Суддя Маркосян М. В.
Справа № 644/2488/26
Провадження № 2/644/2978/26
21.05.2026
ЗАОЧНЕ Рішення
Іменем України
21 травня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі
головуючої судді - Маркосян М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Скорик Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 43710283 від 27.06.2024 року, в сумі: 27288,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27.06.2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 43710283, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 27288,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків 21288,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами 2000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС».
Просить стягнути заборгованість в судовому порядку та стягнути також судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 8000.00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 13.03.2026 було відкрито провадження у справі, розгляд справи проводився у спрощеному позовному провадженні.
У судові засідання представник позивача не з'явився, разом із позовом подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача.
В судові засідання, призначені на 13.04.2026, 21.05.2026 відповідач не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повісток. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подавав.
Відтак, суд постановив 21.05.2026 проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України. У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №43710283 від 27.06.2024 , кредитний договір з графіком платежів та паспортом споживчого кредиту підписана зі сторони позичальника (відповідача) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором ohas8d9i. Також, відповідачем в договорі зазначені реквізити платіжної картки, на яку необхідно перерахувати кредитні кошти, НОМЕР_1 .
Відповідно до умов кредитного договору № 43710283 від 27.06.2024 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 27.06.2024; Сума Кредиту: 4000,00 грн. Строк, на який надається Кредит -360 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 22.06.2025.
Також, згідно з пунктами 1.5.1. та 1.10 кредитного договору встановлено, що процентна ставка - за пільговий період (30 календарних днів) встановлюється в розмірі 1,2% на день, за весь інший період користування кредитними коштами - 1,63 відсотки на день.
В якості доказів перерахування коштів позивач надав копію довідки від 19.12.2025 №3865-1431011969-19122025 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», з якої вбачається, що відповідачу за реквізитами картки НОМЕР_1 було перераховано 4000,00 грн.
Отже наданими позивачем доказами підтверджується укладення кредитного договору між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та відповідачем 27.06.2024, погодження його основних умов та виконання зазначеного договору позивачем.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за кредитним договором №43710283, відповідача складає 27288,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою відсотків за становить - 21288,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами становить - 2000,00 грн.
Відсотки по кредиту нараховані за період з 27.06.2024 по 21.06.2025 р., тобто у межах строку дії електронного кредитного договору.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами та не спростовані відповідачем.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов таких висновків.
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на основі кредитного договору, що врегульовано статтею 1054 ЦК України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти Згідно з вимогами (стаття 1054 ЦК України).
Позивач та відповідач уклали між собою електронний кредитний договір 43710283. Договір укладено зі сторони позичальника шляхом його безпосереднього підписання позичальником відповідачем електронним підписом.
Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Правовідносини даного правочину регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування».
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на день укладення договору) договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 627-629, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом.
Враховуючи викладене вище, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до відповідача підлягає задоволенню у частині стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн. та простроченої заборгованості за сумою відсотків 21288,00 грн. Стосовно 2000,00 нарахованої позивачем неустойки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, заявлена сума неустойки стягненню з відповідача не підлягає, оскільки таке стягнення суперечить нормам Цивільного кодексу України у період дії воєнного часу, який триває на даний момент, що є загальновідомою обставиною.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Також, позивач просить розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0207 від 02 липня 2025 року, акт №481 від 06.02.2026 до договору, детальний опис надання послуг за договором про надання правової ( правничої) допомоги від 06.02.2026 року.
Як вбачається з наданих документів, на складання позовної заяви до боржника, яким є відповідач про стягнення заборгованості за кредитним договором витрачено 3,30 год. часу, що складає загальну суму 4307,70 грн. Ці витрати суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям розумності, співмірності зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Стосовно витрат у іншій заявленій сумі які були здійсненні за надання первинної консультації та правовий аналіз документів, суд не вбачає зв'язку цих витрат безпосередньо з судовою справою, тож вони відшкодуванню позивачу, відповідно до ст.133 ЦПК не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 280-283, 354 ЦПК України, суд:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 43710283 від 27.06.2024 у розмірі 25288,00 грн.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати в розмірі 6459,25 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Індустріальним районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28),
відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса останнього зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складене 21.05.2026 р.
Суддя Марина МАРКОСЯН