20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5450/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026
у справі № 904/5450/25
за заявою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"
про відкриття процедури превентивної реструктуризації,-
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 заяву ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" (ідентифікаційний код 05393056) про затвердження плану превентивної реструктуризації від 20.01.2026 задоволено. Затверджено план превентивної реструктуризації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод", схвалений на зборах кредиторів 16.01.2026, що передбачає строк виконання 2 роки та 1 місяць (до 27.02.2028 року) з дня його затвердження судом.
Не погодившись з відповідним рішенням суду, через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду від 27.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким у затвердженні плану превентивної реструктуризації ПрАТ "ДМЗ" відмовити та провадження по справі закрити.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 у справі №904/5450/25 - залишено без змін.
До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25, та ухвалити нове рішення, яким у затвердженні плану превентивної реструктуризації Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» відмовити, а провадження у справі закрити.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5450/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2026.
На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:
-ч. 1 ст. 33-15, абз. 1 ч. 3, ч. ч. 4, 5, 6 ст. 33-21 Кодексу України з процедур банкрутства, що стосується виключних повноважень суду при розгляді плану превентивної реструктуризації, зокрема, щодо встановлення обов'язкових підстав (критеріїв) за яких є необхідним направлення судом плану на доопрацювання. В даному випадку суди попередніх інстанцій не надали належного аналізу заходам з плану (на предмет відсутності конкретики в таких заходах та неефективності їх запровадження в цілому), тим самим допустили неправильне застосування вказаних норм законодавства;
-ч. ч. 1, 2 ст. 33-22 КУзПБ в розрізі того, що суд повинен відмовляти у затвердженні плану превентивної реструктуризації у разі, якщо відсутня заява залученого кредитора про необґрунтованість плану, проте судом самостійно проведено аналіз плану згідно зі ст. 33-21 КУзПБ та встановлено невідповідність плану вимогам, передбаченим, зокрема, (1) пунктом 8 ч.1 ст. 33-15 КУзПБ - якщо заходи плану превентивної реструктуризації не містять конкретики щодо порядку та строків їх виконання; (2) також вимогам передбаченим пунктом 11 ч. 1 ст. 33-15 КУзПБ - план не містить прогнозу діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації; та (3) вимогам передбаченим пунктом 12 ч. 1 ст. 33-15 КУзПБ - якщо надані боржником обґрунтування того, що план превентивної реструктуризації має перспективу виконання та відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів не відповідають дійсності.
Чи повинен суд, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 33-22 КУзПБ, самостійно визначати (1) чи відповідає план критерію найкращих інтересів кредиторів та чи має він перспективу виконання; (2) чи містить план прогноз діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації та чи містять заходи плану превентивної реструктуризації конкретику щодо порядку та строків їх виконання.
В даному випадку суди попередніх інстанцій підійшли формально до затвердження плану превентивної реструктуризації, не проаналізували план з вказаних підстав, чим допустили неправильне застосування вказаних норм;
-ст. 33-1 КУзПБ в розрізі того, що судам необхідно встановлювати стан платоспроможності боржника на момент ініціювання процедури превентивної реструктуризації, як процедури, що покликана, перш за все, запобігти неплатоспроможності боржника, а не відстрочити виконання зобов'язань підприємства з ознаками вже надкритичної неплатоспроможності (що характерно для ліквідаційної процедури);
- п. 7 ч. 2 ст. 33-5 КУзПБ (суд відмовляє у відкритті процедури превентивної реструктуризації, якщо щодо боржника протягом календарного року до моменту подання заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації здійснювалася процедура превентивної реструктуризації), оскільки відсутній висновок на предмет того, чи можливе застосування вказаної статті (за аналогією закону) до правовідносин у яких, ще на етапі ініціювання та відкриття процедури превентивної реструктуризації Боржника, існувала процедура досудової санації цього ж боржника, яка, до того ж, в подальшому була закрита з підстав неможливості реалізувати заходи плану з відновлення платоспроможності (тобто виявилася очевидно неефективною).
Також скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції, відмовившись досліджувати додаткові письмові пояснення скаржника, які були надані в порядку ст. 42 ГПК України щодо економічної необґрунтованості та неефективності плану превентивної реструктуризації, порушив принцип змагальності сторін (ст. 13 ГПК України), не забезпечив повного та всебічного дослідження доказів (ст. 86, 269 ГПК України), що призвело до неповного з'ясування обставин справи та ухвалення необґрунтованого судового рішення (ст. 236, 277 ГПК України) та в цілому вказує на порушення судом принципу судового контролю, що є неодмінною складовою проваджень у справах про банкрутство, про що неодноразово вказував Верховний Суд у постановах від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 29.01.2026 у справі 918/822/23, а також є проявом надмірного формалізму з боку суду.
Крім того, скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25. Оскільки касаційна скарга ТОВ "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" була подана 15.05.2026, тобто протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (27.04.2026), тобто в строк, встановлений частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення необхідно відхилити.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287-291 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч. 1 ст. 294 ГПК України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ".
Крім того, скаржником подано клопотання про зупинення дії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Заява обґрунтована тим, що подальша дія оскаржуваних судових рішень створює ризик істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів скаржника як кредитора, оскільки:
-скаржник і надалі буде пов'язаний умовами плану, законність затвердження якого оскаржується у касаційному порядку;
-боржник матиме можливість посилатися на чинність затвердженого плану як на підставу для подальшої відстрочки виконання грошових зобов'язань перед скаржником;
-виконання плану може продовжуватися до завершення касаційного перегляду, що у разі подальшого скасування оскаржуваних судових рішень істотно ускладнить відновлення становища скаржника та інших кредиторів;
-існує ризик вчинення боржником дій, пов'язаних із реалізацією плану, у тому числі щодо розпорядження активами, зміни структури зобов'язань, використання грошових потоків та подальшого формування звітності про виконання плану, що може ускладнити ефективний захист прав кредиторів у разі задоволення касаційної скарги.
18.05.2026 до Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" надійшло заперечення проти зупинення дії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25, яке обґрунтовано тим, що зупинення дії ухвали про затвердження плану превентивної реструктуризації та постанови суду апеляційної інстанції фактично призведе до блокування реалізації затвердженого судом плану превентивної реструктуризації, що суперечить самій меті процедури превентивної реструктуризації, визначеній Кодексом України з процедур банкрутства. План превентивної реструктуризації вже затверджений судами двох інстанцій, а його дія спрямована на забезпечення стабілізації фінансового стану боржника, збереження господарської діяльності підприємства та задоволення вимог кредиторів у визначеному планом порядку.
Абзацом 2 частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення дії або виконання судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення, підтверджені належними доказами. Заявник повинен навести обґрунтування його клопотання та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або неможливість повернення до первісного стану завдасть істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо. При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням норм права не свідчить щодо автоматичного їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання (дії) судового рішення.
Необхідно зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
При цьому, набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії оскаржених рішень.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 292, 294, 295, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25.
3. Призначити до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" у справі № 904/5450/25 на 24 червня 2026 року о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" про зупинення дії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі №904/5450/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовити.
5. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 17 червня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд". Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
6. Витребувати з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/5450/25 з оригіналом оскаржуваної постанови.
7. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк