21 травня 2026 рокуСправа №160/3403/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг" Кам'янської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.02.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг" Кам'янської міської ради, з вимогами:
- визнати протиправним пункт 6.5. наказу директора Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради №999 від 27 серпня 2025 року в частині організації харчування з 12:00 до 13:00 год.;
- зобов'язати директора Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради винести наказ про внесення змін до пункту 6.5 Правил, виклавши його у наступній редакції: «Організація харчування здійснюється щоденно з 08:00 до 17:00, крім вихідних та святкових днів».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства у зв'язку з цим є отримувачем соціальних послуг, а саме натуральної допомоги у вигляді харчування, надавачем якого є відповідач. Пунктами 6.1, 6.5 Правил передбачено, що одноразовим харчуванням забезпечуються отримувачі соціальної послуги денного догляду. Організація харчування здійснюється щоденно з 12:00 до 13:00, крім вихідних та святкових днів. Через вади стану здоров'я, а саме опорно-рухового апарату, позивач має труднощі у пересуванні у зв'язку з чим має причини об'єктивного характеру через які вона не має можливості з'являтися за отриманням соціальної допомоги у виді харчування у продовж інтервалу часу з 12 до 13 год., визначеного відповідачем у п.6.5 Правил. Фактично у зв'язку з визначенням відповідачем такого короткого проміжку часу для отримання соціальної допомоги лише упродовж години, позивач втрачає можливість отримання щоденного харчування, що є перешкодою у доступі до соціальної послуги. З огляду на викладене, позивач вважає вказаний пункт наказу протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
02.03.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради надано письмовий відзив проти позову. Відповідачем позовні вимоги заперечуються, в обґрунтування свої позиції вказує про таке. Позивач, ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства та перебуває на обліку в Південному відділі надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю Центру як отримувач соціальних послуг (денний догляд) з 09 листопада 2023року. Згідно з п.8.1. розділу VIII наказу Міністерства соціальної політики України від 30.07.2013 №452 «Про затвердження Державного стандарту денного догляду» (далі Стандарт) одним із основних заходів, що становлять зміст соціальної послуги денного догляду осіб похилого віку та осіб з інвалідністю є забезпечення харчуванням. Згідно Договору ОСОБА_1 надається соціальна послуга денний догляд. Індивідуальним планом надання соціальних послуг, який підписаний з ОСОБА_1 передбачено перелік заходів, що складають зміст послуги денного догляду, одним з яких є організація харчування один раз на день. Зазначає, що соціальна послуга призначається за зверненням за нею позивача. Тому, слід відмітити, що ОСОБА_1 усвідомлена, що послуги які вона отримує на протязі тривалого часу, а саме, безпосередньо одноразове харчування надаються з 12:00 до 13:00 год. Також слід відмітити, що відповідно до п.2 розділу IV Договору отримувач соціальних послуг зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього розпорядку роботи Надавача соціальних послуг, своєчасно інформувати Надавача соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг, ставитися з повагою до Надавача соціальних послуг (його працівників). Тому, позивач підписуючи Договори про надання соціальних послуг була обізнана, щодо своїх прав та обов'язків як отримувач та їй було відомо, що видача обідів здійснюється саме з 12:00 до 13:00 год. З огляду на вищевикладене вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
04.03.2026 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, в якому позивач зазначає, що застосування часових обмежень щодо видачі гарячих обідів звужує її соціальні права та з огляду на викладене наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 (далі-Позивач), є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства та перебуває на обліку в Південному відділі надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю Центру як отримувач соціальних послуг (денний догляд) з 09 листопада 2023року.
ОСОБА_1 щорічно були укладені договори про надання соціальних послуг (далі-Договір) відповідно до яких вона отримує соціальні послуги, що передбачені в індивідуальному плані надання соціальних послуг та які підписані нею особисто.
Згідно Договору ОСОБА_1 надається соціальна послуга денний догляд.
Індивідуальним планом надання соціальних послуг, який підписаний з ОСОБА_1 передбачено перелік заходів, що складають зміст послуги денного догляду, одним з яких є організація харчування один раз на день.
Рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 03.10.2023 №506 затверджено Порядок забезпечення послугами з постачання готової їжі для харчування отримувачів соціальної послуги денного догляду у Комунальному закладі «центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради (далі - Порядок).
Відповідно до п.7 Порядку, передбачено, що одноразовим харчуванням забезпечуються отримувачі соціальної послуги денного догляду щоденно з 12-00 до 13-00 (крім вихідних та святкових днів).
Вважаючи протиправним п. 7 Порядку забезпечення послугами з постачання готової їжі позивач звернулась з цим позовом до суду, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Статтею першою Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно зі ст. 3 Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6, 10, 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII (далі Закон №2671-VIII):
надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
отримувачі соціальних послуг - особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги;
складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров'я та розвиток особи, функціонування сім'ї, які особа/сім'я не може подолати самостійно.
Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність; д) бездомність; е) безробіття; є) малозабезпеченість особи; ж) поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; з) ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків із виховання дитини; и) втрата соціальних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; і) жорстоке поводження з дитиною; ї) насильство за ознакою статі; й) домашнє насильство; к) потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; л) шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов'язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2671-VIII суб'єктами системи надання соціальних послуг є:
1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;
1-1) бюджетна установа, яка організовує та здійснює закупівлю соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
2) отримувачі соціальних послуг;
3) надавачі соціальних послуг;
4) об'єднання працівників системи надання соціальних послуг;
5) об'єднання надавачів соціальних послуг;
6) об'єднання отримувачів соціальних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №2671-VIII до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки;
3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
4) районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Згідно з частинами 1-4 статті 13 Закону №2671-VIII надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України. Надавачем соціальних послуг може бути фізична особа або юридична особа незалежно від форми власності.
До надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.
До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.
До надавачів соціальних послуг приватної власності належать юридичні особи, крім передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.8.1. розділу VIII наказу Міністерства соціальної політики України від 30.07.2013 №452 «Про затвердження Державного стандарту денного догляду» (даліСтандарт) одним із основних заходів, що становлять зміст соціальної послуги денного догляду осіб похилого віку та осіб з інвалідністю є забезпечення харчуванням.
Відповідно до 8.2. Стандарту, зміст та обсяг соціальної послуги денного догляду для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги та зазначаються в договорі на отримання соціальної послуги денного догляду.
Так, матеріалами адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства та перебуває на обліку в Південному відділі надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю Центру як отримувач соціальних послуг (денний догляд) з 09 листопада 2023року.
ОСОБА_1 щорічно були укладені договори про надання соціальних послуг (далі-Договір) відповідно до яких вона отримує соціальні послуги, що передбачені в індивідуальному плані надання соціальних послуг та які підписані нею особисто.
Згідно Договору ОСОБА_1 надається соціальна послуга денний догляд.
Індивідуальним планом надання соціальних послуг, який підписаний з ОСОБА_1 передбачено перелік заходів, що складають зміст послуги денного догляду, одним з яких є організація харчування один раз на день.
Рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 03.10.2023 №506 затверджено Порядок забезпечення послугами з постачання готової їжі для харчування отримувачів соціальної послуги денного догляду у Комунальному закладі «центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради (далі - Порядок).
Відповідно до п.7 Порядку, передбачено, що одноразовим харчуванням забезпечуються отримувачі соціальної послуги денного догляду щоденно з 12-00 до 13-00 (крім вихідних та святкових днів).
Вважаючи протиправним п. 7 Порядку забезпечення послугами з постачання готової їжі позивач звернулась з цим позовом до суду, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Керуючись вимогами Цивільного кодексу України, законами України «Про публічні закупівлі», «Про соціальні послуги» та постановою КМУ від 22.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради було укладено Договір №28/02-2025 від 11.02.2025 про закупівлю послуг про надання послуг з постачання готової їжі (ДК 021:2015-код 55510000-8 Послуги їдальні) (далі - Договір №28/02-2025).
Відповідно до п.1.6. розділу 1 Договору №28/02-2025, видача готової їжі для харчування громадян похилого віку, осіб з інвалідністю здійснюється Виконавцем згідно графіку харчування підопічних: з 12:00 год по 13:00 год. (крім вихідних днів).
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень чи дій суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів цим рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 не є індивідуальним отримувачем соціальної послуги денні обіди, а зазначена соціальна послуга надається на підставі зазначених правил всім відвідувачам центру.
Позивачем не надано доказів неналежного виконання договору про надання соціальних послуг відповідачем, фактів неякісного надання послуг, а лише зазначено про особисті незручності дотримання встановленого Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Кам'янської міської ради графіком надання послуг.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому порушення вимог Закону рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах 30.10.2019 у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11.11.2020 у справі № 640/19903/19, від 26.07.2021 у справі № 420/2068/19 та багатьох інших.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінюючи інші доводи сторін, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг" Кам'янської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук