Справа № 645/4395/26
Провадження № 1-кс/645/709/26
20 травня 2026 р. м. Харків
Слідчий суддя Немишлянського районного суду міста Харкова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221190000561 від 08.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
Прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арешт (позбавити права на відчуження та розпорядження) на предмети, ззовні схожі на пару сережок-пусетів (біжутерія), які знаходяться у полімерному зіп-пакеті, поміщені до сейф-пакету ICR 0048494.
В обґрунтування клопотання зазначено, що невстановлені особи 18.02.2026 року знаходячись в приміщенні відділення № 61047 АТ "Укрпошта" за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 29, шляхом обману під приводом огляду та отримання відправлення, здійснили підміну раніше замовлених золотих сережок на біжутерію, вартість виробів із золота складає 4700 грн., чим спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_4 .
08.05.2026 року СВ ВП № 2 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області вищевказані відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221190000561 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Допитаний в якості потерпілого, ОСОБА_4 вказав, що в лютому місяці 2026 року, точну дату не пам'ятає, він вирішив продати пару золотих сережок 585 проби, вагою 1 гр. у вигляді квітки з білою вставкою по середині, які придбав на подарунок у вересні 2025 року. Оголошення з продажу вищезазначених сережок виклав на онлайн-платформі з купівлі-продажу товарів «OLX» зазначивши вартість 4700,00 грн. 16.02.2026 року в ранці ОСОБА_4 отримав СМС-повідомлення в мобільному додатку «OLX» від користувача « ОСОБА_5 », який поцікавився, чи зможуть відправити сережки через сервіс «OLX Доставка» або «Укрпоштою», на що ОСОБА_4 відповів, що така можливість є. Після того, як користувач «Miha» оформив « ОСОБА_6 » доставку, стали відомі дані отримувача - ОСОБА_7 , мобільний номер телефону отримувача - НОМЕР_1 , до відділення Укрпошти №61047 м. Харків, вул. Шарикова 29. ОСОБА_4 відправив золоті сережки з відділення № 02105 Укрпошти за адресою: м. Київ, пр-т. Соборності 6 на вищевказану адресу, ТТН 0 5049 0613 4126. Проте, відправлення повернуто відправнику за відмову адресата та після отримання та огляду поштового відправлення, ОСОБА_4 виявив, що замість золотих сережок, які він раніше відправляв, знаходилась біжутерія у вигляді сережок - гвіздків. Про вказану подію ОСОБА_4 повідомив працівників відділення 02105 "Укрпошти", про що було складено АКТ ф. 51 №02105.05.9003 - невідповідність вкладення, виявлених під час огляду відправлення клієнтом. Вказану біжутерію ОСОБА_4 забрав собі.
19.05.2026 потерпілий ОСОБА_4 добровільно надав працівникам поліції сережки (біжутерію), для долучення їх до матеріалів кримінального провадження №12026221190000561 від 08.05.2026 за ч. 2 ст. 190 КК України.
19.05.2026 року у період часу з 15 год. 51 хв. по 16 год. 00 хв. 19.05.2026 року, слідчим було проведено огляд виданих сережок (біжутерії), в ході якого було встановлено, що в полімерному зіп-пакеті маються предмети ззовні схожі на пару сережок-пусетів (біжутерія), неправильної форми, виготовлені з металу жовтого кольору. Зазначені предмети з пошкодженнями у вигляді відламаних частин.
Постановою слідчого, видане потерпілим ОСОБА_4 , майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор вказує, що метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його збереження в якості речового доказу.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про проведення судового засідання без її участі та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Підстав для визнання явки прокурора обов'язковою слідчий суддя не вбачає.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
Слідчий суддя перевіривши матеріали, додані до клопотання, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
20.05.2026 року слідчому судді надійшло клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026221190000561 від 08.05.2026 року, добровільно виданого 19.05.2026 року. Вказане клопотання надійшло до суду 20.05.2026 року. Таким чином, строки звернення до суду з клопотанням про арешт майна прокурором не порушені.
Постановою слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 від 19.05.2026 року вищевказане майно визнано речовим доказом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, зокрема, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Таким чином, доведено, що вказані у клопотанні речі, мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на предмети, ззовні схожі на пару сережок-пусетів (біжутерія), які знаходяться у полімерному зіп-пакеті, поміщені до сейф-пакету ICR 0048494.
Визначити місцем зберігання вищезазначеного майна камеру зберігання речових доказів ВП №2 ХРУП №2 ГУ НП в Харківській області.
1.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1