м. Вінниця
21 травня 2026 р. Справа № 120/3431/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 06.02.2025 №ПШ080354 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Зазначає, що починаючи з 07.12.2024 по 06.01.2025 транспортний засіб марки Богдан А-09202, д.н.з. НОМЕР_1 , не використовувався, оскільки через несправності потребував ремонту двигуна, що підтверджується актом надання послуг № д10 від 06.01.2025. Отже, в період з 07.12.2024 по 05.01.2025 у водія ОСОБА_2 був відсутній обов'язок вносити інформацію до індивідуальної контрольної книжки, оскільки керування транспортним засобом фактично не здійснювалося. Натомість відсутність в індивідуальній контрольній книжці інформації за 07.01.2025 не може вважатися її неналежним веденням, оскільки саме цього дня відбулася рейдова перевірка і водій, аби не допустити відхилення від розкладу руху, фізично не встиг внести у неї відповідні відомості.
Ухвалою від 27.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
31.03.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 04.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність необхідних документів (в даному випадку - індивідуальна контрольна книжка водія, а саме відсутня інформація за періоди з 07.12.2024- 07.01.2025 та за 07.01.205 у день здійснення рейдової перевірки визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 07.01.2025 №АР060352. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 06.02.2025 №ПШ080354. На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.
Відповідач зауважує, що позивачем додається копія індивідуальної контрольної книжки водія вже заповненою з 07.01.2025, проте під час проведення рейдової перевірки, вказаний запис був відсутній. Окрім того, перебування на ремонті транспортного засобу, жодним чином не доводить ту обставину, що водій ОСОБА_2 не здійснював перевезення на іншому транспортному засобі за періоди вказані у акті перевірки. Долучений акт виконаних робіт наданий позивачем лише до позовної заяви, не підтверджує факту його виконання, оскільки у додатках до позовної заяви відсутня платіжна інструкція, щодо здійснення оплати вказаних послуг.
Звертає увагу суду на той факт, що відповідно до пункту 6.4. графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Індивідуальна контрольна книжка про роботу та відпочинок водіїв, у розумінні абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» підпадає під ознаки документу, що передбачені відповідними положеннями Закону України «Про інформацію», оскільки призначена для фіксації інформації про режим праці та відпочинку водія, а тому водій під час здійснення ним пасажирських перевезень повинен заповнювати інформацію з якої є об'єктивна можливість встановити дотримання або порушення режимів праці та відпочинку.
18.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він зазначив, що не погоджується із висновками викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх не обґрунтованими. Позивач зазначає, що 07.01.2025 ним був складений бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 , згідно з яким в період з 18:20 год. 06.12.2024 по 06:00 год. 07.01.2025 він виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом. Водій був забезпечений даним бланком підтвердження діяльності, однак посадова особа не запитувала у водія та не просила пред'явити бланк підтвердження діяльності, доказів зворотного матеріали справи не містять.
29.04.2025 представником відповідача подані додаткові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги він вважає необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив наступне.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 03.01.2025 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №002497 від 03.01.2025, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.
Під час вказаної рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки перевірено транспортний засіб БОГДАН, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який належить ОСОБА_1 , що не заперечується останнім.
Водій вказаного транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам: посвідчення водія видане ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ; індивідуальну контрольну книжку водія за відсутності інформації за періоди з 07.12.2024- 07.01.2025 та за 07.01.205 у день здійснення рейдової перевірки, паспорт автобусного маршруту №138.
За результатами проведеного заходу 07.01.2025 складено акт № АР060352 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В акті зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ч. 1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме індивідуально контрольна книжка.
Так, як слідує з вказаного Акта перевірки, перевезення пасажирів на приміському маршруті №138 без реєстрації інформації про режим праці та відпочинку водія ОСОБА_2 , а саме відсутні записи в індивідуальній контрольній книжці за період з 07.12.2024 по 05.01.2025 та за 07.01.2025. Від ознайомлення та підпису водій відмовився.
Повідомленням від 14.01.2025 №4045/23/24-25, відповідачем повідомлено позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, який відбувся 06.02.2025. Під час розгляду справи позивач був присутній.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №ПШ080354 від 06.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2344 постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
За змістом статті 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що водій при здійсненні ним перевезень пасажирів та вантажів, повинен мати при собі документи, визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено, що у певних випадках необхідна наявність інших документів, передбачених законодавством.
Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).
Згідно пункту 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 6.2, 6.3 Положення №340 передбачено облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Згідно з пунктом 6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.
У відповідності до ст. 18 Закону №2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи п. "а" ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зауважив, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
З врахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Положенням №340.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія чи копії графіка змінності водіїв, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі 804/5737/16 та в силу вимог частини п'ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.
Відтак, законодавство встановлює альтернативний спосіб ведення обліку робочого часу водія - індивідуальну контрольну книжку водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Суд зауважує, що форма індивідуальної контрольної книжки водія має відповідати додатку №3.
При цьому, як вбачається із Додатку №3 в індивідуальній контрольній книжці водія зазначається наступне: дата; марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу, маршрут руху , показника одометра (початковий, кінцевий, загальний пробіг), початок робочої зміни, тривалість перерви між періодами керування за зміну, кінець робочої зміни, тривалість змінного періоду керування, міжзмінного відпочину, підпис водія.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність записів, на час проведення рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу, в індивідуальній контрольній книжці водія, яка повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам, про що складено акт №АР 060352 від 07.01.2025.
У свою чергу дослідивши копії індивідуальних контрольних книжок водія ОСОБА_2 , які надані позивачем до позовної заяви та відповідачем до відзиву на позовну заяву, як таку, що надавалася для перевірки інспектуючим особам 07.01.2025, суд приходить до переконання, що вони містять відмінності.
Разом з тим, видно, що робочий графік водія розпочався о 06:00 год. 07.01.2025, на момент проведення перевірки водієм вже було здійснено кілька рейсів. Однак, в наданій для перевірки, об 13 год 14 хв., індивідуальній контрольній книжці водія, відсутня інформація за 07.01.2025.
При цьому, позивач не заперечує, що індивідуальна контрольна книжка водія не була заповнена на час пред'явлений до перевірки.
Надаючи оцінку твердженням позивача про відсутність обов'язку заповнювати вказаний документ перед виїздом на маршрут та протягом зміни, то суд їх відхиляє, оскільки сама форма та правова природа індивідуальної контрольної книжки водія (Додаток 3 до Положення № 340) передбачає фіксацію відомостей особисто водієм безпосередньо перед початком робочого дня (зміни). Подальший облік часу керування, перерв та іншого робочого часу здійснюється водієм хронологічно в процесі виконання рейсу (в реальному часі).
Посилання позивача на те, що водій не мав фізичної можливості зробити записи через ризик відхилення від розкладу руху, є неспроможними. Законодавство у сфері автомобільного транспорту визначає пріоритет безпеки дорожнього руху та недопущення перевтоми водія над комерційними інтересами перевізника чи графіками руху. Графік (розклад) руху транспортного засобу має складатися суб'єктом господарювання з урахуванням часу, необхідного для виконання підготовчо-заключних робіт, до яких належить і належне оформлення дорожньої документації та документів обліку робочого часу. Поспіх водія або наявність затвердженого розкладу руху не звільняє його від обов'язку виконувати імперативні вимоги транспортного законодавства.
Зважаючи на те, що на момент зупинки транспортного засобу інспекторами Укртрансбезпеки в межах рейдової перевірки в індивідуальній контрольній книжці водія ОСОБА_2 були відсутні записи за поточний день перевірки (07.01.2025), такий документ об'єктивно не виконував своєї правової функції - контролю за дотриманням режиму праці та відпочинку на момент перевірки.
З огляду на викладене, не заповнення індивідуальної контрольної книжки водія на момент здійснення рейдової перевірки обґрунтовано кваліфіковано контролюючим органом як відсутність документа для обліку робочого часу водія, що є прямим порушенням вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відтак доводи позивача про правомірність заповнення книжки виключно наприкінці робочого дня повністю суперечать нормам законодавства та є спробою уникнути відповідальності за вчинене адміністративно-господарське порушення.
Разом з тим, зазначаючи про відсутність в контрольній книжці інформації за період з 07.12.2024 по 05.01.2025, відповідачем не надано доказів, що такі дні були робочими у водія.
Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про не забезпечення водія контрольною книжкою з підстав відсутності в ній інформації за період з 07.12.2024 по 05.01.2025.
Суд зазначає, що доводи відповідача щодо можливості заповнення перевізником бланка підтвердження діяльності у випадках непрацездатності водія або його перебування у відпустці, не можуть бути враховані як належні докази правомірності притягнення позивача до відповідальності. Це з огляду на те, що посадові особи відповідача у такому випадку мали б перевірити наявність відповідного бланка, однак цього не зроблено. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до відповідальності не за відсутність бланка підтвердження діяльності, а за відсутність контрольної книжки водія чи графіка змінності.
Більш того, матеріали перевірки не містять жодного підтвердження, що такий бланк витребовувався посадовими особами відповідача.
З огляду на вищевикладене, відповідно до встановлених в ході перевірки обставин вчинене позивачем порушення, відсутність в індивідуальній контрольній книжці водія інформації за 07.01.2025, вказує на невиконання ним вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення №340.
З врахуванням встановлених обставин справи суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не спростував встановленого в ході перевірки порушення, а тому відповідачем до позивача правомірно на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач належними доказами не спростував доводів відповідача про здійснення перевезень пасажирів з порушенням Закону № 2344-ІІІ.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.02.2025 № ПШ080354 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Державна служба України безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна