про повернення позовної заяви
м. Вінниця
20 травня 2026 р. Справа № 120/6683/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету «Львівська політехніка»
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Національного університету «Львівська політехніка» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 12.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом:
-надання доказів сплати судового збору в розмірі 17838,08 грн. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
- надання до суду належним чином засвідченої копії паспорта в частині відмітки про зареєстроване місце проживання або ж іншого документа (довідки) на підтвердження зареєстрованого місця проживання.
-надання підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
-приведення заявлених позовних вимог у відповідність положенням ст. 5 КАС України.
12.05.2026, 14.05.2026 та 15.05.2026 від позивача надійшли заяви на усунення недоліків, зокрема позивач надано підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками та надано докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання.
Водночас, в заявах позивач вказав, що предметом спору у даній справі є триваюча протиправна бездіяльність Відповідача, що полягає у нерозгляді у встановлений законом строк звернень позивача, поданих у період січень-березень 2026 року, та ненаданні обґрунтованих письмових відповідей по суті порушених у них питань.
Та виклав прохальну частину позову в наступній редакції :
- визнати протиправною триваючу бездіяльність Національного університету «Львівська політехніка», що полягає у нерозгляді у встановлений законом строк звернень ОСОБА_1 , поданих у період січень- березень 2026 року, та ненаданні обґрунтованих письмових відповідей по суті порушених у них питань.
-зобов'язати Національний університет «Львівська політехніка» надати Позивачу повну та обґрунтовану письмову відповідь по суті порушених у зазначених зверненнях питань шляхом направлення єдиного узагальнюючого листа-відповіді з викладенням результатів їх розгляду та мотивів прийнятих рішень.
Однак подана заява не усуває недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, з огляду на таке.
Судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зверталась увага позивача на необхідність належної конкретизації змісту позовних вимог та предмета спору відповідно до вимог статей 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому предмет позову має бути сформульований чітко та однозначно, щоб суд мав можливість встановити межі судового розгляду, а відповідач - належним чином реалізувати право на захист.
Натомість формулювання позовних вимог у редакції, запропонованій позивачем, не містять належної конкретизації предмета спору.
Так, позивач посилається на звернення, подані «у період січень-березень 2026 року», однак позивач не конкретизує перелік таких звернень у змісті позовних вимог, не зазначає дати подання кожного звернення, не визначає, щодо яких саме звернень відповідачем допущено бездіяльність, не наводить обставин щодо закінчення строків їх розгляду.
Таким чином, позовні вимоги фактично залишаються неконкретизованими.
Суд також критично оцінює твердження позивача про наявність «триваючої бездіяльності».
За своєю правовою природою триваюча бездіяльність передбачає безперервне невиконання суб'єктом владних повноважень єдиного обов'язку, який існує у часі.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує нерозгляд окремих звернень, кожне з яких має самостійну дату подання, окремий строк розгляду, самостійний обов'язок відповідача надати відповідь.
Отже, кожен випадок нерозгляду звернення є окремим самостійним епізодом можливої бездіяльності, а не складовою єдиної триваючої бездіяльності.
Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» гарантує право громадянина звернутися зі скаргою, заявою чи пропозицією.
Стаття 15 «Закону України «Про звернення громадян» встановлює, що органи влади зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати звернення та повідомляти громадянина про результати розгляду.
Стаття 19 Закону України «Про звернення громадян» визначає обов'язки органів влади при розгляді звернень, зокрема:
перевіряти викладені факти; приймати рішення відповідно до законодавства; забезпечувати поновлення порушених прав; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки.
З наведеного слідує, що кожне окреме звернення є самостійним предметом розгляду; на кожне звернення має бути надана відповідь по суті; орган не може просто «проігнорувати» частину звернень або відповісти загальною фразою без розгляду кожного питання.
Також стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» визначає строки розгляду звернень. З аналізу положень цієї статті слідує про розгляд саме «звернень» у множині, тобто кожне зареєстроване звернення має пройти процедуру розгляду, тобто якщо особа подала кілька різних звернень, кожне з них реєструється окремо , а відповідь має надаватися щодо кожного звернення або щодо кожного порушеного питання.
Крім того, заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача надати «єдиний узагальнюючий лист-відповідь» не узгоджується із положеннями Закону України «Про звернення громадян», якими передбачено обов'язок розгляду конкретного звернення та надання відповіді по суті порушених у ньому питань.
Суд також враховує, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині сплати судового збору.
Як зазначалось в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем фактично заявлено вимоги щодо нерозгляду 18 окремих звернень, кожне з яких утворює окремий предмет судового спору.
Однак доказів доплати судового збору відповідно до кількості заявлених вимог позивачем не надано.
Відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а тому позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету «Львівська політехніка» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.