21 травня 2026 року
м. Київ
справа №757/3699/26-к
провадження № 51-976 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року,
встановив:
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 10 лютого 2026 року поновив ОСОБА_4 процесуальний строк на звернення до суду з скаргою на постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000957. Задовольнив скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 та скасував постанову прокурора відділу організації та криміналістичного супроводження процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 21 листопада 2024 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000957.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2026 року, на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу слідчого судді, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор, вважаючи вказану ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зауважує, що:
- прийняття ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, якою скасовано постанову прокурора від 22 листопада 2024 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000957 за підозрою ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК призвело до ситуації, коли всі можливі строки досудового розслідування закінчились. Вказана ухвала слідчого судді перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, тобто має вирішальне значення для долі досудового розслідування та кримінального провадження в цілому;
- постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року (справа № 646/3986/19) висловлена позиція, що ухвали слідчого судді, які мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому підлягають перевірці в апеляційній інстанції. В постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року (справа № 405/680/22) викладено аналогічну позицію, згідно якої у разі ухвалення слідчим суддею рішення, що має вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, таке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прокурора та доповненнях до неї наводились зазначені постанови Верховного Суду, однак при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції вони не враховані та мотиви відступу від позиції Верховного Суду не наведено;
- судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення також не враховано, що об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановою від 16 вересня 2024 року (справа № 761/26342/22) сформулювала висновок про застосування норм права, згідно якого ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вона має важливе значення, як для етапу досудового розслідування, так і для кримінального провадження та його руху загалом. Цей висновок мав бути врахований апеляційним судом;
- слідчими суддями за скаргами підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ухвалено взаємовиключні судові рішення щодо постанови прокурора від 22 листопада 2024 року про зупинення досудового розслідування, якими в задоволенні скарг сторони захисту на вказану постанову було відмовлено;
- ухвала Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року унеможливлює скасування незаконної ухвали слідчого судді від 10 лютого 2026 року, таким чином вона перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Тобто, оскільки ухвала суду першої інстанції не переглядалась в апеляційному порядку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.
З урахуванням вказаного вище, доводи касаційної скарги щодо незаконності та невмотивованості прийняття рішення слідчим суддею не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.
При цьому, надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині незаконності дій апеляційного суду при відмові у відкритті провадження, Суд зауважує наступне.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК визначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені, серед іншого, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, в тому числі, про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, яка додана до касаційної скарги, ОСОБА_4 було поновлено процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000957. Задоволено скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 та скасовано постанову прокурора відділу організації та криміналістичного супроводження процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 21 листопада 2024 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000957.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
Отже, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва діяв у межах своїх повноважень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК.
При цьому, в ухвалі слідчого судді від 10 лютого 2026 року зазначено, що така ухвала оскарженню не підлягає.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, прокурор звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Частиною 1 ст. 309 КПК визначено, які ухвали слідчого судді під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Крім того, ч. 2 ст. 309 КПК передбачено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Таким чином, з огляду на вищевказане, оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді в апеляційному порядку чинним КПК не передбачено.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Суддя Київського апеляційного суду, перевіряючи апеляційну скаргу прокурора на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв'язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою, з чим погоджується і Суд.
В судовому рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Частиною 6 ст. 9 КПК передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження, оскільки рішення слідчого судді постановлено в межах його повноважень, передбачених КПК, якими також чітко врегульовано порядок їх оскарження та рішення слідчого судді за результатами такого розгляду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
При цьому доводи касаційної скарги про необхідність врахування позицій Верховного Суду викладених у постановах об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року (справа № 646/3986/19) та від 16 вересня 2024 року (справа № 761/26342/22), на думку Суду, є необґрунтованими, оскільки предмет перегляду у зазначених судових рішеннях не є релевантним до предмету перегляду у цьому кримінальному провадженні, рішення в якому було постановлене за інших процесуальних підстав.
З огляду на зазначене, посилання прокурора на те, що суд апеляційної інстанції не надав відповіді на аналогічні доводи апеляційної скарги прокурора, в цілому не спростовують законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.
Крім того, суд не може прийняти до уваги і посилання прокурора на наявність постановлених слідчими суддями взаємовиключних судових рішень щодо постанови прокурора від 22 листопада 2024 року про зупинення досудового розслідування, якими неодноразово було відмовлено в задоволенні скарг сторони захисту на вказану постанову прокурора, оскільки вони не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Таким чином, за результатом перевірки доводів прокурора щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року про відмову у відкритті провадження Суд не встановив підстав, які б свідчили про можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частиною 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3