20 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1662/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішенням, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 06 лютого 2026 року №032350035021 про відмову у призначення пенсії; зобов'язання призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
В обґрунтування позову позивач вказала, що 28 січня 2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Однак отримала рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06 лютого 2026 року №032350035021 про відмову у призначенні пенсії.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним. Так згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV умовами на призначення дострокової пенсії за віком для матері, яка виховала до досягнення шестирічного віку особу з інвалідністю з дитинства чи тяжко хвору дитину, якій не встановлено інвалідність, є досягнення віку 50 років та наявність не менше 15 років страхового стажу. Доньці позивача - ОСОБА_2 до досягнення шестирічного віку встановлено діагноз: цукровий діабет типу І, важка форма, субкомпенсований, кетоацидоз, дерматит, сечосольовий діатез; інвалідуюче захворювання мало місце до шестирічного віку. З 22 листопада 2006 року (тобто, ще до досягнення ОСОБА_2 шестирічного віку) по 30 червня 2014 року ОСОБА_1 одержувала допомогу на дитину з інвалідністю до 18 років; позивач досягла 50-річного віку та має страховий стаж понад 32 роки.
Позивач просила позов задовольнити, оскільки у її випадку виконуються усі умови для призначення дострокової пенсії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.15-17) у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що розглянув заяву ОСОБА_1 від 28 січня 2026 року про призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Умовою призначення дострокової пенсії згідно зі статтею 115 Закону №1058-IV є: визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю; документальне підтвердження народження дитини, виховання її до шестирічного віку; досягнення заявником 50-річного віку. До заяви від 28 січня 2026 року не долучено виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), медичний висновок закладу охорони здоров'я, посвідчення одержувача допомоги, документ, виданий як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до шестирічного віку, а у висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) від 08 січня 2026 року №3 відсутня підстава видачі та посилання на наказ Міністерства охорони здоров'я про відповідність захворювання.
Відповідач вважає, що рішення від 06 лютого 2026 року №032350035021 про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
28 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV (а.с.36).
Після реєстрації заяви працівниками ГУ ПФУ у Волинській області та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області з прийняттям рішення від 06 лютого 2026 року №032350035021 про відмову у призначенні пенсії. Таке рішення мотивоване відсутністю необхідних документів (виписки з акта огляду в МСЕК, медичного висновку закладу охорони здоров'я, посвідчення одержувача допомоги). Не взято до уваги висновок ЛКК від 08 січня 2026 року №3 про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю, оскільки відсутні підстава видачі довідки та посилання на наказ Міністерства охорони здоров'я про відповідність захворювання. Одночасно зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 8 місяців 13 днів (а.с.6 зворот-7).
Це рішення і є предметом оскарження у справі.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Стаття 26 Закону №1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у цій статті.
Поряд з тим пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV закріплено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, визначені Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.
При призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть (пункт 2.17 розділу ІІ Порядку №22-1).
Згідно з пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 (зі змінами, внесеними постановами правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 та від 24 листопада 2022 року №23-1) визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров'я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року №407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року №2961-IV “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням повсякденного функціонування, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №330/2181/16-а для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини з інвалідністю у віці до шести років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання дострокової пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Отже, визначальним для призначення дострокової пенсії по досягненню 50-річного віку є саме час встановлення інвалідності дитини (до шестирічного віку) або ж наявність висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала дійсні медичні показання для визнання її особою з інвалідністю з дитинства до досягнення вказаного віку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.35 зворот).
Згідно з довідкою Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 11 листопада 2025 року №1013/01-02 ОСОБА_1 у період з 22 листопада 2006 року по 30 червня 2014 року перебувала на обліку в Управлінні та одержувала допомогу на дітей з інвалідністю віком до 18 років (утриманець ОСОБА_2 ) (а.с.32).
Отримання позивачем допомоги на дитину з інвалідністю протягом 2006-2014 років (коли дитині було 5-13 років) свідчить про те, що держава визнала статус дитини як особи з інвалідністю ще у 2006 році.
За змістом пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (було чинним до 01 січня 2025 року), воно визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю.
Положення про лікарсько-консультативну комісію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917, визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи осіб із захворюванням, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.
Підпунктом 6 пункту 7 передбачено, що Комісії надають висновок, зокрема, про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Відповідно до заключення ЛКК Комунального некомерційного підприємства “Торчинська районна лікарня Торчинської сільської ради» від 08 січня 2026 року №3 ОСОБА_2 встановлено діагноз: цукровий діабет, тип І, важка форма, субкомпенсований; кетоацидоз, дерматит; сечосольовий діатез, а у графі “висновок» вказано, що інвалідизуюче захворювання мало місце до шестирічного віку (а.с.31 зворот).
Тобто, такий висновок додатково підтверджує, що дитина позивачки мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV.
Аргументи відповідача про відсутність у висновку ЛКК районного закладу охорони здоров'я від 08 січня 2026 року №3 покликань на нормативні документи Міністерства охорони здоров'я України суд відхиляє, оскільки самим відповідачем не наведено норм, які б передбачали у такому випадку покликання на нормативні документи щодо захворювання у висновку ЛКК; приписи статті 115 Закону №1058-IV, пункту 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 не передбачають таких вимог.
Відмова відповідача у призначенні пенсії через відсутність медичного висновку, акта огляду в МСЕК за наявності інших офіційних документів є надмірним формалізмом, що нівелює саме право на пенсію.
Суд зауважує, що підставою призначення допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років є наявність медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого ЛКК закладу охорони здоров'я.
Оскільки позивач надала довідку з органу соціального захисту про те, що вона отримувала державну допомогу на дитину з інвалідністю з 2006 по 2014 роки, то довідка є доказом того, що дитина мала статус особи з інвалідністю у цей період і мати її виховувала, а посвідчення є лише дублюючим документом, тому його ненадання не може бути перешкодою на призначення пенсії на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Між тим орган, що призначає пенсію, може сам отримати від органів, що призначають допомогу, та перевірити відомості про підстави отримання допомоги.
Інший документ - висновок ЛКК від 08 січня 2026 року №3 констатує, що захворювання, яке спричинило інвалідизацію, мало місце до досягнення дитиною шестирічного віку.
ОСОБА_1 виповнилося 50 років 21 листопада 2025 року та вона має безспірний стаж не менше 15 років (повних 32 роки); із заявою про призначення пенсії вона звернулася 28 січня 2026 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують її право на дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, у призначенні якої відповідач рішенням від 06 лютого 2026 року №032350035021 безпідставно відмовив. Відтак взаємопов'язані позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов'язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком (відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV - з 22 листопада 2025 року) належить задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн, що підтверджуються квитанцією від 09 лютого 2026 року №5214-8368-5885-7518, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3, 11).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158Б, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 лютого 2026 року №032350035021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 листопада 2025 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк