03.02.11р.Справа № 14/1-11
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Н.Хортиця, Запорізький р-н
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт", смт. Солоне
про визнання недійсними договору оренди та договору суборенди
Суддя Петренко І.В.
при секретарі: Півень А.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 - дов. від 08.12.09 р.
Від відповідача: Дидюк О.В. - дов. від 18.08.09р.
По справі оголошувалась перерва до 03.02.2011 р. на 14 год. 00 хв.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт", про визнання недійсним договорів оренди нежитлових приміщень № 2 від 24.09.2009 року та суборенди № 07/КМ55-09 від 20.10.2009 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.10 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 11.01.11 р. о 14:15.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.11 р. розгляд справи відкладено на 27.01.11 р. на 11:30.
11.01.11 р. від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС Імпорт Експорт", смт. Солоне надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.11 р. в задоволенні заяви ТОВ "ЮС Імпорт Експорт" про відвід судді Панна С.П. відмовлено та задоволено заяву судді Панна С.П. про самовідвід від розгляду справи № 14/1-11, в зв'язку з чим дану справу передано для розгляду судді Петренко І.В.
Ухвалою господарського Дніпропетровської області від 17.01.11 р. справу № 14/1-11 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 10.12.10 р. та ухвалою від 17.01.11р. у сторін були витребувані документи необхідні для вирішення спору, а також зобов'язано позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, 70425, с.Н.Хортиця, Запорізький р-н, додатково сплатити державне мито в сумі 85,00 грн. за другим договором, докази сплати надати в судове засідання.
Докази та необхідні документи витребувані ухвалами господарського суду від 10.12.10 р. та від 17.01.11 р. позивач не надав; зобов'язання по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. за другим договором, позивач не виконав, що також перешкоджає вирішенню спору.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в позові відмовити посилаючись на наступне:
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір державного мита із позовних заяв немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 85,00 грн. Але враховуючи, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, він повинен був сплатити, як мінімум 170,00 грн. державного мита, чого не зробив.
Крім того, відповідно до п. 31 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р., яку господарські суди повинні враховувати при вирішенні спорів відповідно до листа Вищого господарського суду України від 27.11.2009 р., у справах про визнання правочину недійсним із застосування наслідків недійсного правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги за загальною сумою всіх вимог.
Але не зважаючи на все вищевикладене позивачем було сплачено держмито лише в розмірі 85,00 грн.
Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька позовних вимог, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами. Позивач просить визнати недійсними договір оренди нежитлових приміщень № 2 від 24.09.2009 р. укладений між "Дагзбері, інк" та ТОВ "ЮС Імпорт Експорт" та договір суборенди № 07/КМ55-09 від 22.10.2009 р., укладений між позивачем та ТОВ "ЮС Імпорт Експорт". Вказані вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення чи поданими доказами, оскільки випливають із різних договорів. Сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору. Не зважаючи на це суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі.
Слід зазначити, що суд не може вирішити питання про права та обов'язки осіб, які не є сторонами спору. Разом з цим позивач в п. 1 позовної заяви просить вирішити спір відносно прав корпорації "Дагзбері, інк", яка не зазначена відповідачем у справі.
Крім цього ТОВ "ЮС Імпорт Експорт" взагалі не укладало договору оренди з такою юридичною особою. У ТОВ "ЮС Імпорт Експорт" є договірні взаємовідносини з Корпорацією "Дагзбері, інк". Таким чином, позивач просить визнати недійсним неіснуючий договір з неіснуючою юридичною особою.
Позивач не навів жодної підстави, яким чином договір оренди № 2 від 24 вересня 2009 р. порушує його права і охоронювані законом інтереси, і з яких підстав він повинен бути визнаний недійсним.
У позивача відсутні будь-які підстави просити суд визнати недійсним договір оренди № 2 від 24 вересня 2009 р., оскільки даний договір ніяким чином не стосується його прав і обов'язків. Слід зазначити, що договір суборенди № 07/КМ55-09 від 20 жовтня 2009 р., укладено між позивачем та відповідачем на підставі договору оренди № 1 від 24 вересня 2009 р. У зв'язку з цим прохання позивача визнати недійсним договір № 2 від 24 вересня 2009 р. є безпідставним.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вимога позивача визнати недійсним договір оренди № 2 від 24 вересня 2009 р. не спрямована на захист його порушеного права чи інтересу, тому у позивача відсутні підстави заявляти таку вимогу, а у суду - її задовольняти.
Щодо визнання недійсним договору суборенди № 07/КМ55-09 від 20 жовтня 2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем: позивач, в якості підстави для визнання недійсним договору суборенди, посилається на ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України і стверджує, що його було введено в оману. Проте позивач забуває, що ст. 230 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним лише за умови, що одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману. З цього приводу в п. 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 р. зазначено "Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, які діяла під впливом обману."
В даному випадку позивач не наводить жодних доказів того, що у діях відповідача був умисел спрямований на обман позивача, а також того, що відповідачеві було відомо про факти наведені позивачем в позовній заяві.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що ненадання необхідних документів витребуваних ухвалами господарського суду від 10.12.10 р. та від 17.01.11 р. та невиконання позивачем зобов'язання по сплаті державного мита в установленому порядку та розмірі, перешкоджає повному та всебічному вирішенню спору, в зв'язку з чим позов слід залишити без розгляду.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п. 5 ст. 81, ст.ст. 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Залишити позов без розгляду.
Суддя І.В. Петренко