21 травня 2026 рокуСправа №160/30953/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) №045650021730 від 05.03.2025р. (вих. №8923/03-16 від 05.03.2025р.) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ): до пільгового стажу періоди трудової діяльності з 07.08.1986р. по 31.08.1989 р. і з 02.02.1998р. по 18.06.2001р. у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» (код ЄДРПОУ 05743605); до страхового стажу період трудової діяльності з 01.01.1995р. по 20.10.1995р. згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1991р. та призначити пенсію за віком відповідно до п. 2 частини 2 Статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26 лютого 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.02.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №045650021730 від 05.03.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність пільгового стажу. В рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначено, що страховий стаж становить 36 років 11 місяців 17 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 відсутній, у зв'язку з чим відсутнє право на пільгову пенсію. Позивач категорично не погоджується з оскаржуваним рішенням та вказує, що незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів її роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» з 07.08.1986 по 31.08.1989 і з 02.02.1998 по 18.06.2001 є цілком безпідставним, оскільки трудова діяльність належним чином підтверджена записами в трудовій книжці. Крім того, до заяви про призначення пенсії надавались накази, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві. За таких обставин, зважаючи на досягнення пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного страхового та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30953/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали..
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області: засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу, в тому числі пільгового стажу за Списком №2, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 26.02.2025.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація м. Дніпро, 26.02.2025 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення №045650021730 від 05.03.2025 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.01.1995 по 20.10.1995, згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1981, оскільки наказ про прийняття містить виправлення. До пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 07.08.1986 по 31.08.1989 і з 02.02.1998 по 18.06.2001 у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1991, оскільки документально не підтверджено повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637 (додаток №5) та результати атестації робочих місць за умовами праці. До уваги не взято період роботи на пільгових умовах, згідно довідки від 21.01.2025 №01, оскільки довідка видана зберігачами та не відповідає Порядку №637 (додатку №5). Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж становить 36 років 11 місяців 17 днів. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній, оскільки не підтверджений в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До відзиву долучено копію пенсійної справи позивача.
У відповіді на відзив представником позивача - адвокатом Дворецькою Я.І. зауважено на безпідставності доводів відповідача, оскільки вони ґрунтуються на інших підставах та мотивах, аніж ті, що зазначені в оскаржуваному рішенні. Відповідачем у відзиві вказано про відсутність певних записів в трудовій книжці, проте необґрунтовано причин не врахування інших документів, поданих позивачем до заяви про призначення пенсії, як-то накази підприємства про атестацію робочих місць за умовами праці. Водночас, певні недоліки у заповнення трудової книжки не є підставою для позбавлення права позивача на соціальний захист у питання пенсійного забезпечення. За викладених обставин, просить врахувати відповідь та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Відповідач своїм правом подати заперечення на відповідь позивача не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.1998 Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
26.02.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №12) із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 26.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 05.03.2025 №045650021730 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Означене рішення відповідача обґрунтоване наступним.
Вік заявниці 57 років. Страховий стаж особи становить 36 років 11 місяців 17 днів. Страховий стаж особи за Списком №2 - відсутній. За результатами розгляду документів доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з довідки від 21.01.2025 №01, оскільки довідка видана зберігачами. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.01.1995 по 20.10.1995 згідно з трудової книжки НОМЕР_4 від 20.03.1981, оскільки наказ про прийняття містить виправлення. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 045650021730, страховий стаж позивача станом на дату звернення (26.02.2025) становить 36 років 11 місяців 17 днів, до якого зараховані такі періоди: 01.09.1982 - 27.06.1986, 07.08.1986 - 31.08.1989, 01.09.1989 - 28.02.1991, 20.03.1991 - 01.12.1991, 02.12.1991 - 31.08.1995, 21.10.1995 - 15.12.1997, 02.02.1998 - 18.06.2001, 01.03.2002 - 31.12.2003, 01.04.2004 - 29.02.2020, 01.03.2020 - 31.05.2020, 01.06.2020 - 30.11.2020, 01.12.2020 - 31.12.2020, 01.01.2021 - 31.05.2024.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії та з незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1995 по 20.10.1995, а також до пільгового стажу періодів з 07.08.1986 по 31.08.1989 та з 02.02.1998 по 18.06.2001, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої та другої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до частини п'ятої статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з якими у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 № 162.
У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 26.02.2025.
Розгляд заяви та долучених документів за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та за результатом прийнято рішення від 05.03.2025 № 045650021730, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії з підстав відсутності на час звернення необхідного пільгового стажу відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
За розрахунком, наведеного в оскаржуваному рішенні, а також розрахунком РС-право, що міститься в матеріалах справи, тривалість страхового стажу позивача станом на дату звернення (26.02.2025) становить 36 років 11 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком №2 - відсутній.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо незарахування до страхового стажу періоду з 01.01.1995 по 20.10.1995, а також до пільгового стажу періодів 07.08.1986 по 31.08.1989 та з 02.02.1998 по 18.06.2001.
Щодо страхового стажу.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС: 045650021730 (станом на дату звернення 26.02.2025), до страхового стажу зараховано наступні періоди: 01.09.1982 - 27.06.1986, 07.08.1986 - 31.08.1989, 01.09.1989 - 28.02.1991, 20.03.1991 - 01.12.1991, 02.12.1991 - 31.08.1995, 21.10.1995 - 15.12.1997, 02.02.1998 - 18.06.2001, 01.03.2002 - 31.12.2003, 01.04.2004 - 29.02.2020, 01.03.2020 - 31.05.2020, 01.06.2020 - 30.11.2020, 01.12.2020 - 31.12.2020, 01.01.2021 - 31.05.2024.
Отже, матеріалами справи підтверджено зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності з 01.01.1995 по 31.08.1995, тож спір між сторонами щодо вказаного періоду відсутній, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
У постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22 Верховний Суд вказав, що при вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відсутність порушеного права на час звернення до суду чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо решти спірних періодів страхового стажу: з 01.09.1995 по 20.10.1995, суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1991, позивач з 01.01.1995 прийнята на роботу в ТОВ «Олена» за переведенням на посаду жіночого перукаря, з 20.10.1995 - звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за переведенням в ТОВ «Фігаро» (записи №6, №7).
Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 20.03.1991 в частині вказаного спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери наказів про прийом на роботу та звільнення за переведенням, підпис уповноваженої особи та печатку підприємств.
В якості підстави для відмови у зарахуванні в повному обсязі вказаного періоду до страхового стажу відповідачем в оскаржуваному рішенні та у відзиві зазначено, що наказ про прийняття містить виправлення.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок (заповнення титульної сторінки, внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, переведення, звільнення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).
Так, на момент прийняття позивача на посаду (29.10.1993) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пунктом 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, за змістом Інструкції №58, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов'язок по заміні печаток і штампів цих підприємств.
Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).
За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Крім того, суд звертає увагу, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи, відповідного не доведено відповідачем, тому зауваження відповідача в цій частині безпідставні.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення записів у трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вибірково зараховуючи період спірний роботи позивача згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_5 до страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача наступний період її роботи: 01.09.1995 по 20.10.1995.
Щодо пільгового стажу.
Позивач наполягає, що у періодах з 07.08.1986 по 31.08.1989 та з 02.02.1998 по 18.06.2001 вона працювала у важких та шкідливих умовах за професіями (посадами), які надають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_6 від 03.06.1985, позивач з 07.08.1986 прийнята на роботу в Дніпропетровський лакофарбовий завод ім. М.В. Ломоносова слюсарем КИП і А по обслуговуванню хімічних цехів 3 розряду дільниці КИП і А та 31.08.1989 - звільнена з посади за власним бажанням (записи №№7-8).
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1991, позивач з 02.02.1998 прийнята на роботу в ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» апаратником очищення стічних вод на дільницю очисних споруд та 18.06.2001 - звільнена за власним бажанням (записи №№10-11).
Суд зазначає, що трудові книжки в частині вказаних періодів оформлені у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу та звільнення, а також підписи уповноваженого працівника та печатку підприємства.
При цьому, відповідачем не обґрунтовано причин не врахування відомостей трудових книжок в частині спірного спеціального стажу позивача.
Поряд з цим, судом враховано, що до заяви про призначення пенсії позивачем надавались накази ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» про атестацію робочих місць за умовами праці.
Згідно з наказом ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» від 05.07.1995 №54 затверджено підсумки роботи з атестації робочих місць по чинним Спискам №1, №2 за умовами праці по заводу. Зокрема, посада слюсар по контрольно-вимірювальним приборам і автоматиці, яку займала позивач, атестована за Списком №2.
Згідно з наказом ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» від 21.01.1996 №8 «Про атестацію робочих місць» доповнено та затверджені підсумки роботи з атестації робочих місць по чинним Спискам №1, №2 за умовами праці по заводу. Зокрема, посада слюсар по контрольно-вимірювальним приборам і автоматиці, яку займала позивач, посада апаратник очищення стічних вод дільниці очисних споруд атестовані підприємством за Списком №2 та підтверджено право на пільгове забезпечення.
Згідно з наказом ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» від 11.09.2001 №119 «Про атестацію робочих місць» затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, робітникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по діючим Спискам №1 та №2, згідно з яким посада апаратника очищення стічних вод дільниці очисних споруд, яку займала позивач, атестована за Списком №2, підтверджено право на пільгове забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Обов'язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на проведення атестації робочих місць.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач не може бути позбавленою права на зарахування до пільгового стажу періодів роботи у важких умовах та шкідливих умовах через відсутність документів на підтвердження проведення чергової атестації робочого місця, на якій вона набула пільговий стаж.
При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що позивачем разом із трудовою книжкою надавалась довідка ВАТ «Індустріально-промисловий комплекс» вих.№903 від 11.02.2025, за змістом якої в особових рахунках по заробітній платі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.08.1986 по 31.08.1989 простежується посада слюсаря КВп і А в хімічних цехах по 3-му розряду в дільниці ВКП і А Дніпропетровський лакофарбовий завод ім. М.В. Ломоносова, в особових рахунках по заробітній платі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.02.1998 по 18.06.2001 простежується посада апаратника очистки стічних вод по 4-му розряду в дільниці очисних споруд ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»; архівна довідка ВАТ «Індустріально-промисловий комплекс» вих.№01 від 21.01.2025, за змістом якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнята 07.08.1986 на «Дніпропетровський лакофарбовий завод ім. М.В. Ломоносова» в дільницю КИП і А слюсарем КИП і А по обслуговуванню хімічних цехів 3-го розряду (наказ №128 від 07.08.1986) та 31.08.1989 звільнена за власним бажанням (наказ №212 від 29.08.1989), з 02.02.1998 прийнята на ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» в дільницю очисних споруд апаратником очисних стічних вод по 4-му розряду (наказ №08 від 02.02.1998) та звільнена 18.06.2001 за власним бажанням (наказ №28 від 18.06.2001).
Відомості в архівній довідці вих.№01 від 21.01.2025 та довідці вих.№903 від 11.02.2025 щодо спірних періодів роботи повністю відповідають даним трудової книжки.
У архівній довідці також вказано, що підставою для її видачі є: особові картки ф.Т-2 №13002.
Крім того, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» (код ЄДРПОУ 05743605) у періоді з лютого 1998 року по червень 2001 року включно звітувало перед Пенсійним фондом України та перераховували страхові внески за позивача.
Також, вказаний страхувальник звітував про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗП3013Б1.
Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:
- код підстав для обліку спецстажу за ЗП3013Б1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, при поданні звітів страхувальником (код ЄДРПОУ 05743605) вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом №ЗП3013Б1, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах і шкідливими і важкими умовами праці за професією за Списком №2, що цілком узгоджується з відомостями в трудових книжках та архівній довідці вих.№01 від 21.01.2025 та довідці вих.№903 від 11.02.2025 у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, а також записів в трудових книжках в частині спірного періоду, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за професіями (посадами), що передбачені та атестовані на підприємстві за Списком №2.
Посилання відповідача в обґрунтування причин незарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком №2 на відсутність пільгового довідки, суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем не обґрунтовано причин неврахування відомостей в трудовій книжці в частині спірного спеціального стажу позивача, а також не врахування архівної довідки, документів про атестацію на підприємстві, відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка ф.ОК-5).
Зауваження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що архівна довідка видана зберігачем, а не роботодавцем, тому не може бути врахована, суд вважає неприйнятними, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровській області від 07.06.2010 у справі №Б29/163-09 юридичну особу - ВАТ «Дніпропетровській лакофарбовий завод» ліквідовано, всі документи з особового складу (накази та відомості нарахування заробітної плати) за період 1945-2009 рр. передані на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Індустріально-промисловий комплекс» (лист Архівного управління Дніпропетровської міської ради від 19.01.2010 №11), що не могло бути невідомо відповідачу, зважаючи, що такі документи надавались разом із заявою про призначення пенсії.
На ведені обставини свідчать про формальний підхід відповідача до розгляду заяви позивача про призначення пенсії, що є неприпустимим.
За таких обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 07.08.1986 по 31.08.1989 та з 02.02.1998 по 18.06.2001, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 вказані періоди її роботи.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте відповідачем не у відповідності до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для його скасування.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується правомірності прийняття відповідачем рішення №045650021730 від 05.03.2025, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи з 01.09.1995 по 20.10.1995 до страхового стажу та періодів з 07.08.1986 по 31.08.1989 та з 02.02.1998 по 18.06.2001 до пільгового стажу, та зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до страхового та пільгового стажу за Списком №2 вказані періоди її роботи відповідно.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність пільгового стажу, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 26.02.2025 про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.02.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) від 05.03.2025 №045650021730 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу період з 01.09.1995 по 20.10.1995, до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 07.08.1986 по 31.08.1989 та з 02.02.1998 по 18.06.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд.7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 26.02.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд.7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова