20 травня 2026 року Справа № 160/2831/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Мінерали України»
до Південно-Східної митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
09.02.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Мінерали України» до Південно-Східної митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2025/000008/2 від 10.12.2025 року прийняте Південно-Східною митницею.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
17.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 17.02.2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
25.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
11.03.2026 року від Південно-Східної митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.03.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву та вказано, що відповідачем не зазначено чому саме він не погоджується з наведеними позивачем обставинами та порушеннями які допустив митний орган, із посиланням на відповідні докази та норми права. Документи подані декларантом до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару.
20.03.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких вказано, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо розбіжностей, які безпосередньо стосуються вартості товару. Платіжних документів щодо транспортних витрат та витрат на страхування декларантом не надано.
20.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2023 року, між ТОВ ВО «Мінерали України» - Покупець, та HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) - Продавець, було укладено Контракт №НК20230914.
Відповідно до п. 1.1. даного Контракту Продавець зобов'язується на умовах та спосіб визначений Додатками до Контракту поставляти Покупцю фітинги та фланці для труб з вуглецевої сталі (в подальшому - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 11.08.2025 року, Сторонами визначено асортимент товару, його попередню вартість, умови оплати.
Відповідно до інвойсу від 31.08.2025 року визначено вартість товару на рівні 23 446,80 доларів США.
За поставлений Товар Покупець розрахувався відповідно до умов Додаткової угоди №2 до Контракту, що підтверджує платіжні документи № P250703982 від 03.07.2025р., P250709390 від 09.07.2025 року, P250903983 від 03.09.2025 року, P251015982 від 15.10.2025 року, P251029982 від 29.10.2025 року.
Відповідно до інвойсу та коносаменту, умови поставки - «FOB», Ксинганг, Китай.
З метою митного оформлення товару декларантом подано до Дніпровської митниці митну декларацію: № 25UA110150016117U5 від 08.12.2025 року. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України (графа 44 МД).
За результатом опрацювання поданих декларантом документів Дніпровська митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.
На підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України Південно -Східною митницею повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів.
Листом від 09.12.2025 року декларантом було надано пояснення по всім питанням з посиланням на Митний Кодекс України.
За поданою митною декларацією митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA110000/2025/000008/2 від 10.12.2025 року.
Такими рішеннями скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів, а саме: за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ тобто взято за основу інформацію щодо раніше визначеної митної вартості товару.
Південно - Східною митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA110150/2025/000187, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Позивач не погоджується з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного висновку.
Щодо додаткової угоди №2, суд зазначає наступне.
До митного оформлення надано додаткова угода від 11.08.2025 року №2 до зовнішньоекономічного контракту, відповідно до якої сторони домовились викласти додаток №13 від 11.04.2025 у новій редакції. Ціни у наданому до митного оформлення інвойс від 31.08.2025 №HK20230914-13-1 повністю співпадають з цінами у новій редакції додатку №13 від 11.04.2025. Також у інвойсі наявне посилання на цей додаток. Вказані зміни є правом сторін та викладені в межах чинного законодавства.
Щодо повноти включення до ціни товару витрат, пов'язаних з навантаженням товару на борт судна, суд зазначає наступне.
Відповідачем зазначено про відсутність підтвердження повноти включення до ціни товару витрат, пов'язаних з навантаженням товару на борт судна, при цьому поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB TIANJIN XINGANG.
Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOB «Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження».
Тобто у ціну товару на умовах FOB включені витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судна.
Щодо оплати за транспортні послуги, відповідачем зазначено, що відповідно до наданого рахунку на оплату транспортних послуг від 03.12.2025 № 1442 наведена вартість послуг за межами митної території України та по території України без зазначення конкретних географічних пунктів, маршруту надання послуг.
При цьому, вказане не підтверджене жодним посиланням на нормативний акт, згідно якого ці відомості повинні бути вказані в рахунку. Форма та зміст рахунків не регламентовані діючим законодавством України.
Крім того, відповідно до наданого рахунку на оплату транспортних послуг від 03.12.2025 №1442 вартість послуг становить 129 871,34 грн., до цих послуг належать: страхування вантажу, послуга з перевезення за межами митної території України та винагорода експедитора. В заявці на перевезення від 18.09.2025 № 62, чітко зазначено, що крім витрат в Заявці зазначено також транспортно експедиційне обслуговування на території України та послуга автоперевезення на території України. Тому й сума в Заявці більша і складає 220 149,26 грн.
Щодо сертифікату походження, суд зазначає наступне.
З приводу претензій до сертифікату походження товару від 12.09.2025 № 25C661991427/12178. Повний текст графи №1 сертифікату «GUANGZHOU YOUQIBING TRADE CO.LTD GUANGZHOU, CHINA VIA(українською «від імені») HK BEST PIPE FITTING CO., LTD, 610 NATHAN ROAD, MONGKOK, KOWLOON, HONGKONG, CHINA».
Чинним законодавством України не передбачено заявлення у ЕМД відомостей про юридичну особу, яка проводила митне оформлення в іноземній країні і не є стороною зовнішньоекономічного контракту. Дана обставина не містить жодних розбіжностей та невідповідностей.
Щодо експедиційної винагороди, суд зазначає наступне
З приводу включення до митної вартості товару експедиторської винагороди слід зазначити, що згідно наданих до митного оформлення заявки на транспортування від 18.09.2025 № 62, рахунку компанії ТОВ «ФСР Лоджістік Україна» послуг від 03.12.2025 №1442, довідки про транспортні витрати від 03.12.2025 № 03/12/25-l та калькуляції витрат на доставку вантажу №03-12/1 від 03.12.2025 р., експедиторська винагорода складає 3 600,00 грн.
Ця сума в повному обсязі включена до митної вартості товару.
Щодо модулю відстеження контейнерів, суд зазначає наступне.
Відповідачем зазначено, що за результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет - ресурсі за адресою ww.shippingline.org, встановлено що товари, які переміщувались у контейнері TCNU3214275 були перевантажені з морського судна Navios Verano на Cosco Shipping Kilimanjaro, а потім Makedon Anna у порту Ambarli, Туреччина. Зазначене може свідчити про наявність інших коносаментів, які до митного оформлення не надавались».
При цьому, при перевантаженні контейнера з одного судна на інше в процесі одного маршруту перевезення не повинен виписуватись новий транспортний документ (коносамент).
У постанові пленуму ВАСУ №2 від 13 березня 2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» чітко зазначено: «Тобто в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.»
Жодного доказу про існування інших коносаментів митним органом не надано.
Щодо договору перевезення, суд зазначає наступне.
Відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 4.2.3 договору від 24.01.2020 №058/ФСР, погоджені платежі, що підлягають за оплату ТЕО з перевезення вантажу морським транспортом та супутні витрати, що пов'язані з таким перевезенням, підлягають оплаті протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку, при цьому у разі, якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують заявлений рівень вартості, є банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи (частина 2 статті 53 МКУ). Рахунок на оплату транспортних послуг №1442 був виставлений 03.12.2025, ЕМД №№25UA110150016117U5 подана до митного оформлення 08.12.2025, тобто на третій робочій день з моменту виставлення рахунку. Відповідно цьому рахунок ще не має бути сплачено.
Щодо прайс - листа, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 53 МКУ прайс - лист продавця не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Посилання на таку обставину як підставу для відмови є необгрунтованим. Будь - які зауваження з цього приводу не приймаються та не розглядаються.
За викладених обставин, документи подані декларантом до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110000/2025/000008/2 від 10.12.2025 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 7486,65 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №5197 від 19.02.2026 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 7486,65 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Мінерали України» (49000, м.Дніпро, вул. Юдіна, 15Б, код ЄДРПОУ 31008937) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці №UA110000/2025/000008/2 від 10.12.2025 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Мінерали України» (код ЄДРПОУ 31008937) судові витрати у розмірі 7486,65 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень шістдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв