Справа № 522/25694/25-Е
Провадження № 2/522/4119/26
01 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Донцової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої в інтересах позивача представником - адвокатом Чирва О.В., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення повноліття.
Позовна вимога про стягнення аліментів обґрунтована тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі. 08.12.2022 шлюб між сторонами розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27.01.2014 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до досягнення старшою дитиною, ОСОБА_4 повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 21.06.2013. ОСОБА_4 досяг повноліття, у зв?язку з чим 14.07.2025 закрито виконавче провадження, про що державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевченко М.Т. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 278/2808/13-ц, виданого 13.02.2020, у зв'язку з повним фактичним виконанням. На підставі цього припинено стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач аліменти не сплачує, участі у матеріальному забезпеченні ОСОБА_3 в добровільному порядку не бере. Дитина проживає разом із матір'ю.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 10.02.2026.
Судове засідання 10.02.2026 не відбулось у зв'язку з відключенням електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси. Розгляд справи відкладено на 12.03.2026.
У судове засідання 12.03.2026 з'явився відповідач - ОСОБА_2 . Позивач у судове засідання не з'явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи судом належним чином, про причини неявки не повідомила, клопотання та заяви не подавала. Розгляд справи відкладено на 21.04.2026 у зв'язку з неявкою позивача у справі.
У судове засідання 21.04.2026 з'явився відповідач - ОСОБА_2 . Позивач у судове засідання не з'явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи судом належним чином, про причини неявки не повідомила, клопотання та заяви не подавала.
У судовому засіданні 21.04.2026 відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив позовну заяву задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/15 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду, та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач зазначив, що стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 1/15 частини з усіх видів заробітку (доходу) є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідач не відмовляється платити аліменти на утримання сина, однак вважає визначений розмір в частині 1/6 від доходу надмірним тягарем, а також такий розмір не доведено позивачкою «поза розумним сумнівом». У судовому засіданні відповідач пояснив, що є особою з інвалідністю внаслідок війни, пенсія відповідача фактично не індексується, відповідач проживає сам та за станом здоров?я відповідач не може керувати транспортними засобами чи повноцінно функціонувати, у зв?язку з чим
значна частина заробітку (доходу) витрачається на ліки, послуги з таксі та послуги з прибирання помешкання. Позивач разом з дітьми проживає в Німеччині та має там статус тимчасового захисту, отримує соціальну допомогу від Центру зайнятості (Jobcenter), що покриває базові витрати. Також відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами понесення витрат на продукти харчування та побутові товари, витрат на взуття та одяг дитини, ліки та оплату медичних послуг, додаткові заняття, канцелярські витрати, книги, комунальні витрати. Також не надані докази витрат на відвідування закладу освіти та харчування у ньому, витрат на розвиваючі та спортивні заняття. Таким чином, враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, з огляду на вік і стан здоров?я дитини, стан здоров?я відповідача як платника аліментів, приписи ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, відповідач просить суд задовольнити позовну заяву частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 21.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 01.05.2026.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закону № 2402-III) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст.12 Закону № 2402-III виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 СК України).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Суд встановив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2022 (справа № 296/2424/22, провадження № 2/522/4894/22) розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.11.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис № 898.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2022 не оскаржувалось та набрало законної сили 13.01.2023.
У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2022 (справа № 296/2424/22, провадження № 2/522/4894/22) суд встановив, що від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27.01.2014 у справі № 278/2808/13-ц постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення старшою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 21 червня 2013 року.
З наявної у матеріалах справи копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.07.2025 вбачається, що виконавче провадження № 62212439 з примусового виконання виконавчого листа № 278/2808/13-ц від 13.02.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно на утримання дітей закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення. Термін стягнення, визначений виконавчим документом, закінчився.
До матеріалів справи долучена копія рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 27.01.2022 (справа № 296/8568/21 провадження № 2/296/518/22), згідно з яким постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно починаючи з 01.10.2021 р. та до досягнення нею повноліття. Рішення суду набрало законної сили 04.03.2022.
Також рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 у справі № 522/25693/25-Е постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/15 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.11.2025 року та до закінчення ним навчання - до 31.07.2027 року.
Таким чином, у матеріалах справи містяться докази стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/15 та 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) відповідно.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 344/10971/16-ц аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнає частково, не відмовляється від сплати аліментів на спільну дитину.
Також відповідач не заперечує обставину проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю у Федеративній Республіці Німеччині, за програмою тимчасового захисту, що підтверджується також наявними у матеріалах справи доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 159326, відповідач є особою з 2 групою інвалідності внаслідок війни, встановленої безстроково.
Визначаючи спосіб виконання обов'язку по утриманню дітей, суд керується приписами ч. 3 ст. 181 ЦПК України, яка передбачає, що саме той із батьків, з ким проживає дитина, має право обирати спосіб сплати аліментів: у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення аліментів у частці від доходу, суд вважає, що саме такий спосіб виконання обов'язку по утриманню дітей має бути визначений та аліменти підлягають стягненню у частці від доходу відповідача.
Керуючись принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, стан здоров'я платника аліментів, його непрацездатність, приписи ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, згідно яких обов'язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття стосується обох батьків, суд вважає, що стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/15 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде достатнім для забезпечення витрат на утримання дитини та її розвиток і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Згідно з п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки позовну заяву про стягнення аліментів задоволено частково та сторони звільнені від оплати судових витрат, зокрема витрат з оплати судового збору, такі витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/15 (однієї п'ятнадцятої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення з позовною заявою до суду, тобто 26.11.2025, та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 07.05.2026.
Суддя Юлія ЧОРНУХА