Справа № 522/24917/25-Е
Провадження №2-о/522/135/26
18 травня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Куртушан Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Державна міграційна служба України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 13.11.2025 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , народжена в селі Молочне Сакського району Автономної республіки Крим.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Павлик І.А.
Ухвалою від 02.02.2026 провадження у справі відкрите.
Ухвалою від 19.02.2026 задоволено заяву представника заявника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
На підставі службової записки помічника судді ОСОБА_3 - Бубнової Н. В. щодо проведення повторного автоматизованого розподілу цивільної справи, на виконання Рішення зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2026, за резолюцією керівника апарату суду та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, по справі 03.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа надійшла в провадження судді Бондаря В.Я.
У період з 06.04.2026 по 10.04.2026 суддя Бондар В.Я. перебував на навчанні, а з 13.04.2026 по 17.04.2026 - у відпустці, у зв'язку з чим справа передана судді наступного робочого дня - 20.04.2026.
Ухвалою від 20.04.2026 справу прийнято до провадження суді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду у судовому засіданні 18.05.2026.
Ухвалою від 30.02.2026 задоволено заяву представника заявника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 18.05.2026 представник заявника Кірічевська О.І., яка брала участь у засіданні в режимі відеоконференції, повідомила, що необхідність звернення до суду мотивована тим, що Генеральне консульство України повідомило заявницю про те, що не виявлено документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України або паспортом громадянина України для виїзду за кордон, у зв'язку з чим рекомендовано звернутися до суду з метою ідентифікації особи.
Представник Державна міграційна служба України - Казбеков В.Е. у судовому засіданні клопотань не заявляв.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).
Так, Цивільним процесуальним кодексом України визначено окреме провадження, яким є вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) виснувала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Згідно листа Генерального Консульства в Мюнхені від 21.07.2025 ОСОБА_1 вказано, що відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» «свідоцтво про народження» не відносяться до переліку документів, яке підтверджує особу чи громадянство України. У разі неможливості встановити особу протягом двомісячного строку, особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Відтак, запропоновано здійснити процедуру встановлення особи у судовому порядку.
Однак, ОСОБА_1 подала заяву, якою просить встановити факт її народженні в селі Молочне Сакського району Автономної Республіки Крим.
До заяви додано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Молочне Сакського району Автономної Республіки Крим.
Отже, факт який просить встановити заявник встановлений свідоцтвом про народження, а Генеральне консульство України в Мюнхені рекомендувало звернення до суду з заявою про встановлення особи, а не її народження.
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, факт народження ОСОБА_1 на території Автономної Республіки Крим встановлений свідоцтвом про народження та ніким не оспорюється, а тому заява про встановлення факту народження заявниці в с.Молочне Сакського району АРК не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому, провадження у справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 354 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Державна міграційна служба України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 18 травня 2026 року.
Суддя: В.Я.Бондар