відповідності технічним регламентам, відсутність попереджень для безпечного користування є таким, що може бути усунений виключно виробником або імпортером продукції.

Наведені доводи, зокрема, підтверджуються й змістом рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.12.2025 р. за №№424, 426, 429, в яких відповідач зазначив, що спосіб приведення продукції у відповідність визначає її виробник.

Розповсюджувач не має ані повноважень, ані фактичної можливості змінити маркування товару, нанести знаки відповідності чи додати інформацію про виробника, якої він не знає.

Позивач надала Відповідачу повну інформацію про постачальника продукції ТОВ «ТАБІКС» (з видатковою накладною та накладною на повернення).

Як статтею 34 Закону №2735, так і пунктом 8 Порядку №1017 визначено, що перевірка стану виконання рішення починається не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня надходження до органу ринкового нагляду повідомлення про його виконання, а в разі неподання суб'єктом господарювання такого повідомлення в установлений строк - не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня настання такого строку.

Отже, після закінчення десятиденного терміну з дня надходження до органу ринкового нагляду повідомлення про його виконання, відповідач має повноваження здійснювати моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Разом з тим, відповідач не здійснив перевірку постачальника ТОВ «ТАБІКС» і не провів моніторинг результативності обмежувальних заходів за всім ланцюгом постачання. Доказів протилежного до суду не надано й в ході розгляду даної справи про існування таких доказів суд не повідомлено.

При цьому, жодних доказів звернення до позивача та/або постачальника відповідної продукції із запитами (витребування пояснень, доказів) щодо усунення невідповідностей продукції в межах спірних правовідносин до суду не надано й про існування таких доказів суд не повідомлено.

У постанові від 19.01.2023 р. по справі №520/6006/21 Верховний Суд виклав наступний правовий висновок:

«76. Отже, із системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що положення частини п'ятої статті 8, частини восьмої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а також пункту 42 Технічного регламенту № 355 необхідно розуміти так:

- на розповсюджувача радіоприладів поширюються вимоги Технічного регламенту №355; розповсюджувач зобов'язаний усунути формальні невідповідності товару вимогам цього регламенту шляхом використання усіх доступних засобів, зокрема вилучити радіообладнання з обігу, поки воно не буде приведено у відповідність з такими вимогами, поінформувати про це постачальника або виробника, а також повідомити органам державного ринкового нагляду всю наявну у нього інформацію про постачальника/імпортера радіообладнання;

- належність виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів оцінюється органом ринкового нагляду на підставі, зокрема здійснення аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання ним рішень про вжиття обмежувальних заходів та поданих на підтвердження цього документів, проведення моніторингу результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів та застосування інших засобів перевірки повноти та достовірності поданих розповсюджувачем доказів на підтвердження виконання ним вимог рішення про вжиття обмежувальних заходів (зокрема, у разі необхідності проведення перевірки постачальника або імпортера товарів);

- у випадку встановлення невиконання або неналежного виконання обмежувальних заходів орган ринкового нагляду зобов'язаний чітко вказати, у чому саме полягає неповнота виконаних заходів, які саме заходи ще мали бути виконані; у цьому випадку орган ринкового нагляду може вжити нові обмежувальні (корегувальні) заходи, а також застосувати до розповсюджувача штрафні санкції.».

Разом з тим, ані в акті перевірки від 16.02.2026 р., ані в оскаржуваних постановах про накладення штрафу ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не конкретизовано які саме заходи мала виконати позивач, за виключенням подання останньою до контролюючого органу клопотання про зміну строку виконання рішень, з метою приведення спірної продукції у відповідність з урахуванням того, що такі недоліки можуть бути усунуті виключно виробником товару.

Також слід зазначити, що з урахуванням положень п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», адміністративно-господарські санкції, підлягають застосуванню до особи виключно за умови невиконання нею рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Разом з тим, матеріали та фактичні обставини справи свідчать, що позивач вжила всіх можливих від неї, як розповсюджувача, заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, про що відповідач був повідомлений без невиправданих зволікань.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем вчинялись залежні від нього дії щодо виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів та усунення формальних невідповідностей продукції.

Відповідно, якщо на момент вирішення питання щодо відповідальності особи за вчинення правопорушень, передбачених п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 44 Закону №2737, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів виконано нею та відповідні докази отримані органом (особою), що здійснює розгляд справи. - підстави для накладення на особу штрафу за невиконання такого рішення відсутні.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення на позивачу штрафів прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а, отже, необґрунтовано, у зв'язку з чим спірні постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («PRONINA v. UKRAINE», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності таких дій та не спростовано доводи позивача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40359593, вул. Філософська, буд. 39-А, м.Дніпро, 49006) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №13 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №14 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №15 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №16 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02.03.2026 р. №17 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40359593) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2026 р.

Суддя О.М. Неклеса

Попередній документ

136704893

Наступний документ

136704895

Інформація про рішення:

№ рішення:	136704894
№ справи:	160/6530/26
Дата рішення:	21.05.2026
Дата публікації:	25.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (21.05.2026)
Дата надходження:	17.03.2026
Предмет позову:	визнання протиправною та скасування постанови

Учасники справи:

суддя-доповідач:

НЕКЛЕСА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

відповідач (боржник):

Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області

позивач (заявник):

ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ МАТВЄЄВА ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

представник позивача:

Підлужний Василь Михайлович