Провадження № 2/522/7543/26
Справа №522/6867/26
21 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматися від дій та відшкодування моральної шкоди,
Позивач 23.04.2026 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматися від дій та відшкодування моральної шкоди.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.04.2026 справа 24.04.2026 передана судді Бондарю В.Я.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.04.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 03.06.2026.
До суду 20.05.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Бондаря В.Я.
На обґрунтування заяви зазначено, що суддя Бондар В.Я. вже здійснював розгляд цивільно справи №522/23295/24-Е за позовом ОСОБА_3 (чоловік позивача ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 про зобов'язання не перешкоджати проведенню робіт з капітального ремонту зовнішньої мережі каналізаційних стоків та внутрішньобудинкових каналізаційних систем багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказана справа безпосередньо пов'язана з конфліктом між тими ж самим особами, які фактично є учасниками тривалих спірних правовідносин щодо користування спільним майном багатоквартирного будинку, проведення ремонтних робіт, а також взаємних претензій, що виникають між сторонами. Суддя Бондар В.Я. вже надавав оцінку правовідносинам між сторонами конфлікту, досліджував обставини, пов'язані з їх правовідносинами. Окрім того, суддя Бондар В.Я. здійснював розгляд справи №522/1406/18 та №522/19530/17 у яких позивачем виступав ОСОБА_3 . Суддя неодноразово розглядав судові спори за участі чоловіка позивача, що в сукупності з розглядом аналогічного спору між фактичного тим самими сторонами може створювати у відповідача об'єктивні сумніви щодо належного провадження автоматичного розподілу справи та повної безсторонності, неупередженості суду під час розгляду даної справи.
Згідно ч. 7 та ч.8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений відвід є не обґрунтованим та немає об'єктивного підґрунтя для його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст. 37 ЦПК України), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст. 46 ЦПК України).
Відтак, згідно ч.1 ст.37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Дійсно у провадженні судді Бондаря В.Я. перебувала цивільна справа №522/23295/24-Еза позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про зобов'язання не перешкоджати в проведення робіт з капітального ремонту.
Розгляд справи завершився задоволенням заяви представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про залишення позову без розгляду. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31 липня 2025 року справу №522/23295/24-Е залишено без розгляду.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
Відтак, суддею Бондарем В.Я. не надавалася оцінка аргументам сторін, оскільки розгляд справи завершився залишенням позову без розгляду.
Підставою для відводу є неприпустимість повторної участі судді у розгляді справи після скасування рішення або ухвали про закриття провадження, тобто такі обставини відсутні, адже позовна заява ОСОБА_3 у справі №522/23295/24-Е залишена без розгляду. Ухвала про залишення позову без розгляду не оскаржувалася сторонами.
У справі №522/23295/24-Е 08 вересня 2025 року ухвалено додаткове рішення, яким залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про розподіл судових витрат.
Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2026 року.
Отже, суддя Бондар В.Я. не розглянув по суті справу №522/23295/24-Е, тому не висловив свою позицію, а, отже, доводи заявниці в цій частині є спростованими.
Окрім того, у цій справі №522/6867/26 ОСОБА_7 взагалі не залучений до участі у справі, тобто не є учасником справи, так само як і ОСОБА_4 .
Тобто, склад учасників у цій справі та справі 522/23295/24-Е є різним.
Заявниця вказує, що суддя Бондар В.Я. вже двічі розглядав справи за участі ОСОБА_3 , що не є підставою для відводу та з чим не можна погодитися, з огляду на наступне.
Справа №522/1406/18 за позовом ОСОБА_3 розглянута Приморським районним судом м.Одеси ухваленням рішення від 21 січня 2019 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, стосувалася визнання батьківства та жодним чином не пов'язана з заявницею.
В той час як справа №522/19530/17 повернута позивачу ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12.02.2018, до відкриття провадження у справі, тобто така справа не розглядалася суддею Бондарем В.Я. та також стосувалася сімейних спорів ОСОБА_3 , який не є учасником у цій справі №522/6867/26.
Окрім того, за участі ОСОБА_3 розглядалися справи не лише суддею Бондарем В.Я., про що свідчить інформація з офіційного веб-сайту Судової влади України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави визначені ст.37 ЦПК України для відводу судді відсутні у цій справі, а доводи ОСОБА_1 є безпідставними.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі 10.02.2021 у справі №9901/224/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Водночас суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
ОСОБА_1 вказує, що можуть створюватися сумніви у відповідача щодо належного проведення автоматичного розподілу судової справи та неупередженості судді.
Суд не вбачає підстав для відводу судді Бондаря В.Я., визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки заявником не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності головуючого по справі судді.
Доказів сумніватися в неупередженості та об'єктивності представлено не було, а доводи представника позивача зводяться до не погодження з процесуальними рішеннями головуючого у інших справах.
Зі звіту про автоматизований розподіл судової справи між суддями, який проведений 23.04.2026 у справі №522/6867/26 вбачається, що авторозподілі брали участь сім суддів, обрано суддю Бондаря В.Я. за випадковим числом 254, тобто автоматизований розподіл судової справи між суддями проведений відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Бондаря В.Я. при вирішенні даної цивільної справи, а повторністю участі головуючого у справі відповідно до приписів ст.37 ЦПК України відсутня.
Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява про відвід надійшла 20.05.2026, а підготовче засідання призначено на 03.06.026, тому така заява підлягає передачі для розгляду іншим складом суду.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258, 260 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматися від дій та відшкодування моральної шкоди.
Заяву про відвід передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 21 травня 2026 року.
Суддя В.Я. Бондар