Справа № 636/10951/24 Провадження 2/636/3038/26
19.05.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Селевко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до батька ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання, у розмірі частини з усіх видів доходів щомісячно з дня пред'явлення позову і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він 01.09.2023 зарахований на навчання на денній формі навчання на контрактній основі до комунального закладу вищої освіти «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради за спеціальністю «227 Терапія та реабілітація», спеціалізація «Фізична терапія». На даний час являється студентом другого курсу групи Фізична терапія, ерготерапія (11 кл) медико-фармацевтичного факультету спеціальності 227 Терапія та реабілітація /227.01 Фізична терапія першого (бакалаврського) рівня освіти денної форми навчання. З 01.02.2024 року переведений з платної форми навчання на державну. Передбачений термін навчання для отримання ступеня вищої освіти «Бакалавр» - 28.06.2028. Позивач зазначає, що перебуває у скрутному матеріальному становищі через витрати, пов'язанні з продовженням навчання, лікування, яке він проходив у ДУ Інститут урології НАМН України під час навчання, через погіршення стану здоров'я. Так як перебуває на денній формі навчання, не має змоги влаштуватись на роботу, щоб отримувати заробіток і забезпечувати себе самостійно, на даний час перебуває на утриманні матері. У свою чергу матір позивача ОСОБА_3 отримує мінімальну заробітну плату та має на самостійному утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач кошти на утримання позивача добровільно не надає, тому він вимушений стягнути з нього аліменти на утримання у судовому порядку.
Заочним рішенням від 25.03.2025 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 16 грудня 2024 року до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку.
25.02.2026 відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він не проти підтримувати повнолітнього сина, але на його утриманні знаходяться ще двоє дітей, тому він просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким врахувати зазначені обставини при визначенні розміру аліментів.
Ухвалою суду від 24.03.2026 заочне рішення від 25.03.2025 скасовано та справу призначено до судового розгляду.
Від позивача до суду надійшла заява, згідно якої він позов підтримав у повному обсязі та просив суд розглядати справу в його відсутності.
Від відповідача в судове засідання надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу без його участі, з урахуванням обставин, викладених у заяві про перегляд заочного рішення, підтверджених наданими ним документами.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 36 від 07.08.2004.
Згідно наданої довідки Комунального закладу вищої освіти «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради № 8064 від 15.04.2026 ОСОБА_1 є студентом ІІІ курсу денної форми навчання, спеціальність - Фізична терапія, ерготерапія бак КЗВО «Рівненська медична академія», з 01.09.2023 по 28.06.2027.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України визначено: якщо повнолітні донька чи син продовжують навчання і у зв'язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже, враховуючи ті обставини, що дитина сторін досягла 18 років, на даний час є студентом денної форми навчання, а тому не має змоги працювати, перебуває на утриманні матері, а відповідач знаходиться у працездатному віці, тому відповідач має змогу утримувати свою повнолітню дитину до закінчення ним навчання, оскільки він потребує матеріальної допомоги, а батько має змогу її надавати.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд враховує, що на утриманні відповідача знаходяться ще двоє дітей: неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання яких 13.07.2020 Великобурлуцьким районним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на їх утримання аліментів у розмір 1/3 частини заробітку, про примусове виконання якого постановою Великобурлуцького РВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків) від 28.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62667696.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач має можливість утримувати матеріально свою повнолітню дитину, що продовжує навчання і потребує матеріальної підтримки, відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб дитини та можливостей батька, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, враховуючи наявність у відповідача ще двох дітей, на утримання яких з нього стягуються аліменти за судовим рішенням, на підтвердження чого відповідачем надані розрахунок Великобурлуцького ВДВС у Куп'янському районі Харківської області та копія постанови про відкриття виконавчого провадження, тому вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з ч. 2 ст. 182 СК України, згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Але згідно з визначенням прожиткового мінімуму, наведеним в ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, тому обмежувати розмір аліментів лише розміром прожиткового мінімуму доходів суд вважає не можливим.
Разом з тим, суд при визначенні розміру аліментів прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
З урахуванням того, що судом не встановлено жодних обставин, за яких відповідач не в змозі сплачувати аліменти, знаходиться у працездатному віці, матеріальне становище дитини, яка навчається за денною формою навчання та не має можливості працювати, наявність у відповідача на утриманні ще двох дітей, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів заробітку на його утримання з дня пред'явлення позову до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 223, 263, 265, 268, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше починаючи з 16 грудня 2024 року до закінчення ним навчання, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: С.А. Оболєнська