27.01.11р.Справа № ПР25/266-09
За позовом Фонду державного майна України, м. Київ
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія", м. Дніпропетровськ
Відповідача-2: Колективного підприємства Дніпропетровська фірма "Мрія",
м. Дніпропетровськ
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 м. Дніпропетровськ
про визнання права власності, вилучення майна з незаконного володіння
За участю заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
Від позивача: Рябчун О.В. дов. № 398 від 06.12.2010р.
Від відповідача-1: Бабаніна М.П. - дов. б/н від 08.06.2010р.
Від відповідача-2: не з'явився.
Від третьої особи-1: не з'явився.
Від третьої особи-2: ОСОБА_1. - паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_2 дов. № 2097 від 07.11.2009р.
Від третьої особи-3: ОСОБА_3 - паспорт НОМЕР_2 від 05.08.03р.; ОСОБА_2 дов. № 357 від 26.02.2009р.
Від прокурора: Цяцька О.В. - посв. НОМЕР_3 від 22.09.2006р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання права власності на гуртожиток у м. Дніпропетровську, пров Добровольців, 10 за державою в особі Фонду державного майна України; вилучення з незаконного володіння Закритого акціонерного товариства „Дніпропетровська фірма „Мрія” гуртожитку у м. Дніпропетровську, пров Добровольців, 10; зобов'язання Закритого акціонерного товариства „Дніпропетровська фірма „Мрія” передати у відання Дніпропетровської міської ради гуртожиток у м. Дніпропетровську, пров Добровольців, 10.
30.12.2009р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсним договір КП-140 купівлі-продажу державного майна підприємства від 02.09.1993р., укладений між Фондом державного майна України та організацією орендарів Дніпропетровської фірми "Мрія" в частині продажу гуртожитку № 2 в м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10; визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 листопада 2005 серія САА № 809063 ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія" на будівлю гуртожитку літ. А-9, ганки літ а, а1, вхід у підвал літ. а2, а3 у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10; вилучити з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" гуртожиток у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10; визнати право власності на гуртожиток у м. Дніпропетровську, пров. Добровольців, 10 за державою в особі Фонду державного майна України.
15.11.2010р. позивач знов звернувся до суду з заявою від 11.11.2010р. про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить суд визнати недійсним договір КП-140 купівлі-продажу державного майна підприємства від 02.09.1993р., укладений між Фондом державного майна України та організацією орендарів Дніпропетровської фірми "Мрія" в частині пп 39 додатку до акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровської фірми "Мрія" щодо гуртожитку № 2 в м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10 з інвентарним номером НК031; визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 листопада 2005 серія САА № 809063 ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія" на будівлю гуртожитку літ. А-9, ганки літ а, а1, вхід у підвал літ. а2, а3 у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10; вилучити з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" гуртожиток у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10; визнати права власності на гуртожиток у м. Дніпропетровську, пров. Добровольців, 10 за державою в особі Фонду державного майна України.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 11.11.2010р.
Ухвалою суду від 22.12.2009р. було здійснено заміну відповідача у справі -ЗАТ „Дніпропетровська фірма „Мрія” його правонаступником -ТОВ „Дніпропетровська фірма „Мрія” та залучено до участі у справі третіх осіб-1,2.
Ухвалою суду від 16.11.2010р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Колективне підприємство Дніпропетровська фірма "Мрія".
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що вартість спірного гуртожитку увійшла до вартості цілісного майнового комплексу під час процесу приватизації Дніпропетровської фірми „Мрія”, що суперечить ч. 2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції, яка була чинною на час приватизації, ст. 4 Житлового кодексу УРСР, ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції, яка була чинною на час приватизації, Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, які не передбачали приватизацію державного житлового фонду юридичними особами під час приватизації цілісних майнових комплексів підприємств, отже гуртожитки не могли бути включені до статутного капіталу новостворених підприємств.
Позивач вказує, що вищенаведене, а також приписи ст.ст. 16, 387, 388, 392 ЦК України є підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу державного майна, визнання за позивачем, як органом що здійснює управління державним майном, права власності на спірний гуртожиток та витребування цього гуртожитку з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія".
Заступник прокурора підтримує позовні вимоги позивача у повному обсягу.
Відповідач-1 позовні вимоги позивача не визнає з тих підстав, що позивачем пред'явлено позов зі спливом строку позовної давності, що згідно з ст. 80 ЦК УРСР, ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові; ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія", правонаступником якого є ТОВ "Дніпропетровська фірма "Мрія", у встановленому законом порядку отримало у власність спірний гуртожиток, як внесок до статутного фонду, який був здійснений Колективним підприємством Дніпропетровська фірма "Мрія", що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07 листопада 2005 серія САА № 809063; згідно з Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”, в редакції, яка була чинною на час приватизації, кімнати в гуртожитках не підлягали приватизації громадянами, отже могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації.
Третя особа-1 надала до суду письмові пояснення по суті спору, згідно з якими зазначає, що не мала відношення до приватизації спірного гуртожитку та не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача у справі при умові послідуючої передачі будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.
Треті особи-2, 3 підтримують позовні вимоги позивача у справі та зазначають, що спірний гуртожиток не було включено до вартості майна Дніпропетровської фірми „Мрія” під час приватизації та він не був предметом купівлі-продажу за спірним договором, отже відповідач-2 набув право власності на спірний гуртожиток незаконно, тому не мав правових підстав для передачі його до статутного капіталу відповідача-1, що є підставою для витребування гуртожитку з незаконно володіння відповідача-1 відповідно до вимог ч. 3 ст. 388 ЦК України.
Відповідач-2 та третя особа-1 не забезпечили явку представників до судового засідання. Відповідачем-2, також не надані витребувані судом матеріали. Враховуючи, що відповідач-2 та третя особа-1 належним чином були повідомлені судом про час та місце судових засідань у справі, що підтверджується матеріалами справи, неодноразове не з'явлення представника відповідача-2 до судового засідання, закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи-1, за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 20.10.2009р. по 02.11.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора, сторін та третіх осіб, господарський суд, -
Розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 22р від 10.01.1993р. було зареєстровано орендне підприємство Дніпропетровська фірма „Мрія” та статут останнього.
Наказом Фонду державного майна України від 05.03.1993р. № 10-ДП прийнято рішення про приватизацію державного майна орендного підприємства Дніпропетровська фірма „Мрія”.
28.04.1993р. Фондом державного майна України видано наказ № 172-ПК про створення комісії з приватизації державного майна Дніпропетровської фірми „Мрія”.
30.04.1993р. Фондом державного майна України видано наказ № 33-ІК про створення інвентаризаційної комісії з проведення інвентаризації майна орендного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія».
Під час інвентаризації була складена зведена відомість по балансовому рахунку 01 по фірмі «Мрія»на 01.05.1993р. (ст. 45 приватизаційної справи КП-140 ОО «Мрія»т. 1), яка містить в своєму переліку 2 гуртожитки із вказаними фактичною сумою та сумою по даним бухгалтерського обліку: гуртожиток № 1 - фактична сума - 147011 крб., сума по даним бухгалтерського обліку - 147011 крб.; гуртожиток № 2 - фактична сума - 243153 крб., сума по даним бухгалтерського обліку - 243153 крб. Всього фактична сума та сума по даним бухгалтерського обліку по балансовому рахунку 01 склала 378762837крб.
Згідно з розшифровкою будівель, споруд, об'єктів соцкульбиту фірми „Мрія”, які підлягають приватизації станом на 01.05.1993р. до них включені будівля гуртожитку № 1 фактичною вартістю 994447крб. та будівля гуртожитку № 2 фактичною вартістю 231019крб. Відповідно у розшифровці будівель, споруд фірми „Мрія”, які не підлягають приватизації станом на 01.05.1993р. гуртожитки відсутні, а об'єктами що не підлягають приватизації визначено їдальня, будинок культури та три житлові будинки.
12.07.1993р. ФДМ України розпорядженням № 169-РОМ затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія».
Згідно з зазначеним актом оцінки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія»від 09.07.1993р. (п. 1) вартість основних засобів склала 378763тис. крб., що відповідає даним зведеної відомості по балансовому рахунку 01 по фірмі «Мрія»на 01.05.1993р. В акті оцінки, також зазначено, що вартість майна для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації (п. 13.3.) становить 4842тис.крб.
Загалом вартість майна з урахуванням зонального коефіцієнта, за вилученням вартості майна, яке належить орендарю та для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації визначена у розмірі 298577тис.крб. (п. 17 акту оцінки).
12.07.1993р. Фондом державного майна України видано наказ № 170-РПП про затвердження плану приватизації орендного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія».
Згідно з цим планом приватизації загальна вартість майна орендного підприємства, що підлягає приватизації визначена у розмірі 298577тис.крб. Також, п. 3.4. плану приватизації визначена вартість майна, для якого встановлений особливий режим приватизації (всього у розмірі 4842тис.крб.), зокрема житловий фонд у розмірі 114тис.крб., приватизація якого буде здійснюватися у відповідності з Законом України „Про приватизацію житлового фонду”.
02.09.1993р. був укладений Договір КП-140 від 02.09.1993р. (далі -Договір), за яким ФДМ України продав, а організація орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія»придбала державну частку майна цілісного майнового комплексу-орендного підприємства «Дніпропетровської фірми «Мрія», яке знаходиться за адресою: 320030, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 5/7, яка відповідно до Договору оренди від 10.02.1992 року № 203 та додаткової угоди до цього договору, укладеної 30.12.1992 року за № П12-20 з регіональним відділенням ФДМ України передане державою організації орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія»в тимчасове платне користування з правом викупу.
Згідно з п. 3 Договору, його сума визначена відповідно до акту оцінки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія»та складає 298577тис.крб.
20.09.1993р. між ФДМ України та організацією орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія»було підписано акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу-орендного підприємства «Дніпропетровської фірми «Мрія»до Договору, в якому зазначено, що сума викупу за мінусом розрахунків приватизаційними сертифікатами, перерахована покупцем платіжним дорученням № 1 від 06.09.1993р. (217577тис.крб.). Решта суми буде сплачена майновими сертифікатами (п. 5 акту), що як вбачається з матеріалів справи було здійснено протягом жовтня-грудня 1993р.
У квітні 1998р. між ФДМ України та Колективним підприємством „Дніпропетровська фірма „Мрія” було підписано додаток до акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Дніпропетровської фірми «Мрія», у якому наведено перелік викуплених за Договором об'єктів нерухомості, до яких за № 39 увійшла будівля гуртожитку № 2 по пров. Добровольців, 10, інвентарний № НК 031.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності слід дійти висновку, що до складу цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Дніпропетровська фірма «Мрія», який був відчужений за спірним Договором увійшла будівля гуртожитку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців. 10, що також не заперечується і позивачем у справі.
Між тим, чинне, на час здійснення приватизації державного майна орендного підприємства Дніпропетровська фірма „Мрія”, законодавство не передбачало включення будівель гуртожитків до цілісних майнових комплексів підприємств, що приватизувалися.
Під час включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів, що підлягали приватизації, органи приватизації застосовували Закон України "Про приватизацію державного майна" та інше законодавство, прийняте на виконання цього Закону.
Але частиною 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакції яка діяла на момент приватизації спірного гуртожитку, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.
Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу Української РСР, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. Статтями 127 - 131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86р. N 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, зокрема належали: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами;
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, за спірним Договором було викуплено державне майно, яке раніше знаходилося в оренді у організації орендарів Дніпропетровського виробничо-торгівельного швейного об'єднання ім.. Володарського на підставі договору оренди № 203, укладеного 10.02.1992р. з Державним комітетом України з легкої промисловості.
З огляду на своє призначення гуртожитки не мають відношення до виробничого циклу випуску продукції, а відтак не можуть входити до складу цілісного майнового комплексу підприємства та відповідно не підлягають приватизації в межах відповідного цілісного майнового комплексу.
Таким чином, включення вартості будівлі спірного гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Дніпропетровська фірма «Мрія», який був відчужений за спірним Договором суперечило вищенаведеним нормам чинного на той час законодавства України.
Відповідно ж до ст. 48 ЦК УРСР, норми якого були чинними на час укладення спірного Договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо того, що на час укладення спірного Договору норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не передбачали приватизацію кімнат у гуртожитках, оскільки заборона приватизації кімнат у гуртожитках згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" не дозволяла приватизацію гуртожитків у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств в силу ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини з приватизації майна державних підприємств.
До того-ж, заборона приватизації кімнат у гуртожитках і Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" свідчить про неможливість приватизації цих об'єктів у 1993р. у будь-якому випадку, спосіб та будь-якими особами. Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало обов'язкове залишення гуртожитків у державній власності, окрім їх випадків передачі до комунальної власності.
Окрім цього, Конституція України 1978 року, яка діяла на момент проведення приватизації спірного гуртожитку, гарантувала громадянам України право на житло. Зокрема, стаття 42 встановлювала, що це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному таіндивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Стаття 47 Конституції України 1996 року встановлює, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
На момент приватизації Закон України „Про приватизацію майна державних підприємств" (ст. 2) одним із принципів приватизації визначав забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації.
Відчуження ж державного житлового фонду на користь приватного власника (юридичної особи), без дотримання прав мешканців кімнат у спірному гуртожитку, на думку суду є порушенням вищенаведених засад.
Так, на підставі спірного Договору та рішення конференції організації орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія»(Протокол № 1 від 02.06.1994р.) створено Колективне підприємство Дніпропетровська фірма «Мрія», яке згідно з п. 1.7. Статуту останнього, зареєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 27.07.1994р., є правонаступником прав та обов'язків орендного підприємства Дніпропетровської фірми «Мрія»та організації орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія».
Відповідно до п. 4.1. Статуту КП Дніпропетровська фірма «Мрія», спірний гуртожиток увійшов до майна підприємства (статутного капіталу)
10.12.1998р. КП «Дніпропетровське МБТІ» було зареєстровано право власності КП Дніпропетровська фірма «Мрія»на спірний гуртожиток, про що видано відповідне Реєстраційне посвідчення.
Отже, належним відповідачем у справі щодо визнання частково недійсним спірного договору є Колективне підприємство Дніпропетровська фірма «Мрія», яке є правонаступником організації орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія»- покупця за спірним Договором.
З огляду на вищенаведене, приписи ст. 48 ЦК УРСР, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору № КП-140 купівлі-продажу державного майна підприємства від 02.09.1993р., укладеного між Фондом державного майна України та організацією орендарів Дніпропетровської фірми "Мрія" в частині пп 39 додатку до акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровської фірми "Мрія" щодо гуртожитку № 2 в м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10 з інвентарним номером НК031 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
26.04.2005 року було створено Закрите акціонерне товариство «Дніпропетровська фірма «Мрія», одним із засновників цього товариства виступило КП «Дніпропетровська Фірма «Мрія», яке в якості внеску до статутного капіталу внесло, зокрема спірну будівлю гуртожитку. Наведене підтверджується Статутом ЗАТ «Дніпропетровська фірма «Мрія»в редакції 2005 року.
07 листопада 2005р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради ЗАТ «Дніпропетровська фірма «Мрія»було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від серія САА № 809063 ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія" на будівлю гуртожитку літ. А-9, ганки літ а, а1, вхід у підвал літ. а2, а3 у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10
Зазначене Свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 4374 від 27.10.2005р., з якого вбачається, що підставою його прийняття була передача спірного гуртожитку КП «Дніпропетровська Фірма «Мрія»до статутного фонду ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія".
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Фірма «Мрія»створене внаслідок перетворення Закритого акціонерного товариства «Дніпропетровська Фірма «Мрія», та є правонаступником усіх прав та обов'язків зазначеного акціонерного товариства, зокрема права власності на будівлю гуртожитку, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10. Наведене підтверджується Протоколом № 1 зборів засновників ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія»від 10.07.2007р. та Статутом останнього.
Отже, на даний час спірний гуртожиток знаходиться у володінні ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія», яке відповідачем у справі, як правонаступник ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія".
Враховуючи, недійсність спірного Договору в частині продажу спірного гуртожитку, а також приписи ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР, ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, згідно з якими недійсна угода є недійсною з моменту її укладення та не створює юридичних наслідків, підлягають задоволенню і інші позовні вимоги позивача, оскільки у відповідача-2 були відсутні правові підстави для внесення спірного гуртожитку, який незаконно вибув з володіння держави та є власністю Держави Україна, до статутного фонду відповідача-1, а у останнього були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на спірний гуртожиток та підстави для його володіння на даний час.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” № 185-У від 21.09.2006 року, управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
За ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", об'єктами управління державної власності, зокрема є: державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктом управління об'єктами державної власності, зокрема є Фонд державного майна України, до повноважень, якого віднесено забезпечення захисту майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.
За ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно з ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В силу ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно з ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються, зокрема до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В силу ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.
Стаття 16 ЦК України при цьому визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема у такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення дії яка порушує право.
З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та обставини справи, з яких вбачається, що відповідач-1 незаконно, без відповідної правової підстави заволодів спірним гуртожитком, який одержав безвідплатно від відповідача-2 в якості внеску до статутного фонду, та який незаконно вибув з володіння держави, що порушує право власності останньої та житлові права мешканців цього гуртожитку, заперечує проти права власності держави на спірний гуртожиток, суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 листопада 2005 серія САА № 809063 ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія" на будівлю гуртожитку літ. А-9, ганки літ а, а1, вхід у підвал літ. а2, а3 у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10; визнання права власності на гуртожиток у м. Дніпропетровську, пров. Добровольців, 10 за державою в особі Фонду державного майна України; вилучення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" гуртожитку у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача-1 щодо набуття права власності на спірний гуртожиток згідно з ст. 328 ЦК України безпідставними.
Так, згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Неправомірність набуття відповідачами права власності на спірний гуртожиток і встановлена судом під час розгляду даної справи.
Відхиляє суд і доводи відповідача-1 проти позову, які обґрунтовані спливом строку позовної давності на час звернення позивачем з позовом, який розглядається у справі.
Так, згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного право чину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР, позовна давність не поширюється, зокрема на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.
З огляду на вищенаведене, позовна давність до вимог позивача у даній справі не застосовується.
Внаслідок задоволення позову судові витрати за розгляд справи по сплаті держмита та сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на відповідачів у рівних частках. При цьому, суд враховує, що позовні вимоги позивача мають, як майновий так і немайновий характер, тому для визначення вартості спірного гуртожитку та розміру держмита за майновою вимогою та за відсутності інших доказів слід виходити з балансової вартості спірного гуртожитку у розмірі 1 113 480,81грн., яка зазначена у ст. 4 Статуту ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія», зареєстрованому 16.07.2007р.
Отже, слід стягнути з відповідачів в рівних частках в доход держбюджету держмито за немайновими вимогами у розмірі 85,00грн., держмито за майновими вимогами у розмірі 11 134,81грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.
З підстав вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір КП-140 купівлі-продажу державного майна підприємства від 02.09.1993р., укладений між Фондом державного майна України та організацією орендарів Дніпропетровської фірми "Мрія" в частині пп 39 додатку до акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Дніпропетровської фірми "Мрія" щодо гуртожитку № 2 в м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10 з інвентарним номером НК031.
Визнати право власності на гуртожиток у м. Дніпропетровську, пров. Добровольців, 10 за державою в особі Фонду державного майна України.
Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 листопада 2005 серія САА № 809063 ЗАТ "Дніпропетровська фірма "Мрія" на будівлю гуртожитку літ. А-9, ганки літ а, а1, вхід у підвал літ. а2, а3 у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10.
Вилучити з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Барикадна, 5/7, ЄДРПОУ 33516308) на користь держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ-133, вул.. Кутузова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945) гуртожиток у м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10, видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Барикадна, 5/7, ЄДРПОУ 33516308) 5609,90грн. держмита в доход держбюджету (Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, п/р 31118095700005), видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Барикадна, 5/7, ЄДРПОУ 33516308) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход держбюджету (Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, п/р 31217264700005), видати наказ.
Стягнути з Колективного підприємства "Дніпропетровська фірма "Мрія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Барикадна, 5/7, ЄДРПОУ 00306957) 5609,90грн. держмита в доход держбюджету (Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, п/р 31118095700005), видати наказ.
Стягнути з Колективного підприємства "Дніпропетровська фірма "Мрія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Барикадна, 5/7, ЄДРПОУ 00306957) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход держбюджету (Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, п/р 31217264700005), видати наказ.
Суддя А.Є. Чередко
01.02.2011р.