Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/409/25
Номер провадження: 1-кп/511/89/26
21.05.2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 (дистанційно),
захисника - ОСОБА_5 (дистанційно)
перекладача - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області та в режимі відеоконференції з ДУ «Одеській слідчий ізолятор» МЮУ, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому по кримінальному провадженню №12025162390000037, внесеному до ЄРДР від 12.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Республіка Молдова, громадянина Російської Федерації, не працюючого, одруженого, з середньою освітою, проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого: 22.11.2023 Роздільнянським районним судом за ч.2 ст. 332 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, звільненого 25.04.2024 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. .332 КК України,
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12025162390000037, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.01.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, оскільки вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу та на даний час не відпали та не зменшилися, судовий розгляд триває.
Позиція учасників судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області - ОСОБА_3 клопотання підтримав та вважав необхідним продовжити дію запобіжного заходу, оскільки до закінчення дії запобіжного заходу не надається можливим закінчити судовий розгляд.
Захисник обвинуваченого адвокат - ОСОБА_5 , діючий на підставі Доручення №2-15-2026-001540 від 20.03.2026 року та перебуваючи в судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційно) щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою категорично заперечував, зазначив, що ризики прокурором не підтверджені належними доказами, зазначивши, що на даний час ОСОБА_4 хворіє і за станом здоров'я не може утримуватися під вартою. Захист вважає що таким чином можливо звільнити обвинуваченого з під варти, обравши йому запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання, або змінити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити.
Положення закону, яким керувався суд та висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Рішенням ЄСПЛ «Марінчук та інші проти України» - п.3 ст.5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Безперервне тримання від вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистості.
Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, суд має встановити в першу чергу існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, судом враховується, що ОСОБА_4 , раніше був засуджений за злочин у сфері недоторканості державних кордонів, та відбувши покарання за попереднім вироком, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується в тяжкому злочині за яким законом передбачене покарання у виді позбавленняволі на строк від 7 до 9 років та враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може вдатись до втечі, оскільки є громадянином іншої держави, і це надає йому безперешкодного перетину державного кордону.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також ОСОБА_4 може чинити вплив на свідків по даному кримінальному провадженню, оскільки їх покази є визначальними у кримінальному провадженні та на даний час основні свідки обвинувачення судом не допитані.
Таким чином, суд доходить висновку, що ризики, встановленні судом при обранні запобіжного заходу не відпали та не зменшилися, обвинувачений показань на даній стадії розгляду кримінального провадження не надає, наполягає на допиті свідків, після чого дасть показання, що позбавляє суд можливості перевірити його версію подій.
При цьому суд наголошує, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Суд враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, альтернативний запобіжний захід у виді застави ОСОБА_4 обраний, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов'язків.
Обґрунтованих та законних підстав для зменшення визначеного розміру застави, судом встановлено не було, а тому доводи сторони захисту та обвинуваченого, суд залишає поза увагою.
На підставі викладеного, зважаючи на характер, тяжкість і конкретні обставини кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора.
На підставі викладеного і керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025162390000037, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.01.2025 року, - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" на строк 60 (шістдесят) днів - до 19 липня 2026 року включно.
Розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240,00 гривень та обв'язки, визначені ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.03.2025 року - залишити незмінними.
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1